Справа № 712/16553/25
Провадження № 1-кс/712/5732/25
08 грудня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
представника власника майна ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, подане у рамках кримінального провадження № 12024250310002868 від 05.09.2024 за ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України,
Зміст поданого клопотання та його обґрунтування
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулася прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 з клопотанням про арешт майна, вилученого у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024250310002868 від 05.09.2024 за ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.
Як убачається з клопотання, 01.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 де фактично проживає ОСОБА_6 , під час якого вилучено, зокрема, планшети, ноутбуки, мобільні телефони, жорсткі диски, флеш-носії, SIM-картки, предмети, зовні схожі на пістолет та автомат, значну кількість набоїв різного калібру, корпуси гранат і підривники, а також речовини рослинного походження та пристрої для їх куріння. Вилучене майно постановою слідчого визнано речовими доказами у провадженні.
Прокурор обґрунтовує клопотання тим, що зазначені речі містять відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин учинених злочинів, а також необхідні для проведення судових експертиз (зокрема, огляду комп'ютерної техніки, мобільних пристроїв та носіїв інформації з метою виявлення листування щодо організації підпалу автомобіля, а також установлення способу придбання зброї, боєприпасів та наркотичних засобів, імовірно через мережу Інтернет). На думку прокурора, незастосування арешту створює ризик приховування, пошкодження, знищення чи відчуження цього майна, що перешкоджатиме досягненню завдань кримінального провадження.
У зв'язку з цим прокурор просить накласти арешт на перелічене тимчасово вилучене майно, заборонивши його відчуження та користування, посилаючись на вимоги ст.ст. 98, 100, 131-132, 170, 171 КПК України.
Позиції сторін кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання в повному обсязі, просила його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому мотиви.
Представник власника майна ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання, обґрунтовуючи свою позицію тим, що арешт не може бути накладений на комп'ютерні системи чи їх частини в силу ч. 3 ст. 170 КПК України. Окрім цього вказує, що орган досудового розслідування провів обшук у житлі фактично за відсутності ухвали слідчого судді, оскільки в ухвалі була зазначена інша адреса (дозвіл надано на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проведено за адресою: АДРЕСА_3 ).
Нормативне регулювання арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені ст. ст. 131, 132 КПК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, а також, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування в установленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, згідно якої, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Частиною 7 ст. 236 КПК України передбачено, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюти готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для третіх осіб.
Мотиви та оцінка слідчого судді
Оцінюючи доводи клопотання, пояснення прокурора, слідчого, представника власника майна та досліджені матеріали кримінального провадження, слідчий суддя виходить з такого.
З витягу з ЄРДР та доданих матеріалів убачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024250310002868 від 05.09.2024 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, а обставини вчинення підпалу автомобіля потерпілої свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, про наявність факту вчинення тяжкого злочину.
Як убачається з ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.2025 у справі № 712/15823/25 (провадження № 1-кс/712/5467/25), слідчому було надано дозвіл на проведення обшуку будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 та є місцем проживання ОСОБА_6 , з метою відшукання, зокрема, комп'ютерної техніки, мобільних пристроїв, SIM-карток, флеш-накопичувачів та інших речей, що можуть містити відомості про підготовку та вчинення кримінального правопорушення.
З ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.12.2025 у справі № 712/16480/25 (провадження № 1-кс/712/5719/25) вбачається, що обшук, проведений 01.12.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено саме на підставі вказаної ухвали від 17.11.2025. Слідчий суддя встановив, що: у державних реєстрах наявні відомості як про об'єкт нерухомості за адресою « АДРЕСА_2 », власником якого є ОСОБА_6 , так і про об'єкт за адресою « АДРЕСА_1 », власником якого є ОСОБА_7 ; відсутні докази анулювання адреси « АДРЕСА_2 » чи об'єднання двох окремих об'єктів нерухомого майна в один.
За таких обставин посилання представника власника майна на те, що обшук 01.12.2025 проведено «фактично без ухвали слідчого судді» через зазначення в ухвалі іншої адреси, слідчий суддя оцінює критично та відхиляє. Раніше іншим слідчим суддею вже надано оцінку цим доводам та встановлено, що обшук здійснено на підставі належної ухвали слідчого судді. Доказів протилежного в даному судовому засіданні не надано. Отже, тимчасове вилучення майна при проведенні обшуку 01.12.2025 не може вважатися таким, що відбулося внаслідок істотного порушення вимог КПК України лише з наведених представником власника підстав.
З протоколу обшуку та матеріалів клопотання убачається, що під час обшуку вилучено, зокрема, планшети, ноутбуки, мобільні телефони, жорсткі диски, флеш-носії, SIM-картки, предмети, зовні схожі на пістолет та автомат, значну кількість набоїв різного калібру, корпуси гранат і підривники, а також речовини рослинного походження та пристрої для їх куріння. Постановою слідчого від 01.12.2025 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Вказані предмети за своїми властивостями та функціональним призначенням відповідають ознакам речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України: є технічними засобами, на яких може міститися інформація про спосіб підготовки та вчинення злочину, коло причетних осі тощо.
Щодо доводів представника власника майна про неможливість накладення арешту на комп'ютерні системи та їх частини в силу ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя зазначає, що наведена норма не встановлює загальної заборони на арешт такої категорії майна, а визначає додаткові умови, за яких арешт комп'ютерних систем чи їх частин є допустимим. Арешт на таке майно з метою збереження речових доказів може бути накладений, якщо воно отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
З клопотання прокурора, ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук від 17.11.2025 вбачається, що комп'ютерна техніка, мобільні телефони, електронні носії інформації та SIM-картки, вилучені під час обшуку, можуть містити інформацію щодо організації підпалу автомобіля, відомості про придбання та пересилання зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв чи наркотичних засобів через мережу тощо. Для отримання такої інформації слідство планує провести їх огляд та за необхідності відповідні експертизи, що без збереження носіїв інформації та їх вмісту є неможливим.
Окрім цього, на час розгляду клопотання огляд мобільних телефонів і комп'ютерної техніки ще не проведений тому відсутні дані про те чи потребуватиме доступ до інформації подолання системи логічного захисту.
З огляду на характер злочинів, а також вид вилученого майна, слідчий суддя приходить до висновку, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, знищення, відчуження зазначених речей чи зміни інформації, яка на них міститься, а отже - перешкоджатиме досягненню завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Враховуючи наведене, оцінюючи сукупність наданих доказів, доводів сторін, характер вилученого майна та ризики, визначені ст. 170 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, перелічене в клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
З урахуванням установлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому, що завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
Одночасно слідчий суддя звертає увагу на те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження і відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження наступних речей: планшет «Lenovo», моделі «А7600-Н», IMEI: НОМЕР_1 ; планшет «Samsung», моделі «T116», IMEI: НОМЕР_2 ; планшет «Samsung», моделі «GT-P3100», IMEI: НОМЕР_3 ; жорсткий диск «Apacer», серійний номер «AD1TBAC63OT1A»; вісім флеш носіїв; ноутбук «HP», серії «CNU0113Q9R»; ноутбук «Asus», моделі «K529 №B5NOAS435933217; ноутбук «Asus», моделі «Х54IU» №G9NOCU17781439G; мобільний телефон «Samsung»; мобільний телефон «IPhone 16 Pro Max», IMEI: НОМЕР_4 ; мобільний телефон «IPhone», чорного кольору; мобільний телефон «Motorolla», IMEI: НОМЕР_5 ; мобільний телефон «IPhone», моделі «А1660»; мобільний телефон «Samsung Duos», IMEI: НОМЕР_6 ; мобільний телефон «Realme», IMEI: НОМЕР_7 ; мобільний телефон «Fly», IMEI: НОМЕР_8 ; мобільний телефон «Huawei», чорного кольору; мобільний телефон «Nokia 311», IMEI: НОМЕР_9 ; мобільний телефон «Iphone», моделі «А1241»; жорсткий диск «Kingston», №SUV400S37/120G; жорсткий диск «Coлах», №00582213797; 3 флеш накопичувачі; 2 сім картки із № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11 , вилучених 01.12.2025 в ході проведення обшуку, власником яких є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено о 08 год 15 хв 11.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1