вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. Справа№ 910/14678/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи (за первісним позовом):
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ларькін М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025, повний текст якого складено та підписано 15.04.2025
у справі № 910/14678/24 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
про стягнення 23 258,00 грн
за зустрічним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД"
про стягнення 629 578,63 грн
Короткий зміст позовних вимог
27.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" (далі Товариство, Виконавець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі -Комунальне підприємство, Замовник) про стягнення 23 258,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Комунальним підприємством, як замовником, зобов'язань за договором про надання послуг №3068/КТМ-23-23 від 28.11.2023, в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи за актом виконаних будівельних робіт № 13 від 30.09.2024.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 525, 526, 610, 615 ЦК України.
Короткий зміст заперечень Відповідача та вимог зустрічного позову
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з позовом не погодився, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" порушувало свої зобов'язання виконавця за зазначеним договором про надання послуг.
31.12.2024 Комунальне підприємство звернулося із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" неустойки, у загальному розмірі 629 578,63 грн, яка складається з пені у розмірі 570 184,42 грн, штрафу у розмірі 59 394,21 грн.
Неустойка нарахована за недотримання строків надання послуг за договором №3068/КТМ-23-23 від 28.11.2023.
Матеріально-правовою підставою позову Комунальне підприємство обрало норми ч. 3 ст. 538 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 зустрічний позов Комунального підприємства до Товариства про стягнення неустойки прийнято до судового провадження та об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Також судом постановлено подальший розгляд справи №910/14678/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 первісний позов задоволено повністю. Суд стягнув з Комунального підприємства (як замовника), на користь Товариства (як виконавця) 23 258,00 грн основного боргу за виконані по договору роботи та 3028,00 грн судового збору.
Одночасно суд задовольнив зустрічний позов повністю та стягнув з Товариства на користь Комунального підприємства 570 184,42 грн пені, 59 394,21 грн штрафу та 7 554,94 грн судового збору.
Суд провів зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. За результатами зарахування стягнуто з Товариства на користь Комунального підприємства 606 320,63 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 4526,94 грн.
Рішення, з посиланням на статті 202 , ч. 4 ст. 538, 509,525, 530, 546, 549, 598, 610, 612, 626, 627,629,837, 846, 853, 882, ЦК України мотивовано тим, що Комунальне підприємство не виконало свої зобов'язання по договору про надання послуг в частині оплати за виконані Товариством роботи у розмірі 23 258,00 грн, однак первісний позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Разом з цим, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову повністю та стягнув з Товариства на користь Комунального підприємства неустойку, яка складається з 570 184,42 грн пені та 59 394,21 грн штрафу.
Суд виснував, що факт прострочення виконання Товариством зобов'язання за договором з 13.11.202 по 30.12.2024 (включно) щодо своєчасного виконання робіт згідно з листом від 05.11.2024 вих. № 7/22.5/5573 належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи, а отже Комунальне підприємство правомірно нарахувало штраф та пеню за вказаний період та заявило до стягнення цієї неустойки з Товариства, як виконавця робіт.
Оскільки вимоги як за первісним так і за зустрічним позовом задоволено, керуючись приписами статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд провів зустрічне зарахування присуджених сум та стягнув між ними різницю з відповідача за зустрічним позовом (ТОВ"АВЕСТ БУД"), а саме заборгованість у сумі 606 320,63 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, Товариство звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення зустрічного позову про стягнення 570 184,42 грн пені; 59 394,21 грн штрафу; 7 554,94 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга, з посиланням на ст. ст. 3, 6, 13, 549, 627 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ГК України обґрунтована тим, що Лист КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» від 05.11.2024 №7/22.5/5573, який суд поклав в основу зустрічного позову, не містить вартості послуг чи будь-якої конкретизації обсягу зобов'язань. Вважає що суд безпідставно погодився на застосування пені в обчисленні від загальної вартості договору, що на його переконання, є неправомірним з урахуванням того, що грошове зобов'язання у листі не сформульоване, договір є поетапним, загальна сума передбачає всі об'єкти та весь термін дії договору.
Апелянт також вважає стягнення штрафу у розмірі 59 394,21 грн непропорційним, необґрунтованим та таким, що суперечить принципам справедливості та добросовісності, з огляду на те, що:
- відповідно ч. 2 ст. 216 ГК України господарські санкції мають гарантувати захист прав та відшкодування збитків, а не бути засобом збагачення;
- згідно ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України штрафні санкції застосовуються з метою економічного впливу, а не як джерело доходу;
- розмір неустойки не є співрозмірним із наслідками правопорушення, що призводить до несправедливості та непомірного тягаря для боржника;
- судом не дотримано умов для застосування неустойки з огляду на характер порушеного зобов'язання та конкретний розмір невиконаного зобов'язання, від якого здійснюється розрахунок;
- застосування пені і штрафу в розрахунку від загальної вартості договору, без жодної конкретизації обсягу прострочення, апелянт вважає юридично нікчемним та економічно несправедливим, оскільки це, на його думку перетворює санкції з засобу впливу на боржника на інструмент надмірного збагачення кредитора та порушує принципи добросовісності, співмірності та розумного балансу інтересів сторін, закріплені в статтях 3, 6, 13, 627 ЦК України та роз'яснені Великою Палатою Верховного Суду.
Правова позиція щодо апеляційної скарги Комунального підприємства
У своєму відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство проти апеляційної скарги заперечило посилаючись на те, що:
- апелянт помилково стверджує, що згідно з законодавством, штрафні санкції за порушення негрошового зобов'язання обчислюються нібито лише від суми невиконаного зобов'язання, адже ч. 4 ст. 231 ГК України чітко передбачає можливість обчислення штрафних санкцій "у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання". Враховуючи, що зобов'язанням Апелянта згідно з п. 1.1 Договору є надання послуг (у множині) з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах, то обчислення штрафних санкцій за прострочення надання послуг від загальної їх ціни, тобто незалежно від ступеня виконання зобов'язання з надання послуг за Договором, відповідає нормам ч. 4 ст. 231 ГК України;
- у справі що розглядається, до критичної енергетичної інфраструктури, що зазнала кількох масованих ракетних ударів, відноситься не апелянт як боржник, а саме Комунальне підприємство «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»;
- щодо бази нарахування неустойки, виходячи зі специфіки надання послуг за Договором та умов пунктів 5.1, 4.3, 1.2, для визначення вартості кожної конкретної послуги необхідна безпосередня участь Апелянта як виконавця, який лише в результаті фактичного надання послуги за конкретним листом (заявкою) рахує обсяги витрачених ним ресурсів та надає відповідно заповнені Акти за формою № КБ-2в та Довідки за формою № КБ-3 на підпис КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Іншими словами, на думку Комунального підприємства, закликаючи обчислювати штрафні санкції від вартості замовлених, але так і не наданих послуг, Апелянт вимагає від суду узаконити власну недобросовісну поведінку, оскільки сам Апелянт недобросовісно відмовився від виконання спірної заявки і, відповідно, від визначення вартості послуги за такою заявкою. Тим більше, що Апелянт сам погодився укласти Договір з неустойкою, яка обчислюється саме від загальної ціни Договору.
- систематичність порушень апелянтом зобов'язань за Договором, відсутність доказів виняткових обставин та скрутного матеріального становища боржника є підставою для відмови у клопотанні апелянта про зменшенні розміру штрафних санкцій;
- вважає необхідним звернути увагу на соціальну значущість КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» і його статус критично важливого підприємства, а також на інформацію про стан заборгованості третіх осіб і перед третіми особами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14678/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 910/14678/24. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України, у зв'язку з недоплатою судового збору. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
13.06.2025 недоліки апеляційної скарги усунуто.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/14678/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.08.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 06.08.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 06.08.2025. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 27.10.2025.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні 27.10.2025 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача (за первісним позовом).
В судове засідання 27.10.2025 представник позивача (за первісним позовом) не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача (за первісним позовом), який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство просило суд апеляційної інстанції закрити провадження у справі № 910/14678/24 за первісним позовом ТОВ «АВЕСТ БУД» до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення 23 258,00 грн заборгованості з огляду на те, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» у повному обсязі погасило заборгованість за первісним позовом 25.03.2025.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки добровільне погашення боргу за первісним позовом відбулось вже після ухвалення судового рішення, що переглядається в апеляційному провадженні. Отже ці обставини не могли бути відомі суду першої інстанції та ним не розглядалися.
З огляду на принцип «правової визначеності», який є складовою принципу «верховенства права», метою апеляційного перегляду не є новий розгляд справи, а перевірка з метою виявлення порушень, пов'язаних з належним та об'єктивним розглядом справи судом першої інстанції та виправлення помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права.
В розумінні положень статей 269 та 278 ГПК України сам по собі факт добровільного погашення боржником присудженого судом боргу після ухвалення судового рішення, не є підставою для зміни чи скасування оскарженого рішення, адже воно переглядається судом апеляційної інстанції станом на момент його ухвалення, а зазначені дії щодо добровільного погашення заборгованості боржник мали би вчинити ще у визначений договором строк ще до ухвалення рішення судом першої інстанції щодо його стягнення у судовому порядку.
Водночас колегія вважає необхідним роз'яснити сторонам, що добровільне погашення боргу боржником після ухвалення судового рішення має бути враховано на стадії виконання судового рішення з урахуванням здійсненого судом першої інстанції зустрічного зарахування стягнутих сум на підставі статті 238 Господарського процесуального кодексу України. З цього приводу зацікавлена сторона може подати в суд першої інстанції відповідну заяву, яка розглядається судом, який видав наказ, з урахуванням положень ч. 2 ст. 328 ГПК України.
06.08.2025 до відзиву на апеляційну скаргу Комунальним підприємством долучено додаткові докази, а саме:
- копія наказу Міністерства енергетики України №128 від 18.03.2022;
- копія листа Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України №5762/25/14-24 від 09.07.2024 з додатками;
- копія Витягу Міністерства енергетики України №26/1.3-4.5-2288 від 03.02.2025;
- копія Протоколу створення та перевірки кваліфікованих електронних підписів документа від 03.02.2025;
- копія зведеної інформації стосовно обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості КП «Київтеплоенерго» станом на 01.06.2025;
- копія Протоколів засідання Київської міської територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №1 від 09.11.2022, №2 від 19.12.2022, №1 від 23.03.2023, №2 від 12.05.2023, №3 від 08.08.2023, №4 від 13.11.2023, №1 від 25.03.2024, №4 від 13.11.2023, №6 від 28.08.2024, №7 від 22.11.2024, №1 від 19.03.2025, №2 від 19.05.2025.
Дослідивши у судовому засіданні 13.08.2025 означені документи, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, відхиляє його та зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19).
Отже, протокольною ухвалою суду від 13.08.2025 відмовлено у залученні копії зведеної інформації стосовно обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості КП «Київтеплоенерго» від 01.06.2025 та копії Протоколу засідання Київської міської територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №2 від 19.05.2025, оскільки їх не існувало на момент ухвалення рішення що оскаржується.
Протокольною ухвалою суду від 13.08.2025 у залученні інших доказів, долучених до відзиву, відмовлено на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України.
19.09.2025 Комунальним підприємством подано заяву, до якої ним повторно долучено додані до відзиву на апеляційну скаргу ті ж самі докази.
Колегія суддів повторно відмовила в їх залученні на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 зобов'язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" надати якісну та належним чином засвідчену копію підтвердження направлення листа від 05.11.2024 №7/22.5/5573.
08.10.2025 на виконання вимог ухвали суду Комунальним підприємством долучено належної якості читабельні копії скриншотів підтвердження направлення листа від 05.11.2024 №7/22.5/5573 на 9-ти аркушах, які залучені до справи.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановив наступні обставини.
28.11.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", як замовником та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД", як виконавцем укладено договір про надання послуг №3068/КТМ-23-23 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги згідно з ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" в Дарницькому адміністративному районі м. Києва) (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити якісно надані послуги відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору кількісні характеристики послуг, що будуть надані за цим договором визначаються договірною ціною та кошторисною документацією до неї (Додаток 1 до договору) (далі - кошторисна документація) та Відомістю обсягу послуг (Додаток 2 до договору). Кількість місць, на яких необхідно відновити асфальтобетонне чи ФЕМове покриття, наперед не може бути визначена (через неможливість наперед передбачити місце, час та обсяг робіт з усунення пошкоджень та обсяги послуг з відновлення асфальтобетонного, ФЕМового покриття, які необхідно надати для закриття кожної аварійної контрольної картки). Обсяги послуг по типу покриття можуть коригуватись в залежності від виробничої необхідності в межах ціни договору. Фактична товщина асфальтобетонного покриття у місці його відновлення буде визначатися у кожному випадку окремо, виходячи з вимог нормативно-технічної документації та існуючої конструкції дорожного покриття.
Ціна цього договору відповідно до Додатку 1 до договору становить 9 899 035,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 979 807,00 грн. Загальна ціна договору становить 11 878 842,00 грн з ПДВ (п. 3.1 договору)
У п. 3.3 договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом безготівкового перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця протягом 40 робочих днів від дати підписання обома сторонами Акта КБ-2в та Довідки №КБ-3.
Відповідно до п. 4.1 договору строк надання послуг: протягом 7 календарних днів з дати реєстрації та направлення замовником виконавцю сканованої копії оформленого листа щодо необхідності надання послуг з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
Замовник надсилає на електронну пошту виконавця, що зазначена в п. 12.1.2. договору, скановану копію оформленого листа щодо необхідності надання послуг з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах замовника відповідно до аварійної контрольної картки (п. 4.2 договору).
Місце надання послуг: Дарницький адміністративний район м. Києва. У разі виробничої необхідності замовника виконавець зобов'язаний надавати послуги у будь-якому адміністративному районі м. Києва на підставі відповідного письмового звернення у межах ціни договору (п. 4.6 договору).
Згідно з п. 5.1. договору виконавець зобов'язується у визначений цим договором строк, але не пізніше 20 числа звітного місяця передати замовнику належним чином оформлені: дефектні акти, Акти КБ-2в та Довідки КБ-3, що підтверджують надані послуги.
Датою виконання зобов'язань виконавцем за цим договором є дата підписання замовником Акта КБ-2в та Довідки КБ-3 (п. 5.5. договору).
У п. 6.2 договору сторони погодили, що за прострочення виконавцем виконання будь-якого зобов'язання за цим договором замовник має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від загальної ціни договору.
Цей договір набуває чинності з 01.01.2024 року і діє до 31.12.2024 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 9.1 договору).
Між сторонами підписаний Акт № 13 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 від 30.09.2024 на суму 23258,00 грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2024 від на суму 23258,00 грн.
Спір за первісним позовом виник у зв'язку із тим, що за доводами позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом, в порушення зобов'язань за договором не здійснив у повному обсязі оплату за виконані позивачем роботи, у зв'язку із чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість у сумі 23 258,00 грн.
Водночас, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заявлено зустрічний позов про стягнення 570184,42 грн пені та 59394,21 грн штрафу на підставі п. 6.2 договору, посилаючись на прострочення надання послуг.
Так, позивач за зустрічним позовом зазначає, що 05.11.2024 направив на електронну пошту відповідача за зустрічним позовом лист вих. № 7/22.5/5573, у якому, відповідно до п. 4.6 договору, просив надати послуги з відновлення асфальтобетонного покриття та згідно з п. 4.3 договору спільно з відповідальними працівниками РТМ "Святошитно" обстежити місце розриття після усунення аварійного пошкодження на тепловій мережі на вул. Новопольовій, 106-Б з метою уточнення обсягів робіт, які необхідно виконати для закриття контрольної картки та організації їх виконання.
Однак відповідач за зустрічним позовом, в порушення умов договору, відповідних послуг згідно з листом вих. № 7/22.5/5573 від 05.11.2024 не надав.
При цьому, позивач за зустрічним позовом зазначає, що послуги не надані також і за іншими листами позивача, зокрема: від 19.09.2024 вих. № 7/22.5/4194, від 24.09.2024 вих. №7/22.5/4288, від 7.09.2024 вих. № 7/22.5/4368, від 03.10.2024 вих № 7/22.5/4505, від 07.10.2024 вих. № 7/22.5/4558, від 06.11.2024 вих. № 7/22.5/5622, від 14.11.2024 вих. №7/22.5/5837.
Нарахування пені здійснено позивачем за період прострочення з 13.11.2024 по 31.12.2024.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі № 910/14678/24, не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕСТ БУД" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення зустрічного позову про стягнення 570 184,42 грн пені; 59 394,21 грн штрафу; 7 554,94 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
Отже, відповідно до вимог ч.1 ст. 269 ГПК України апеляційний перегляд судового рішення здійснюється апеляційним судом тільки в частині результатів розгляду зустрічного позову.
Обґрунтовуючи свої доводи апелянт посилається на те, що застосування пені і штрафу в розрахунку від загальної вартості договору, без жодної конкретизації обсягу прострочення, є юридично нікчемним та економічно несправедливим. Це перетворює санкції з засобу впливу на боржника на інструмент надмірного збагачення кредитора та порушує принципи добросовісності, співмірності та розумного балансу інтересів сторін, закріплені в статтях 3, 6, 13, 627 ЦК України та роз'яснені Великою Палатою Верховного Суду.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія дійшла висновку про необґрунтованість перелічених доводів та відхиляє їх з таких підстав.
Укладений між сторонами договір про надання послуг №3068/КТМ-23-23 від 28.11.2023 за своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на виконання умов договору позивач за первісним позовом виконав, а відповідач за первісним позовом прийняв роботи на суму 23258,00 грн згідно з Актом №13 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 від 30.09.2024.
Акт № 13 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 від 30.09.2024 підписаний відповідачем за первісним позовом без зауважень та заперечень, відповідач не заперечує проти факту виконання робіт за вказаним актом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1статті 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з п. 4.1 договору строк надання послуг: протягом 7 календарних днів з дати реєстрації та направлення замовником виконавцю сканованої копії оформленого листа щодо необхідності надання послуг з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
Товариством не заперечується, що 05.11.2024 Комунальне підприємство направило на його електронну пошту лист вих № 7/22.5/5573, у якому, відповідно до п. 4.6 договору, просив надати послуги з відновлення асфальтобетонного покриття та згідно з п. 4.3 договору спільно з відповідальними працівниками РТМ "Святошитно" обстежити місце розриття після усунення аварійного пошкодження на тепловій мережі на вул. Новопольовій, 106-Б з метою уточнення обсягів робіт, які необхідно виконати для закриття контрольної картки та організації їх виконання.
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що Товариство мало виконати роботи, про які зазначено в листі від 05.11.2024 вих. № 7/22.5/5573 у строк до 12.11.2024 включно. Водночас станом на 31.12.2024 роботи за цим листом виконані не були. Доказів протилежного Товариством не надано та матеріали справи не містять. Отже Товариство порушило вимоги ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості виконанням сторонами договору.
За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно виснував, що Товариство є таким, що прострочило виконання робіт щодо листа від 05.11.2024 вих. № 7/22.5/5573 у період з 13.11.2024 по 30.12.2024 (включно).
Відповідно до частини першої статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо бази нарахування неустойки
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
За змістом частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
За змістом частини четвертої статті 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У справі що розглядається пунктом 6.2 договору сторони погодили, що за прострочення виконавцем виконання будь-якого зобов'язання за цим договором замовник має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від загальної ціни договору.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу Товариство зазначило, що суд першої інстанції безпідставно погодився на застосування пені в обчисленні від загальної вартості договору, що є неправомірним з урахуванням того, що грошове зобов'язання у листі не сформульоване, договір є поетапним, загальна сума передбачає всі об'єкти та весь термін дії договору.
Надаючи правовий аналіз цьому посиланню, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору та обставинами справи колегія дійшла висновку про правомірність нарахування неустойки з таких підстав.
За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина 1, 4 зазначеної статті).
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).
Як предмет договору, цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.
У справі що розглядається, як вже зазначено, проаналізувавши передбачені договором зобов'язання сторін, колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами договір за правовою природою є договором підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, § 1 Глави 61 ЦК України.
Так, статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору підряду є результат виконаних підрядником робіт.
Ухвалюючи судове рішення у цій справі, першої інстанції встановив, що відповідно до п. 1.2 договору, основним зобов'язанням підрядника за договором є відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", тобто усунення наслідків аварійних ситуацій.
Оскільки факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором (з 13.11.2024 по 30.12.2024 включно) щодо своєчасного виконання робіт згідно з листом від 05.11.2024 вих № 7/22.5/5573 належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи, позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення пеню, нараховану з 13.11.2024 по 30.12.2024 (включно) та штраф в розрахунку від загальної ціни договору, яке сторони узгодили відповідно до п. 6.2 договору.
Колегія вважає безпідставними доводи апелянта про те, що нарахування штрафу у розмірі 59 394,21 грн від загальної суми договору є непропорційним, необґрунтованим та таким, що суперечить принципам справедливості та добросовісності.
З цього приводу колегія враховує таке.
Майново-господарські зобов'язання мають цивільно-правову природу і регулюються передусім нормами ЦК України із визначенням ГК України лише окремих їх особливостей (зазначене прямо передбачено частиною першою статті 175 ГК). Цивільне ж право відзначається загальнодозвільним правовим режимом - "дозволено все, що не заборонено".
Визначений сторонами у пункті 6.2 договору порядок нарахування пені та штрафу за прострочення виконавцем виконання будь-якого зобов'язання за цим договором за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від загальної ціни договору не суперечить чинному законодавству та є правом сторін договору.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції враховує релевантну практику Верховного Суду щодо застосування принципу свободи укладання господарських договорів у тому числі щодо розміру та порядку нарахування неустойки, а саме наступні правові висновки:
- відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір. Сторони не позбавлені права встановити в договорі на випадок порушення його умов такий платіж, який вони вважатимуть за необхідне (відшкодування збитків, штраф тощо), якщо це не заборонено законом. Отже, якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така умова є обов'язковою для виконання (постанова Верховного Суду від 15.11.2024 у справі №904/1553/23 (п. 110-112);
- сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК). (Постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №917/2013/17 (п. 4.15), від 10.04.2018 у справі №916/804/17).
Отже, оскільки апелянт прийняв рішення укласти договір, яким сторонами погоджено розмір штрафних санкцій, він несе повну відповідальність за настання можливих пов'язаних з цим негативних для себе наслідків. Аналогічна правова позиція міститься у Постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/3577/21 (п. 8.27.3), та від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 (п. 8.57.3).
Враховуючи викладене, застосування пені і штрафу в розрахунку від загальної вартості договору у цьому випадку колегія не вважається юридично нікчемним та економічно несправедливим.
Щодо доводів апелянта про те, що при обчисленні від загальної вартості договору є неправомірним з урахуванням того, що грошове зобов'язання у листі про виконання робіт не сформульоване, договір є поетапним, загальна сума передбачає всі об'єкти та весь термін дії договору.
Ці доводи колегія відхиляє з огляду на зміст та особливості договору, що укладений між сторонами.
За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Так, у справі що розглядається, відповідно до п. 1.1 укладеного між сторонами договору, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги згідно з ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" в Дарницькому адміністративному районі м. Києва) (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити якісно надані послуги відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору кількісні характеристики послуг, що будуть надані за цим договором визначаються договірною ціною та кошторисною документацією до неї (Додаток 1 до договору) (далі - кошторисна документація) та Відомістю обсягу послуг (Додаток 2 до договору). Кількість місць, на яких необхідно відновити асфальтобетонне чи ФЕМове покриття, наперед не може бути визначена (через неможливість наперед передбачити місце, час та обсяг робіт з усунення пошкоджень та обсяги послуг з відновлення асфальтобетонного, ФЕМового покриття, які необхідно надати для закриття кожної аварійної контрольної картки). Обсяги послуг по типу покриття можуть коригуватись в залежності від виробничої необхідності в межах ціни договору. Фактична товщина асфальтобетонного покриття у місці його відновлення буде визначатися у кожному випадку окремо, виходячи з вимог нормативно-технічної документації та існуючої конструкції дорожнього покриття.
Відповідно до п. 4.1 договору строк надання послуг: протягом 7 календарних днів з дати реєстрації та направлення замовником виконавцю сканованої копії оформленого листа щодо необхідності надання послуг з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що виконавець після отримання зазначеного листа зобов'язаний обстежити спільно з майстром району теплових мереж «СП «СП "КИЇВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" місце надання послуг з метою уточнення обсягів послуг, які необхідно надати для закриття аварійної контрольної картки та організації їх надання.
Згідно з п. 5.1. договору виконавець зобов'язується у визначений цим договором строк, але не пізніше 20 числа звітного місяця передати замовнику належним чином оформлені: дефектні акти, Акти КБ-2в та Довідки КБ-3, що підтверджують надані послуги.
Отже, виходячи зі специфіки надання послуг за Договором та умов пунктів 5.1, 4.3, 1.2 Договору, для визначення вартості кожної конкретної послуги необхідна безпосередня участь Апелянта як виконавця, який лише в результаті фактичного надання послуги за конкретним листом (заявкою) рахує обсяги витрачених ним ресурсів та надає відповідно заповнені Акти за формою № КБ-2в та Довідки за формою № КБ-3 на підпис КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
Враховуючи, що зобов'язанням Апелянта згідно з п. 1.1 Договору є надання послуг (у множині) з відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів місць розриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах, то обчислення штрафних санкцій за прострочення надання послуг від загальної їх ціни, тобто незалежно від ступеня виконання зобов'язання з надання послуг за Договором, відповідає нормам ч. 4 ст. 231 ГК України.
Доводи апелянта про те, що договір є поетапним, суперечать змісту договору, в якому, зокрема у п. 1.2 сторони домовились, що кількість місць, на яких необхідно відновити асфальтобетонне чи ФЕМове покриття, наперед не може бути визначена (через неможливість наперед передбачити місце, час та обсяг робіт з усунення пошкоджень та обсяги послуг з відновлення асфальтобетонного, ФЕМового покриття, які необхідно надати для закриття кожної аварійної контрольної картки). Обсяги послуг по типу покриття можуть коригуватись в залежності від виробничої необхідності в межах ціни договору. Фактична товщина асфальтобетонного покриття у місці його відновлення буде визначатися у кожному випадку окремо, виходячи з вимог нормативно-технічної документації та існуючої конструкції дорожнього покриття.
Отже, специфіка надання послуг за договором пов'язана з аварійними ситуаціями які можуть виникнути у майбутньому, та не передбачає чітко визначених «етапів», на існування яких помилково посилається апелянт. Загальна сума договору передбачена на весь час його дії є, свого роду, лімітом коштів, які виділяє замовник на усунення можливих аварійних ситуацій, а не поетапне будівництво чи поетапний ремонт конкретно визначеного єдиного об'єкту.
Щодо аналізу практики застосування Верховним Судом у справах про стягнення неустойки за прострочення строків виконання робіт за договором підряду
У постанові від 18.02.2025 справі № 910/3385/24 Верховний Суд виснував, що із системного аналізу норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
Водночас у справі № 910/14678/24, що переглядається, мова не йде про виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію. Отже фактичні обставини цих справ суттєво відрізняються.
В цьому контексті колегія вважає не релевантною за фактичними обставинами та правозастосуванням справу № 910/3385/24, оскільки у справі що переглядається специфіка надання послуг пов'язана з аварійними ситуаціями, які можуть виникнути у майбутньому, а не з чітко визначеними «етапами» будівництва відповідного об'єкта.
Щодо одночасного стягнення штрафу та пені за одне порушення
В цьому аспекті суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про те, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Отже в цій частині суд правильно врахував правові висновки, що викладені у п.7.38, 7.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають врахуванню посилання Комунального підприємства про те, що:
- що апелянт не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджують винятковість обставин даної справи для зменшення розміру штрафних санкцій;
- не довів наявності жодних поважних причин, з яких він допустив порушення зобов'язання;
- прострочив виконання спірного зобов'язання і не виконав його досі навіть частково, тобто наразі тривалість прострочення становить вже 267 днів (з 13.11.2024 до 06.08.2025). При цьому, прострочення виконання Договору з боку Апелянта відбуваються систематично, про що свідчить «Таблиця з даними щодо прострочення надання послуг Позивачем для нарахування штрафних санкцій» (додаток до зустрічного позову). Систематичність порушень зобов'язань за Договором, відсутність доказів виняткових обставин та скрутного матеріального становища боржника є підставою для відмови у зменшенні розміру штрафних санкцій (п. 8.3 постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/5625/18).
В цьому контексті суд апеляційної інстанції бере до уваги соціальну значущість КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» і його статус критично важливого підприємства, а також специфіку укладеного між сторонами договору, який спрямований на оперативне усунення наслідків аварійних ситуацій, що в умовах воєнного стану є дуже важливим для забезпечення життєдіяльності громади Києва.
Враховуючи викладене, з урахуванням характеру правових відносин що виникли між сторонами колегія висновує, що наявність невеликої заборгованості Комунального підприємства перед апелянтом за раніше виконані ним роботи у розмірі 23 258,00 грн не є підставою для ухилення від виконання апелянтом своїх зобов'язань щодо виконання інших, передбачених діючим договором робіт з відновлення дорожнього покриття спричиненого необхідністю оперативного усунення наслідків аварійних ситуацій. В умовах воєнного стану ця обставина не розцінюється судом як підстава для зменшення розміру неустойки.
На підставі викладеного колегія вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що обчислення штрафних санкцій від загальної ціни Договору нібито не відповідає принципам пропорційності, справедливості, добросовісності, розумності.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/14678/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано після виходу судді Алданової С.О. з лікарняного, - 11.12.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков