Справа № 353/935/25
Провадження № 2/353/631/25
11 грудня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області:
у складі: головуючого судді Мотрук Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103109259 від 23.11.2022 року в сумі 19840 грн 00 копта стягнення судових витрат. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.11.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 103109259, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не внесено. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму. Остання зі свого боку не виконала умов кредитного договору. 29.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ/Т. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 103109259 від 23.11.2022 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Сума заборгованості останньої становить 19840 грн 00 коп, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4800 грн 00 коп; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 14090 грн 00 коп; прострочена заборгованість за комісією становить - 950 грн 00 коп. Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 19840 грн 00 коп, 2422 грн 40 коп судового збору та 8000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»у судове засідання не з'явився, однак 18.11.2025 року подав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи провести без його участі, позов задовольнити у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 42).
Відповідач, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву суду не надала, причин неявки суду не повідомила.
За наявності сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено розглядати справу в заочному порядку.
05.11.2025 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи та зібрані у ній докази приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.11.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103109259, який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором R21762, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 5000 грн 00 коп на 100 днів з 23.11.2022 року і складається з пільгового та поточного періодів (а.с. 6-11).
Згідно з кредитним договором кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору (100 днів) надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (5000 грн 00 коп), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (плату) у рекомендовану дату платежу 03.12.2022 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 03.03.2023 року (останнього дня строку кредитування).
Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 03.12.2022 року (рекомендована дата платежу) (п.1.3.1.); поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 03.03.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2.); позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 03.12.2022 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 03.03.2023 року (останнього дня строку кредитування) (п. 1.4.); комісія за надання кредиту: 950 грн 00 коп, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1.); проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1000 грн 00 коп, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2.); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500 грн 00 коп, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3.).
Відповідно до п. 2.2.2. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3. договору.
Згідно п. 2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2. процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену п. 1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
Відповідно до п. 2.3.1. договору (пролонгація на пільгових умовах) позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п. 2.3. договору та розділом 6 правил, сплатити комісію за управління та обслуговуваня кредиту та певну частку заборгованості за договором (якщо передбачено).
Згідно п. 2.3.2. договору після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику в SMS повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п. 2.3. договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу(ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації.
Згідно п. 2.4.1. договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4. договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов'язань позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п. 3.2.5, 3.2.6 договору.
Відповідно до п. 2.4.2. договору у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати остаточного погашення заборгованості) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту. Сплата заборгованості в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості) не тягне настання негативних наслідків для позичальника, якщо кредитодавець в цей день отримає кошти або інформаційне повідомлення про зарахування платежу, згідно п. 2.6. Сплата заборгованості після спливу строку кредитування є підставою виникнення у позичальника додаткових обов'язків щодо сплати пені та/або процентів, згідно розділу 4 договору.
Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток та інші засоби (п. 6.1.).
Згідно п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису, одноразовий ідентифікатор R21762, час відправки ідентифікатора позичальнику - 23.11.2022 о 20:50 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 13).
У додатку №1 до договору про споживчий кредит викладено графік платежів до договору, відповідно до якого, зокрема, за період з 23.11.2022 року по 03.03.2023 року (100 днів) користування кредитом проценти становлять 14500 грн, сума кредиту за договором 5000 грн, комісія за надання кредиту 950 грн, разом - 20450 грн (а.с. 11, на звороті).
Додатком № 2 до договору є паспорт споживчого кредиту № 103109259 (а.с. 12).
Згідно анкети-заяви на кредит № 103109259 сума кредиту 5000 грн 00 коп, строк кредиту 10 днів, сума до повернення 6950 грн 00 коп. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 950 грн 00 коп, нараховується одноразово за ставкою 19,00% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 1000 грн 00 коп, нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 13, на звороті-14).
Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов кредитного договору підтверджується платіжним дорученням № 54731555 (а.с. 14, на звороті).
Із відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 103109259 вбачається, що 23.11.2022 року надано кредит в сумі 5000 грн, та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 950 грн 00 грн. Проценти нараховано за період з 24.11.2022 року по 01.12.2022 року (8 днів) в розмірі 100 грн (2 %) в день відповідно до умов п. 1.5.2. договору. Відповідачем здійснено сплату комісії за пролонгацію в сумі 150 грн на 3 дні, сплачено тіло кредиту у сум 200 грн та процентів у сумі 150 грн. Проценти нараховано за період з 02.12.2022 року по 06.12.2022 року (5 днів) в розмірі 96 грн (2 %) в день відповідно до умов п. 1.5.2. договору. З 07.12.2022 року по 06.03.2023 року (90 днів) в розмірі 144 грн (3 %) в день на умовах відповідно до п. 1.5.3. договору (а.с. 15).
29.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 94-МЛ/Т, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 16, на звороті-20).
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги №94-МЛ/Т від 29.03.2023 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (кредитор) уклали даний акт про те, що на виконання п. 8.3 договору відступлення прав вимоги №94-МЛ/Т кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від від 29.03.2023 року, складений за формою згідно із додатком №1 до договору (а.с. 25).
ТОВ «Мілоан» та позивач 26.08.2025 року укладено додаткову угоду № 1 до договору відступлення прав вимоги №94-МЛ/Т від 29.03.2023 року (а.с. 24).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №94-МЛ/Т від 29.03.2023 року (у новій редакції), ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 19840 грн 00 коп (а.с. 26).
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 12.09.2025 року надіслало відповідачу досудову вимогу, в якій повідомило, що відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 103109259 від 23.11.2022 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та вимагало виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та погашення заборгованості у сумі 19840 грн 00 коп (а.с. 26, на звороті).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).
Отже, між сторонами вказаного договору було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, який оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів. Відповідач, отримавши кошти за кредитним договором, вчасно їх не повернув, порушив графік платежів і позивач, до якого перейшло право вимоги до відповідача, має право вимагати повернення кредиту та сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідач свої зобов'язання за договором кредиту не виконала належним чином, допустила прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, відповідач не оспорила дані розрахунки, не подала доказів на їх повне або часткове спростування.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем відповідно до платіжної інструкції № 25979 від 17.10.2025 року сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп (а.с. 34).
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову і стягнення з відповідача заборгованості, то на користь позивача з відповідача необхідно стягнути 2422 грн 40 коп сплаченого судового збору.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн 00 коп, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: копію договору про надання (правової) правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, де зазначено вартість наданих послуг за одну справу становить 8000 грн; копію ордера серія ВС № 1381377; копію акту наданих послуг (правової) правничої допомоги № Д/4381 від 19.09.2025 року; копію детального опису наданих послуг, з якого вбачається, що надана усна консультація - 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год, погодження правової позиції - 30 хв, складення позовної заяви - 3 год 30 хв.
Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8000 грн не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження.
Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат до 5000 грн.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 526, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 265, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103109259 від 23.11.2022 року в розмірі 19840 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: 4800 гривень 00 копійки - заборгованість за основним боргом; 14090 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками; 950 гривень 00 копійок - заборгованість за комісією.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2025 року.
ГоловуючийЛ. І. МОТРУК