Справа № 342/882/25
Провадження № 2/353/576/25
11 грудня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області:
у складі: головуючого судді Мотрук Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що 28.09.2024 року відповідач уклав із ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 8551711 у виді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 8551711 від 28.09.2024 року, в сумі 16445 грн 00 коп, з яких: 5200 грн 00 коп - заборгованість за основним боргом; 12 грн 48 коп - заборгованість за відсотками; 10400 грн 00 коп - заборгованість за пенею; 832 грн 52 коп - заборгованість за комісією. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 8551711 від 28.09.2024 року, в сумі 16445 грн 00 коп.
Крім того, 15.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 602407811, який підписано електронним підписом позичальника. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року уклали договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується іх прийняти та передати грошові кошти. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31.12.2020 року уклали додаткову угоду № 26, якою дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Відповідно до реєстру прав вимоги № 268 від 21.01.2024 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 оку, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. Між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем 27.02.2025 року укладено договір факторингу №27/0225-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2025 року до вказаного договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18361 грн 20 коп, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14361 грн 20 коп - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 602407811 від 15.12.2023 року, в сумі 18361 грн 20 коп.
Просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість у загальному розмірі 34806 грн 20 коп та понесені судові витрати.
Представник позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за місцем реєстрації, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив. В порядку ст. 128 ЦПК України, повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. (а.с. 157).
За наявності сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено розглядати справу в заочному порядку.
07.10.2025 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи та зібрані у ній докази приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.09.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 8551711 (а.с. 8-11).
Відповідно до п. 1 договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) зобов'язалося надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики. Відповідно до п. 2 договору позики позичальнику було надано позику в сумі 5200 грн 00 коп терміном на 25 днів, а саме на період з 28.09.2024 року по 22.10.2024 року, з процентною ставкою з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 0,01% (фіксована); комісія за надання позики - 16,01% (фіксована) від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 832 грн 52 коп; денна процентна ставка/день - 0,65%; пеня %/день - 5,00%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 887,46%, орієнтовна загальна вартість позики 6045 грн 00 коп.
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до дати повернення позики, на залишок позики (п. 4. договору позики).
Цей договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронним повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосування електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» (п. 21 договору позики), із використанням мобільного застосунку «ClickCredit - онлайн кредит» (п. 24 договору позики).
Договір позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 650133 та позичальником вказано номер платіжного засобу № НОМЕР_1 .
Додатком № 1 до договору позики № 8551711 від 28.09.2024 року сформовано таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 11, на звороті-12).
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с. 13-15).
28.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року та додаткову угоду № 48 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, положення якої діють виключно до реєстру боржників № 43 та № 44 від 21.02.2025 року (а.с. 16, 17, 18).
Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 43 від 21.02.2025 року за Договором Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв Реєстр Боржників № 43 від 21.02.2025 року кількістю 3922, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр Боржників № 43 від 21.02.2025 року передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с. 19).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 43 від 21.02.2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 8551711 в сумі 16445 грн 00 коп (а.с. 21).
Відповідач прийняті на себе за договором позики зобов'язання щодо своєчасного його погашення не виконував та відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8551711 від 28.09.2024 року за період з 21.02.2025 року по 31.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» складає 16445 грн 00 коп, з яких: 5200 грн 00 коп - заборгованість за основним боргом; 12 грн 48 коп - заборгованість за відсотками; 10400 грн 00 коп - заборгованість за пенею; 832 грн 52 коп - заборгованість за комісією (а.с. 22).
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 15.12.2023 року укладено договір кредитної лінії № 602407811 (а.с. 30-39).
Відповідно до п. 14.2. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис.
Пунктом 2.1 договору визначено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 4000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога.
Згідно п. 2.3, п. 2.4, п. 2.5 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 4000 грн 00 коп 15.12.2023 року (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів з договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.
Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 7 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1).
Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Кожен окремий транш за цим договором надається шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки 4314-14XХ-XXXХ-8938, що відбувається не пізніше 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п. 5.1.).
Відповідно до п. 7.1. договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 22.12.2023, а саме протягом 7 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 7.2. в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокове припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.
Відповідно до п. 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту 14.01.2029 року.
Пунктами 8.1, 8.2 договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за користування кредитом, договором не передбачено. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.
Згідно п. 8.3.1. договору за період від дати видачі кредиту до 22.12.2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 229,95 % річних, що на день укладення договору становить 0,63 % від суми кредиту за кожний день користування ним.
У разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 договору дії щодо продовження дисконтнрого періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів за період з наступного дня після 22.12.2023 року проценти нараховуються за ставкою 912,50 % річних, що на день укладення договору становить 2,50 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (індимвідуальна процентна ставка), (п. 8.3.2.).
Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.4).
Відповідно до п. 8.8. договору для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 7 днів дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 4176 грн 40 коп та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 176 грн 40 коп та суму кредиту у розмірі 4000 грн 00 коп.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено паспорт споживчого кредиту, яким ОСОБА_1 підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 28-29).
Відповідно до платіжного доручення від 15.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало кошти ОСОБА_1 згідно договору № 602407811 від 15.12.2023 року на його картку № 4314-14XХ-XXXХ-8938 в сумі 4000 грн 00 коп (а.с. 41).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 602407811 від 15.12.2023 року загальна сума до сплати 7990 грн 80 коп, з яких 4000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту, 3990 грн 80 коп - заборгованість за процентами (а.с. 42).
Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено текст договору в новій редакції та визначено в п. 8.2., що строк дії договору закінчується 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 44-47).
Згідно умов договору факторингу у новій редакції клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1).
У п. 4.1 Договору факторингу №28/1118/-01 у новій редакції визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Договору факторингу, укладеного 28.11.2018 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 28/1118-01, відповідно до якого укладалася додаткова угода № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року матеріали справи не містять.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 602407811 від 15.12.2023 року загальна сума до сплати 18361 грн 20 коп, з яких 4000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту, 14361 грн 20 коп - заборгованість за процентами (а.с. 43).
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27.02.2025 року укладено договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги (а.с. 49-50).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2025 року до договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18361 грн 20 коп, з яких 4000 грн 00 коп - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14361 грн 20 коп - сума заборгованості за відсотками (а.с. 52).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).
Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 602407811 від 15.12.2023 року.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 602407811 від 15.12.2023 року, як і договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Позивачем долучено до справи додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою викладено договір в новій редакції та визначено в п. 8.2., що строк дії договору закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. У п. 4.1 Договору факторингу №28/1118/-01 у новій редакції визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Реєстру прав вимоги за цим кредитним договором до відповідача матеріали справи не містять.
Позивачем не доведено, що первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 602407811 від 15.12.2023 року, а також, що згідно з умовами договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» станом на 27.02.2025 року мало право грошової вимоги до відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність наявності у позивача права на звернення до суду з позовом до відповідача в частині стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором № 602407811 від 15.12.2023 року, оскільки порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за даним кредитним договором судом не встановлено.
Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов'язання, визначеного договором № 8551711 від 28.09.2024 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
Договір № 8551711 між сторонами укладено 28.09.2024 року, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що загальний розмір заборгованості за процентами становить 12 грн 48 коп. Проценти нараховані відповідачу за процентною ставкою 0,01 %, відповідає умовам договору, здійснено у межах строку кредитування та узгоджується з Прикінцевими та Перехідними положеннями ЗУ «Про споживче кредитування».
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту за договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 8551711відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитими коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати проценти за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості за договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 8551711 у сумі 5200 грн 00 коп - заборгованість за основним боргом, 12 грн 48 коп - заборгованість за відсотками та 832 грн 52 коп - заборгованість за комісією підлягають задоволенню.
Позивач, звертаючись до суду, також просить стягнути з відповідача за договором позики № 8551711 заборгованість за пенею в сумі 10400 грн 00 коп.
Суд звертає увагу, що з 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.
У даному випадку на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 8551711 від 28.09.2024 року, в частині стягнення заборгованості 5200 грн 00 коп - заборгованість за основним боргом; 12 грн 48 коп - заборгованість за відсотками; 832 грн 52 коп - заборгованість за комісією. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем відповідно до платіжної інструкції № 128760 від 12.08.2025 року сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп (а.с. 1).
Оскільки судом задоволено позов у розмірі 6045 грн 00 коп, що становить 17,36 % від заявлених вимог в розмірі 34806 грн 20 коп, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 525 грн 66 коп.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 509, 526, 527, 530, 610, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1055, 1082 ЦК України, керуючись ст. 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 289 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором позики № 8551711 від 28.09.2024 року, в розмірі 6045 (шість тисяч сорок п'ять) гривень 00 копійок, з яких: 5200 гривень 00 копійки - заборгованість за основним боргом; 12 гривень 48 копійок - заборгованість за відсотками; 832 гривень 52 копійки - заборгованість за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) гривень 66 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Тлумацьким районним судом Івано-Форанківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2025 року.
ГоловуючийЛ. І. МОТРУК