Справа №626/3124/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1424/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
09 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю секретаря ОСОБА_5 ,
-підозрюваного ОСОБА_6 ,
-прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області в рамках кримінального провадження №12025221090000740 від 22 липня 2025 року за ч.2 ст.307, ч.2 ст.308 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , 1970 року народження, та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22 години до 05 години без застосування електронного засобу контролю строком на 2 місяці, тобто до 30 грудня 2025 року.
Цією ж ухвалою, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;
-в період з 22:00 год. по 05:00 год. знаходитись у будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , 1970 року народження,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», з визначенням розміру застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків:
-переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень;
-незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом вмовляння або погроз з метою надання ними неправдивих свідчень органу досудового розслідування;
-вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з тим, що підозрюваний не має постійного місця роботи, стабільного доходу, раніше неодноразово засуджений за вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Наголошує, що міцність соціальних зв'язків не може ґрунтуватись лише на наявності постійного місця мешкання, а повинно бути обгрунтовано сукупністю факторів.
Зазначив, що враховуючи особу підозрюваного, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні підозрюваний заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного, прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч.2 ст.308 КК України, а саме у незаконному зберіганні з метою збуту та в незаконному збуті наркотичного засобу, особою яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 308-309 КК України, та у заволодінні наркотичними засобами шляхом шахрайства у великих розмірах, за які останньому може бути призначено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно ч.ч.1-3 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
2. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
3. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Однак, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби для запобігання ризикам передбаченим ст.177 КПК України, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також враховуючи, дані про особу ОСОБА_6 , який є інвалідом 2 групи, одружений, має зареєстроване та постійне місце проживання в м. Берестин, де мешкає разом із дружиною та неповнолітніми дітьми; посередньо характеризується за місцем проживання, скарг на нього не надходило, що свідчить про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотання слідчого.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби щодо ОСОБА_6 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: