Єдиний унікальний номер: 378/1350/25
Провадження № 2/378/501/25
10 грудня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), з посиланням на те, що 18 липня 2024 року між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79122213 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, передбачених ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті банку, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників № 2 від 27.03.2025, в тому числі і до відповідача в сумі 20054,24 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1575 грн. - сума заборгованості за відсотками; 11479,24 грн. - сума заборгованості за пенею. Вказану заборгованість відповідач не сплатив.
Також, 30 липня 2024 року між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2348396 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням вказаного договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті банку з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, передбачених ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті банку, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників № 41 від 24.01.2025, в тому числі і до відповідача в сумі 9103,85 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 300 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4203,85 грн. - сума заборгованості за пенею; 600 грн. - комісія за надання позики. Вказану заборгованість відповідач не сплатив.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за договором позики № 79122213 в сумі 20054,24 грн. та за договором позики № 2348396 грн. в сумі 9103,85 грн., а всього 29158,09 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 78).
В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не з'явився, про час і місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином. (а. с. 89), в позовній заяві справу просить розглядати без участі представника товариства (а. с. 7).
Відповідач в судове засідання вдруге не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки, копії ухвали про відкриття та позовної заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 81,87), проте, вказані поштові відправлення повернулись з довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 84,90), а тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву не надав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
18 липня 2024 року між ТОВ «ФК«1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики № 79122213, який підписаний електронним підписом Позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора 47773, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 29 Кредитного договору, адреси та реквізити сторін (а. с. 8-10).
Відповідно до п. 1 договору позики, позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, для задоволення власних потреб(без конкретної споживчої мети), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів у день закінчення Строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно п. 2.1 договору сума позики складає 7000 грн., за п. 2.2 строк позики 15 днів, за п. 2.3 процентна базова ставка становить 1,5 % в день.
27.03.2025 між ТОВ «ФК«1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників (п. 1.1) (а. с. 14-15) та в подальшому 27.03.2025 додаткову угоду до даного договору факторингу, якою питання щодо строку дії договору факторингу не вирішувалось (а. с. 16).
Згідно п. 1.1 вказаного договору факторингу перелік позичальників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 1.2. зазначеного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту-прийому передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру боржників № 2 від 27 березня 2024 року за вказаним Договором факторингу від 27.03.2025 ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників в кількості 4657 (а. с. 17).
Згідно з витягом з реєстру боржників № 2 від 27 березня 2024 року до договору факторингу (а. с. 19) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі зазначений як боржник за вищевказаним договором позики № 7912221, заборгованість за основною сумою кредиту 7000,00 грн., заборгованість за відсотками 1575,00 грн..
Факт сплати фактором клієнту ціни продажу підтверджується копією платіжної інструкції № 682 від 31.03.2025 (а.с18).
30 липня 2024 року між ТОВ «ФК«1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики № 2348396, який підписаний електронним підписом Позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора 488228, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 29 Кредитного договору, адреси та реквізити сторін (а. с. 29-33).
Відповідно до п. 1 договору позики, позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів у день закінчення Строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання послуг.
Згідно п. 2.1 договору сума позики складає 4000 грн., за п. 2.2 строк позики 15 днів, за п. 2.3 процентна ставка другого дня користування позикою до дати повернення позики становить 0,01 % , за п. 2.4 комісія за надання позики 22.36 % від суми наданої позики, що в грошовому виразі складає 894,40 грн..
14.06.2021 між ТОВ «ФК«1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників (п. 1.1) (а. с. 34-36) та в подальшому 28.07.2021, 13.06.22, 24.01.2025, додаткові угоди до даного договору факторингу, якими питання щодо строку дії договору факторингу не вирішувалось (а.с. 37,38,39).
Згідно п. 1.1 вказаного договору факторингу перелік позичальників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 1.2 зазначеного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту-прийому передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру боржників № 41 від 24 січня 2025 року за вказаним Договором факторингу від 14.06.2021 ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників в кількості 4364 (а. с. 40).
Згідно з витягом реєстру боржників № 41 від 24 січня 2025 року до договору факторингу (а. с. 42) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі зазначений як боржник за вищевказаним договором позики № 2348396, заборгованість за основною сумою кредиту 4000,00 грн., заборгованість за відсотками 300,00 грн., сума заборгованості за пенею 4203, 85 грн., комісія за надання позики 600 грн..
Факт сплати фактором клієнту ціни продажу підтверджується копією платіжної інструкції № 634 від 28.01.2025 (а.с. 41).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Вищевказані договір позики № 79122213 від 18.07.2024 та №2348396 від 30.07.2024 укладені ОСОБА_1 з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх (а.с. 8-11, 29-33).
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаних кредитних договорів.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
Згідно ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд вважає, що позивачем не надано, а вразі неможливості надати не заявлено клопотання про витребування, належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «1БАНК» умов вищевказаних кредитних договорів щодо здійснення безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок відповідача у справі ОСОБА_1 як позичальника шляхом використання вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу.
Крім того, матеріали справи не містять доказів не виконання відповідачем належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за вищевказаними договорами, в обумовлені ними строки, а надані позивачем копії розрахунку заборгованості за вищевказаним договором позики за період з 18.07.2024 по 27.03.2025 (а. с. 20-22) та розрахунку заборгованості за вищевказаним договором позики, за період з 30.07.2024 по 24.01.2025 (а. с. 43-44), вчинені на момент відступлення права вимоги ТОВ «1БАНК» на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»» не є належним та допустимими доказом порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Слід також зазначити вищевказані розрахунки заборгованості за вищевказаними договорами позики (а. с. 20-22, 43-44) сформовані директором ТОВ «1 БАНК» Білан В. І., не містить підпису останнього та даних про завірення відповідного підпису печаткою.
При цьому, позивач не звернув уваги, що подані в такий спосіб розрахунки заборгованості, не є ідентичними поданню стороною письмового доказу в розумінні ст. 95 ЦПК України, та не є копіями, як оригіналів документів.
У відповідності до вимог ч. 2-5ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відсутність даних про підписання та завірення печатками підписів відповідною посадовою особою не дає суду підстав вважати доведеним факт не виконання відповідачем належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за вищевказаними договорами.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтверджуючих виконання ТОВ «1БАНК» умов вищевказаних кредитних договорів щодо здійснення безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок відповідача у справі ОСОБА_1 як позичальника шляхом використання вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу та не виконання відповідачем належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за вищевказаними договорами.
Саме позивач звернувся до суду з позовом, а тому повинен був надати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував заявлені позовні вимоги, а саме обставин невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, проте цей процесуальний обов'язок не виконаний позивачем.
Суд позбавлений можливості перевірити, як факт отримання відповідачем кредитних коштів так і правильність нарахування процентів за його користування та інших платежів.
Таким чином, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум за вищевказаними кредитними договорами.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості: за договором позики № 79122213 від 18.07.2024 у розмірі 20054,24 грн. та за договором позики № 2348396 від 30.07.2024 у розмірі 9103,85 грн..
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 510, 512, 514, 626, 634, 638, 639, 1046 -1049, 1054 ч. 1, 1077 ч. 1ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 279, 354 - 355 ЦПК України, суд,
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено 10 грудня 2025 року.
Суддя Т. Н. Скороход