Справа № 347/2530/25
11.12.2025 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацевлаштованого по ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 28.11.2025 року близько 15:00 години вчинив домашнє насильство стосовно своєї сестри ОСОБА_2 психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою та погрожував, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілій, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, причини його неявки не відомі, заяв, які перешкоджають розгляду справи від нього до суду не надходило.
В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
Отже, враховуючи, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу суддя вирішив розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підставі наявної сукупності доказів.
Дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі письмових пояснень потерпілої, керуючись законом, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У даному випадку, із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, яке виражалося у психологічній формі відносно своєї сестри ОСОБА_2 , що підтверджується письмовим поясненням потерпілої та відеозаписом за її участі.
За змістом ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, дата і місце його складання, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення тощо.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою , незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №736934 від 28.11.2025 року (а.с.1), рапортом (а.с.2-3), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення (а.с.4), поясненням ОСОБА_1 (а.с.5), поясненням ОСОБА_2 (а.с.6), копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.7), копією посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с.8), рапортом (а.с.9), диском з відеозаписом (а.с.10).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
Санкцією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства у виді накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують відповідальність винного.
Обставин, що пом'якшують/обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення, суддею не встановлено.
Враховуючи особу адмінпритягуваного, його майновий стан, характер та тривалість протиправних дій, оцінивши докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 38, 221, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП та ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» КУпАП, суддя
визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на час розгляду справи становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на користь держави за реквізитами: отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106. Стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Д.С. Драч