вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" жовтня 2025 р. Справа№ 910/4109/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Гусєва М.В.
від відповідача: Красноштан О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025
у справі №910/4109/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Приватного підприємства "Аква Україна"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва"
про стягнення 354 211,59 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Приватне підприємство "Аква Україна" (далі - Приватне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (далі - Комунальне підприємство) про стягнення 354 211,59 грн збитків, завданих внаслідок падіння дерева на автомобіль.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство є матеріально відповідальною особою за падіння дерева, яке в силу положень статуту та вимог законодавства повинно забезпечувати належне утримання житлового та нежитлового фонду, який закріплено за ним на праві господарського відання, у тому числі утримання прибудинкових територій, а тому саме бездіяльність відповідача призвела до таких наслідків, як падіння дерева на автомобіль позивача "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті чого вказаному майну позивача заподіяна майнова шкода у розмірі 354 211,59 грн.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 11, 22, 1192 ЦК України, ст.ст. 13, 17, 18, 21, 25, 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п. 3.2, п. 5.5, п. 5.8 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що:
- автомобіль марки "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований з порушенням правил дорожнього руху, тобто причиною завдання шкоди вказаному автомобіля стала недбалість самого Позивача - порушення правил ПДР;
- матеріали справи не містять документального підтвердження щодо зазначення конкретного місця події, ні протоколу огляду місця події, ні схеми, ні фототаблиць, ні графічних відміток про фіксування події, ні обстеження ділянки, ні місця розташування самого дерева гілка з якого впала із зазначенням відстані до житлового будинку, які би мали бути складені патрульною поліцією та додані до протоколу місця події;
- падіння гілки з дерева, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35, не було в аварійному стані, відбулось внаслідок несприятливих погодних умов і не пов'язане з неналежним виконанням відповідачем свої обов'язків, тобто шкоду завдано не з вини Комунального підприємства;
- позивачем не доведено вчинення відповідачем протиправних дій або допущення бездіяльності, які б свідчили про безпосереднє спричинення йому шкоди;
- Приватним підприємством не підтверджено розміру завданої шкоди, оскільки Звіт про оцінку вартості матеріально збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №121/01-25 від 20.01.2025 не містить застереження про попередження про передбачену, відповідно до статей 384-385 КК України, кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов'язків і що він підготовлений для подання до суду;
- вказані у Звіті про оцінку вартості матеріально збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №121/01-25 від 20.01.2025 пошкодження не були заподіяні внаслідок падіння гілки дерева.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" на користь Приватного підприємства "Аква Україна" 197 137,57 грн збитків та 2 957,06 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення, з посиланням на ст.ст. 16, 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 17, 18, 21, 25, 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п. 3.2, п. 5.5, п. 5.8 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, п. 3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25.12.2008, мотивоване тим, що завдана майну позивача шкода є об'єктивним наслідком бездіяльності відповідача. Заявлений до стягнення позивачем розмір матеріального збитку є частково необґрунтованим, оскільки не враховує коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу. А тому суд частково задовольнив позов.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
А саме апелянт посилається на те, що:
- судом не враховано, що автомобіль було припарковано з порушенням ПДР. Актом від 20.01.2025 підтверджується, що водієм автомобіля не було дотримано відстань від стіни будинку до стоянки автомобіля. Причиною завдання шкоди автомобілю стала недбалість водія;
- факт неналежного утримання, неналежний догляд та контроль за станом зелених насаджень на прибудинковій території позивачем не підтверджено належними доказами. Дерево, яке впало на автомобіль, не було в аварійному стані. Докази того, що дерево, гілка якого пошкодила автомобіль позивача, перебувало в аварійному стані та потребувало санітарної обрізки відсутні. Ймовірно причиною падіння гілки були несприятливі погодні умови, що не пов'язані з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків;
- на долучених позивачем фото відсутні пошкодження, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі. Звіт про оцінку вартості матеріального збитку не може прийматись в якості належного доказу завданих збитків внаслідок пошкодження автомобіля, оскільки він не містить будь-яких даних, які б підтверджували, що дії відповідача стали причиною заподіяння матеріального збитку автомобілю позивача. З Протоколу технічного огляду КТЗ від 20.01.2025 вбачається, що всі перелічені вище пошкодження завдані автомобілю позивача внаслідок ДТП;
- суд першої інстанції не вказав, в чому полягає протиправність поведінки саме відповідача і в чому вбачається наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та результатом - шкодою. Твердження позивача про те, що з вини - бездіяльності відповідача завдано позивачу майнову шкоду є безпідставними.
Доводи та заперечення позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- судом першої інстанції було правильно в сукупності та співставленні з іншими доказами оцінено докази фіксації факту пошкодження автомобіля Lexus RX 350 днз НОМЕР_1 , що перебуває у власності ПП «Аква Україна» внаслідок падіння дерева, що був припаркований на прибудинковій території на вулиці Волоська, 43/35 у місті Києві;
- суд також вірно оцінив, що у наданих відповідачем актах весняного огляду житлового будинку від 16.03.2023 та від 03.09.2024 вказувалося, що зелені насадження потребують обстеження спеціалізованою організацією (омела. сухостій);
- завдана майну позивача шкода є об'єктивним наслідком бездіяльності відповідача;
- акт від 20.01.2025 складений після падіння гілки, а інформація, що міститься в акті щодо задовільного стану дерева та відсутності аварійних ознак, не спростовує самого факту падіння гілки з цього дерева на авто позивача;
- не можуть бути прийняті до уваги, доводи відповідача щодо того, що позивач залишив автомобіль у невстановленому для паркування місці, оскільки, працівниками поліції, які прибули на місце пригоди таких порушень виявлено не було та протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався;
- доказів на спростування розміру матеріального збитку відповідачем не надано, експертиза відповідачем не заявлялася.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4109/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/4109/25 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
28.08.2025 матеріали справи №910/4109/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв'язку з недоплатою суми судового збору у розмірі 7 969,76 грн. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
22.08.2025 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази доплати судового збору - копія платіжної інструкції 269606063 (#2004157629011) від 18.08.2025 на суму 7 969,76 грн.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2081/25 від 03.09.2025, у зв'язку з перебуванням суддів: Буравльова С.І., Шапрана В.В., які входять до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4109/25.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О, Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/4109/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.10.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 06.10.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.09.2025. Явку учасників справи не визнано обов'язковою.
У судовому засіданні 13.10.2025 оголошено перерву до 29.10.2025.
У судовому засіданні 29.10.2025, на стадії дослідження доказів, судом, на відповідному носії, переглянуто відеозапис події падіння. (а.с. 19).
Явка представників учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2025 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2025 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
06.10.2025 відповідачем долучено додаткові докази, а саме:
- копію запиту на інформацію від №106/63-3112 від 28.03.2025;
- копію листа про розгляд запиту №27592/41/11/7/02-2025 від 16.09.2025 з додатком (фото).
06.10.2025 позивач подав заперечення проти долучення цих доказів, посилаючись на те, що обґрунтування підстав неможливості зібрати з 14.04.2025 до 22.07.2025, важливих на думку відповідача, доказів, неподання їх до суду першої інстанції, апелянт на зазначив. Крім того, позивач вже звертався до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві та Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві з запитами щодо події падіння гілки на авто.
Протокольною ухвалою суду від 13.10.2025 відмовлено у залученні копії запиту на інформацію від №106/63-3112 від 28.03.2025 на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України.
Також, дослідивши у судовому засіданні 13.10.2025 копію листа про розгляд запиту №27592/41/11/7/02-2025 від 16.09.2025 з додатком (фото), суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, відхиляє його та зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19).
Отже, протокольною ухвалою суду від 13.10.2025 відмовлено у залученні копії листа про розгляд запиту №27592/41/11/7/02-2025 від 16.09.2025 з додатком (фото), оскільки його не існувало на момент прийняття рішення.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
Автомобіль "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності Приватному підприємству, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
19.01.2025 вказаний транспортний засіб був залишений на стоянку за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35 (прибудинкова територія).
Згідно відеозапису із камери спостереження, наданої позивачем, 19.01.2025 о 21:16:16 на дах транспортного засобу "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , впала гілка дерева, яке розташоване праворуч від зазначеного автомобіля.
20.01.2025 працівником Приватного підприємства ОСОБА_1 повідомлено Національну поліцію України про факт завдання шкоди вказаному автомобілю.
Вказані обставини також підтверджується відповіддю на запит Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві від 20.03.2025 №188оз-2541/11/7/02-2025, листом Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 25.03.2025 №114047-225 та довідкою, що є додатком до останнього листа.
У результаті зазначеної події транспортний засіб "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, а позивачу завдані матеріальні збитки.
20.01.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою в.х. №106/63/229 до Комунального підприємства про направлення уповноваженого представника на місце завдання шкоди службовому автомобілю "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , з метою фіксації вказаної події та відшкодування збитків.
На місце події прибули працівники відповідача та за допомогою автомобіля з краном-маніпулятором підняли впалу гілку з даху автомобілю "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , та прибрали залишки дрібних гілок.
Листом від 24.01.2025 (вх. №106/638/359 від 24.01.2025) Приватне підприємство запросило уповноваженого представника Комунального підприємства для участі у проведенні огляду та оцінки пошкоджень, завданих автомобілю "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 .
Листом №106/63-388 від 05.02.2025 Комунальне підприємство (відповідь на лист позивача вх. №106/638/359 від 24.01.2025) повідомило, що воно не відповідальне за завдані автомобілю "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , збитки, оскільки дерево "каштан", яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35, знаходиться у задовільному стані; пошкодження автомобіля відбулося внаслідок порушення позивачем ПДР.
Згідно зі Звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №121/01-25 від 02.02.2025 станом на 20.01.2025:
- вартість матеріального збитку транспортного засобу "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , становить 197 137,57 грн;
- вартість відновлювального ремонту автомобіля "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування фізичного знову становить 354 211,59 грн;
- ринкова вартість автомобіля "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування аварійних пошкоджень становить 1 048 579,20 грн;
- розмір витрат на проведення відновлювального ремонту "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість становить 178 945,38 грн.
Також у своєму листі №06/63-700 від 04.03.2025 відповідачем повідомлено, що зелені насадження (дерева каштани) на прибудинковій території за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35, не перебувають на балансі Комунального підприємства.
У зв'язку з тим, що Комунальне підприємство є матеріально відповідальною особою за падіння дерева на автомобіль позивача, у результаті чого майну останнього заподіяна майнова шкода у розмірі 354 211,59 грн, яку Комунальне підприємство не відшкодувало у добровільному порядку, Приватне підприємство звернулося з цим позовом до суду.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
Статтею 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК необхідна наявність складу правопорушення, а саме:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Крім того, статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що благоустрій - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
За приписами пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
За змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 9 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
За частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 5 частини 2 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, визначають на конкурсних засадах, відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
Статтею 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 (далі - Правила №105), визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
Правилами №105 визначено, що балансоутримувач - це спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Згідно з пунктом 3.1 Правил №105 до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
За змістом пункту 3.2 Правил №105 до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до пункту 5.2 Правил №105 балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
При цьому, пунктом 5.5 Правил №105 передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Пунктом 3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 (далі - Правила №1051/1051) встановлено, що утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
За приписами підпункту 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Отже, організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради.
Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №2-1474/11-ц.
Відповідно до пункту 9.2 Правил №1051/1051 та пункту 5.5 Правил №105 відповідальність за збереження зелених насаджень і належних догляд за ними на прибудинкових територіях багатоквартирних житлових будинків покладається на балансоутримувачів цього будинку.
Згідно матеріалів справи, 19.01.2025 о 21:16:16 на дах транспортного засобу "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , який був залишений на стоянку за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35 (прибудинкова територія) впала гілка дерева, яке розташоване праворуч від зазначеного автомобіля, та завдало матеріальної шкоди вказаному майну позивача, що підтверджується фото та відеодоказами (записом із камери спостереження та фотографіями) відповіддю на запит Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві від 20.03.2025 №188оз-2541/11/7/02-2025, листом Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 25.03.2025 №114047-225 та довідкою, що є додатком до останнього листа.
Докази щодо залишення транспортного засобу на стоянці з порушенням правил дорожнього руху в матеріалах справи відсутні.
В актах весняного огляду житлового будинку від 16.03.2023 та від 03.09.2024 вказувалося, що зелені насадження потребують обстеження спеціалізованою організацією (омела. сухостій). Доказів проведення відповідного обстеження після складення зазначених актів матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що автомобіль позивача "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень внаслідок падіння частини зеленого насадження (гілки дерева), як елемента об'єкта благоустрою, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство.
Водночас, колегія суддів зазначає, що протиправність поведінки Комунального підприємства (КП) у разі падіння дерева, що спричинило шкоду, полягає у невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків щодо утримання та догляду за зеленими насадженнями, а також щодо забезпечення безпеки на території, за яку воно відповідає. Отже, довід апеляційної скарги в цій частині спростовується сукупністю належних та допустимих доказів, наданих позивачем.
Посилання апелянта на те, що автомобіль припарковано з порушенням ПДР та водієм не було дотримано відстань від будинку, що свідчить про вину водія, колегія вважає безпідставними, оскільки місце паркування водієм автомобіля не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із завданням шкоди.
Судом першої інстанції враховано причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, який вбачається в тому, що відповідач порушуючи Правила, не обстежив дерево і не виявив його аварійного стану. Через цю бездіяльність аварійне дерево залишилося стояти. Саме це невиконання обов'язків призвело до небезпечного стану дерева і, як наслідок, до його падіння та заподіяння шкоди.
Також, суд першої інстанції детально дослідив посилання відповідача щодо впливу погодних умов та дійшов вірного висновку про їх безпідставність з огляду на те, що на момент події погодні умови не були такими, які б спричинили до падіння гілки дерева за умови здійснення контролю за його станом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не була доведена відсутність своєї вини. Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність твердження позивача про те, що з вини - бездіяльності відповідача завдано позивачу майнову шкоду.
Крім того, з фото та відео розміщення авто під час події падіння на нього гілки вбачається, що всі пошкодження, окрім даху, що описані відповідачем, розташовані саме з лівої сторони авто і вказані у калькуляції відновлювального ремонту до Звіту.
Доводи апелянта про те, що на долучених позивачем фото відсутні пошкодження, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, колегія вважає безпідставними, оскільки всі пошкодження були зафіксовані та належним чином досліджені, про що свідчить Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ №121/01-25 від 20.01.2025. (а.с. 22-33). Зокрема, на фото, на які посилається відповідач (а.с. 48-53), містяться зображення пошкодженої передньої фари зліва, а також інші пошкодження по переліку, на які послався апелянт в апеляційній скарзі. В цьому контексті колегія враховує, що відповідач клопотання про проведення додаткової експертизи не заявляв.
Колегія відхиляє доводи апелянта про те, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку не може прийматись в якості належного доказу завданих збитків внаслідок пошкодження автомобіля, оскільки він не містить будь-яких даних, які б підтверджували, що дії відповідача стали причиною заподіяння матеріального збитку автомобілю позивача з огляду на наступне.
Звіт про оцінку вартості матеріального збитку (експертиза/оцінка) має на меті визначення розміру, характеру та вартості відновлювального ремонту (тобто розмір збитків), спричинених пошкодженням майна. Суд надає йому оцінку у сукупності з іншими доказами, поданими позивачем.
Разом з цим, колегія надає оцінку Протоколу технічного огляду КТЗ (доданому до цього Звіту), який виконано станом на виникнення події 20.01.2025 за адресою м. Київ, вул. Волоська, 43. Водночас, на стадії дослідження доказів, судом, на відповідному носії, переглянуто відеозапис події падіння гілки дерева. (а.с. 19).
З цього приводу колегія суддів зазначає, що Протокол технічного огляду КТЗ є документом фіксації наявних пошкоджень на момент огляду, метою якого є описати зовнішній стан автомобіля.
Отже, доводи скаржника про те, що в Протоколі технічного огляду КТЗ від 20.01.2025 всі перелічені пошкодження завдані автомобілю позивача внаслідок ДТП колегія вважає безпідставними.
Враховуючи викладене колегія констатує, що відповідачем ані в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду справи не доведено підстав для відмови у задоволенні позову. Усі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про стягнення збитків, завданих внаслідок падіння гілки дерева на автомобіль.
В контексті викладено колегія враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у справі що переглядається, суд першої інстанції належним чином суду зазначив підстави, на яких воно ґрунтуються.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі №910/4109/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано після виходу судді Алданової С.О. з лікарняного, - 11.12.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков