(ЗАОЧНЕ)
Справа № 695/4366/25
номер провадження 2/695/2327/25
10 грудня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.05.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір № 4649712 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 15 000 грн 00 коп. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. За інформацією в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до зазначеного договору № 4649712 від 14.05.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 15 000 грн 00 коп. на платіжну карту НОМЕР_1 . У період з 14.05.2024 по 31.03.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 11 744 грн 51 коп., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 00 грн 03 коп. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 11 744 грн 48 коп. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 31.03.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 14.05.2024 по 31.03.2025 (Дата укладання Договору факторингу), у Відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 53 997 грн 60 коп. У межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 по 09.05.2025 (39 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8 775 грн 00 коп. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора. Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4649712 від 14.05.2024 загальною сумою 77 772 грн 57 коп., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 14 999 грн 97 коп., нарахованих процентів первісним кредитором - 53 997 грн 60 коп., нарахованих процентів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 39 календарних днів 8 775 грн 00 коп. Позивач зазначив, що коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, тому інфляційні втрати і 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України. Також вказав, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Одночасно з позовом представник позивача подав до суд клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
У судове засідання позивач явку свого представника не забезпечив, згідно з прохальною частиною позовної заяви, представник позивача просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача у разі не надання відзиву відповідачем.
Відповідач у судові засідання з розгляду справи не прибув, про причини такої неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно, відповідно до статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак, з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи (за зареєстрованою адресою місця проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, враховуючи положення статті 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, у силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судові засідання, у порядку статті 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що 14.05.2024 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 99161 підписав заяву про прийняття пропозиції на кладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.
14 травня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4649712 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
Згідно із пунктами 1.2-1.3 договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 15 000 грн 00 коп., строк кредитування 360 днів.
Відповідно до пункту 1.4 договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору;
знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 12.06.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки;
денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 1,376%.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
У пункті 3.1 договору сторони договору погодили, що проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт».
Згідно з пунктом 3.2 договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
У пункті 6.4 договору сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов'язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4649712 від 14.05.2024 підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (пароля).
Крім цього, того ж дня відповідач електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є Додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4649712 від 14.05.2024.
Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №1-0104 від 01.04.2025, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 14.05.2024 16:58:15 на суму 15000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 4149439028827925, номер транзакції в системі iPay.ua - 396393343, призначення платежу: Зарахування 15 000 грн на карту НОМЕР_1 .
Крім того, листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 11.10.2025 №20.1.0.0.0/7-251008/14893-БТ суду на виконання ухвали суду від 01.10.2025 надано інформацію про те, що на ім'я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 14.05.2024 був здійснений переказ у сумі 15 000 грн 00 коп.
Нарахування ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відсотків за користування кредитними коштами за договором №4649712 від 14.05.2024 на умовах, встановлених даним договором, підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4649712 від 14.05.2024, з якого також вбачається сплата кредиту відповідачем 03.08.2024 на суму 6 299 грн 71 коп.
Відповідно до наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розрахунком заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4649712 від 14.05.2024 заборгованість відповідача становить 76 497 грн 57 коп., з яких: 14 999 грн 97 коп. - тіло кредиту, 53 997 грн 60 коп. - проценти за користування та 7 500 грн 00 коп. - штрафні санкції.
31 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №31/03/2025, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №4649712 від 14.05.2024.
Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу, за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та с невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2 та надходження Ціни Продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього Договору, на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та повна сума Ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта, підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості. Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно з Реєстром Боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку №5 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді.
Укладення договору факторингу підтверджується актом прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року, актом прийому-передачі реєстру боржників від 31.03.2025 до договору факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року та платіжною інструкцією в національній валюті №6743 від 31.03.2025 (призначення платежу: Сплата за договором факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025р. Без ПДВ).
Відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4649712 від 14.05.2024 у сумі 76 497 грн 57 коп. підтверджується витягом з реєстру боржників від 31.03.2025 до договору факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року.
З наданого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» розрахунку заборгованості за договором №4649712 про надання споживчого кредиту від 14.05.2024 вбачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», відповідно до умов кредитного договору та договору факторингу, нарахувало відсотки за користування кредитними коштами за період з 01.04.2025 по 09.05.2025 у сумі 8 775 грн 00 коп.
Враховуючи норми чинного законодавства, Позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з Відповідача штрафні санкції 7 500 грн 00 коп.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4649712 від 14.05.2024 загальною сумою 77 772 грн 57 коп., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 14 999 грн 97 коп., нарахованих процентів первісним кредитором - 53 997 грн 60 коп., нарахованих процентів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 39 календарних днів у сумі 8 775 грн 00 коп.
Станом на день звернення до суду заборгованість за кредитним договором не погашена.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, договір № 4649712 від 14.05.2024 між первісним кредитором та відповідачем підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Крім цього, у вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту, а також наявний графік платежів.
Суд звертає увагу на те, що умови договору до нього є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нарахування відсотків, згідно з вказаними пунктами договору, підтверджується наданими первісним кредитором розрахунком заборгованості за договором № 4649712 від 14.05.2024.
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно із частиною другою статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Отже, неповідомлення відповідача про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку сплатити заборгованість за договором.
Передача прав вимоги, безпосередньо до відповідача, крім іншого, підтверджується витягом з реєстру боржників від 31.03.2025 до договору факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4649712 від 14.05.2024 у сумі 76 497 грн 57 коп.
Після отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права вимоги, відповідач продовжував не виконувати покладені на нього кредитним договором обов'язки, а тому у межах строку дії кредитного договору (з 12.04.2025 по 09.05.2025) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» нараховано відсотки у сумі 8 775 грн 00 коп.
Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
У той же час, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, затверджений воєнний стан, який введений із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та неодноразово продовжено, станом на даний час воєнний стан триває.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», що кореспондується із положенням п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Суд звертає увагу, що позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не заявлялась.
Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 14.05.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Враховуючи викладене, оскільки суд не наділений правом ухвалення рішення суду на майбутнє та правом на зобов'язання виконавчих органів на вчинення виконавчих ді - не підлягає задоволенню вимога позивача про надання вказівки/роз'яснення органу примусового виконання рішення суду на подальше нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 15 000 грн 00 коп., шляхом перерахування грошових коштів на належний йому картковий рахунок № НОМЕР_3 , підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та наданою АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на виконання ухвали суду інформацією.
Доказів на спростовування факту перерахування коштів на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 , а також доказів того, що ця картка не належить йому, відповідач суду не назвав та не надав.
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором № 4649712 від 14.05.2024 становить 77 772 грн 57 коп., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 14 999 грн 97 коп., нарахованих процентів первісним кредитором - 53 997 грн 60 коп., нарахованих процентів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 39 календарних днів у сумі 8 775 грн 00 коп.
При цьому, суд виходить з приписів частини 1, 5 статті 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та задоволення позову в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп., суд зазначає про таке.
На підтвердження реальності вказаних витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявка №10449 на викання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.09.2025 згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 на загальну суму 10 000 грн 00 коп., ордер серія АІ №1999667, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18.09.2020, видане на ім'я Столітній Михайло Миколайович.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
- зустріч адвоката та клієнта для надання усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 год - загальна вартість 440 грн 00 коп.);
- дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год - загальна вартість 840 грн00 коп.);
- аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 год - загальна вартість 440 грн.);
- підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом (1 год - загальна вартість 840 грн 00 коп.);
- письмова юридична консультація, складання письмового консультативного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год - загальна вартість 840 грн.);
- проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складання, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 год - загальна вартість 840 грн 00 коп.);
- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №4649712, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (2 год - загальна вартість 1 640 грн 00 коп.);
- складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) додатків до позовної заяви, необхідних для повного всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис поштового відправлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), (1 год - загальна вартість 840 грн 00 коп.);
- складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання, клопотання про витребування доказів (2 год - загальна вартість 1 640 грн 00 коп.);
- представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості кредитним договором №4649712, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі і участь у судових засіданнях (2 год - загальна вартість 1 640 грн 00 коп.).
Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.
В даному випадку позивач користувався правничою допомогою, яка надавалася адвокатом Столітнім М.М., з яким укладено договір про надання правової допомоги. При цьому, правнича допомога полягає у складанні процесуальних документів і не була пов'язана із здійсненням представництва інтересів позивача в судовому провадженні.
В той же час, слід звернути увагу, що клопотання про витребування доказів було подано позивачем одночасно з позовом, а отже та обставина, що відповідне клопотання оформлене окремим письмовим документом, а не викладено в самій позовній заяві, не може вважатись належним обґрунтуванням збільшення розміру витрат на правову допомогу.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума 10 000 грн 00 коп. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат у сумі 5 000 грн 00 коп., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи, ціну позову та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.
За таких обставин на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн 00 коп.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.
Керуючись ст.4,12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, Київська область, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №2677679 від 10.12.2021 у сумі 77 772 (сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн 57 коп., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 14 999 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 97 коп., нарахованих процентів первісним кредитором - 53 997 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн 60 коп., нарахованих процентів ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 39 календарних днів у сумі 8 775 (вісім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн 00 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська