Номер провадження 2/754/2119/25
Справа №754/17901/24
Іменем України
25 листопада 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря Рябенка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення, -
Позиції учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та просить виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2023, посвідченого державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської нотаріальної контори Храпійчук Т.В., зареєстровано у реєстрі за № 4-147, належить на праві власності будинок АДРЕСА_1 . У вказаний житловий будинок самоправно вселилися діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю яких є ОСОБА_5 , а також її співмешканець ОСОБА_6 , який не є батьком дітей. При цьому, відповідачі не зареєстровані у встановленому законом порядку у будинку, однак проживають та користуються ним, не сплачують комунальні послуги, при цьому у вказаних осіб відсутні будь-які права користування вказаним житловим приміщенням, зокрема, право проживання у ньому. Зазначає, що відповідачі не є членами сім'ї позивача та його померлого брата, тому відповідного права користування житловим приміщенням вони не мають. Позивач вказує на те, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва в справі № 754/12131/23 від 21 травня 2024 року усунено перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності шляхом передачі ключів та виселення ОСОБА_5 з житлового буд. АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, яке постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишено без змін. Зокрема позивач вказує, що в зазначеній справі було встановлено, що 21.03.2023 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказаний будинок, однак як новий власник не може користуватися своєю власністю, оскільки відповідачі право користування яких на це майно не набуто у встановленому законом порядку, відмовляються виселятися з нього. Позивач звертає увагу, що неповнолітні діти набувають прав на користування житлом лише у разі набуття такого права батьками або законними представниками. У разі втрати цього права батьками або законними представниками правові наслідки поширюються і на неповнолітніх дітей. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у справі № 496/4525/17 від 08.11.2023 за наявною в позивача інформацією запис про батька дітей ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) у Книзі реєстрації народжень проведена за прізвищем та громадянством їх матері ОСОБА_5 , а ім'я та по батькові батька дітей записані за вказівкою матері, тобто на підставі частини 1 статті 135 СК України. Таким чином, ОСОБА_5 відповідно до законодавства є одинокою матір'ю трьох своїх дітей, а відомості про батька відсутні. Оскільки ОСОБА_5 як єдина з батьків та законних представників дітей ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ) не набувала права користування житловим приміщенням (будинком), то і її неповнолітні діти також такого права не набули. Також в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 ОСОБА_9 надала копію договору оренди, згідно з яким вона проживає в АДРЕСА_2 . Натомість, її діти фактично продовжують незаконно проживати в належному на праві власності ОСОБА_1 будинку без матері, як їх єдиного законного представника із ОСОБА_6 , який не є батьком дітей, усиновлювачем чи їх законним представником. Таким чином, ОСОБА_5 , як зазначає позивач, залишила дітей без батьківського піклування та законного представництва у разі виникнення невідкладних ситуацій. Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся з вказаним позовом про виселення до суду з метою захисту порушеного права.
10.04.2025 до суду від Органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист, в якому повідомлено, що неповнолітня ОСОБА_2 та малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_3 покинули спірний будинок та фактично не проживають в ньому, відтак Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування не може надати до суду висновок щодо розв'язання спору № 754/17901/24.
04.06.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дубчак Л.С. надійшли додаткові пояснення по справі, у відповідності з якими вказує, що у відповідності до ухвали про відкриття провадження, Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації залучено до участі в даній справі саме як третю особу, отже відповідні доводи та міркування він може висловити виключно в заяві по суті спору (пояснення третьої особи). Натомість поданий до суду лист не може вважатись такою заявою по суті спору та заявою з процесуальних питань, а викладені в листі обставини не можуть бути враховані під час прийняття рішення в справі.
Процесуальні дії та рішення суду.
23 грудня 2024 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва постановлено залишити позовну заяву без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 26 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
27 грудня 2024 року судом постановлено ухвалу про виправлення описки.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 22025 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дубчак Л.С. про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції.
03 червня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, подали до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують та простять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання.
Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного висновку.
Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.
Судом встановлено наступні правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер брат позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після смерті якого відкрилася спадщина на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2023, посвідченого державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської нотаріальної контори Храпійчук Т.В., зареєстровано у реєстрі за № 4-147, належить на праві власності будинок АДРЕСА_1 .
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що у вказаний житловий будинок самоправно вселилися діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю яких є відповідач ОСОБА_5 , а також її співмешканець ОСОБА_6 . При цьому, відповідачі не зареєстровані у встановленому законом порядку у будинку, однак проживають та користуються ним, не сплачують комунальні послуги, не є членами сім'ї позивача та його померлого брата, тому відповідного права користування житловим приміщенням вони не мають.
Згідно з відповіддю Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 03.07.2023 за № 20287/125/492023 вбачається, що органом було розглянуто звернення ОСОБА_1 з приводу перешкоджання користування належним останньому на праві власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 та доведено до відома, що відносини, які виникають з приводу порушення права користування майном, відносяться до категорії цивільно-правових, а відтак для вирішення питання рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва в справі № 754/12131/23 від 21 травня 2024 року усунено перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності шляхом передачі ключів та виселення ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Тобто, зазначеним рішенням виселено ОСОБА_5 , яка є матірю законним представником дітей.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року рішення залишено без змін.
При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_5 зі своєю родиною проживає у спірному житловому будинку на законних підставах. При вирішенні спору по суті суд прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_5 не є членом сім'ї позивача та його померлого брата, а вселилась у спірний будинок, як тимчасовий мешканець, то відповідного права користування вона не має.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Вахрушевою Р.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №754/12131/23, виданого Деснянським районним судом м. Києва.
В межах вказаного виконавчого провадження ОСОБА_5 надано копію договору оренди, згідно з яким вона проживає в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору оренди житлового приміщення від 28.10.2023 року.
Також, в матеріалах справи міститься копія касаційної скарги ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.05.2024 та постанову Київського апеляційного суду від 02.10.2024, у відповідності до якої ОСОБА_5 вказує, що проживає в будинку, який належить на праві власності позивачу. При цьому також зазначила про те, що чоловік ОСОБА_6 з трьома неповнолітніми дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки іншого житла родина не має, а відтак оскаржувані судові рішення порушують право відповідачки на житло.
Органом опіки та піклування Деснянської районної державної адміністрації подано до суду лист про неможливість надати висновок по справі №754/17901/24 щодо розв'язання спору, обґрунтований тим, що неповнолітня ОСОБА_2 та малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_3 покинули спірний будинок та фактично не проживають в ньому.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним (постанова Верховного Суду від 10.08.2023 № 753/4241/21).
Згідно з ч. 3 ст. 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Зважаючи на викладене, такими що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Можливість виселення без надання іншого житлового приміщення у разі вселення без законних на те підстав передбачена частиною третьою статті 116 ЖК України та є необхідним у демократичному суспільстві для захисту права власника на мирне володіння його майном, яке також захищене відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. (постанова Верховного Суду від 10.08.2023 року в справі № 753/4241/21)
Судом в процесі розгляду справи доведено, що відповідачі створюють останньому перешкоди у користуванні належним йому на праві власності нерухомим майном, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Відповідачі не є членами сім'ї позивача, не ведуть з ним спільне господарство, не несуть витрат на утримання майна, договір оренди з ними не укладався, при цьому добровільно звільнити приміщення відмовляються.
За відомостями, викладеними у листі Органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо фактичного не проживання відповідачів - неповнолітньої ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . Також вказано, що діти не навчаються в жодному закладі освіти Деснянського району міста Києва, та у відповідності до довідок з Горішньослобідської гімназії з дошкільним відділенням та початковою школою Монастирської міської ради від 18.02.2025 неповнолітня ОСОБА_2 , та малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_3 навчаються в зазначеному закладі на сімейній формі навчання. У зв'язку з викладеним, враховуючи, що діти покинули спірний будинок Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією не надано висновок суду щодо розв'язання спору.
При цьому суд, даючи оцінку зазначеному у вказаному вище листі, вважає, що обставини фактичного не проживання відповідачів у будинку не можуть бути враховані при розгляду справи по суті та ухваленні рішення у справі, оскільки вказані обставини не впливають та не відновлюють порушене право позивача на вільне володіння приватною власністю.
Суд також враховує, що ОСОБА_5 , котра є законним представником відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , достеменно повідомлена про розгляд справи у суді, зокрема приймала участь в судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва 01.10.2025.
При цьому, ОСОБА_5 не скористалась правом на подачу відзиву на позовну заяву, не надала обґрунтованих заперечень та своїх контраргументів стосовно позовних вимог. Також останньою не надано жодного доказу, який би підтвердив законні підстави перебування її дітей в спірному будинку АДРЕСА_1 . зазначала, що не проживають ні вона ні її діти, ні співмешканець у даному будинку, при цьому зазначала, що дійсно подано касаційну скаргу щодо її виселення та, зокрема, підтвердила факт знаходження їїї особистих речей в даному будинку.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Обов'язок доказування стороною тих чи інших доказів залежить від того, стверджує особа про існування обставин, або заперечує їх існування. Відповідно доводи існування того чи іншого факту повинна довести та сторона, яка стверджує про його існування (див. постанову Верховного Суду від 23.03.2021 року у справі №219/12839/19).
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
У зв'язку з наведеним, враховуючи, що відповідачі не є членом сім'ї позивача та його померлого брата, а лише заселилася у спірний будинок, як тимчасові мешканці без законних правових підстав, тому відповідного права користування спірним будинком відповідачі не мають, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову, виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Щодо розподілу судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-84, 89, 95, 259, 260, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення- задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомо, АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомо, АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_6 - РНОКПП невідомо, АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 10.12.2025.
Суддя О.Б. Саламон