Справа № 190/2544/25
Провадження №2-о/190/71/25
10 грудня 2025 року м.П»ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, вказуючи, що вона з 09 березня 2022 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від вказаного шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя між ними не склалося, наразі проживають окремо. Їх спільний син та дитина від першого шлюбу ОСОБА_4 проживають разом з нею. Окреме проживання було визвано тим, що ОСОБА_2 відносно неї неодноразово вчинював протиправні дії, які виражались в заподіянні їй тілесних ушкоджень, висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого вона неодноразово зверталась до органів поліції, про що були складені протоколи про вчинення відносно неї адміністративного правопорушення. Крім того, відносно ОСОБА_2 порушенно два кримінальні провадження з приводу нанесення їй легких тілесних ушкоджень. 01 грудня 2025 року на підставі рішення суду шлюб між ними було розірвано. Проте ОСОБА_2 продовжує її переслідувати, приїздить до її фактичного місця проживання, погрожує їй, приїздить до місця навчання її страшого сина.
Таким чином, вважає, що вона є особою, яка зазнає домашнього насильства, а тому просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , а саме заборонити останньому перебувати в місці проживання ( перебування) з нею в квартирі АДРЕСА_1 ; заборонити наближення на 100 м. до місця її проживання; заборонити наближення на 100 метрів до місця навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до навчального закладу КЗ Ліцей №40, що розташований за адресою: Дніпропетровська область. м.Кам'янське, проспект Наддніпрянський, буд. 3; заборонити наближення на 100 метрів до місця навчання (перебування) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме до дошкільного навчального закладу «Орлятко», що розташований за адресою: Дніпропетровська область. м. Кам'янське, проспект Наддніпрянський, буд. 5.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник Тарасевич С.О. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від заявника до суду надійшла заява з проханням справу розглядати без її участі та участі представника, просить заву задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином/а.с.22/.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до наступного висновку.
09 березня 2022 року заявник ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб/а.с.9/
Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження/а.с.7/.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , матір'ю дитини є ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.8/.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 року за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження №12025046790000198 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1. ст. 125 КК України /а.с.11/.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2025 року за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження №12025046790000201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1. ст. 125 КК України /а.с.10/.
Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №869006 від 17.08.2025 вбачається, що ОСОБА_2 31.07.2025 року о 17 год. 30 хвл. в АДРЕСА_2 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашне насильство, а сам умисні дії психологічного характеру, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП/а.с.13/.
Згідно копії постанови Дніпровського районного суду міста Кам'янське від 10 вересня 2025 року було ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме ОСОБА_2 31.07.2025 року о 17 год. 30 хвл. в АДРЕСА_2 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашне насильство психологічного характеру/а.с.15/.
Відповідно до копії акту № 334 від 05.09.2025 року, складеного КП Кам'янської міської ради «Добробут» ОСОБА_1 проживає без реєстрації АДРЕСА_3 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.6/.
Згідно довідки №9086 від 09.11.2025 року, виданої КНП Кам'янської міської ради «Лікарня швидкої медичної допомоги» у ОСОБА_1 діагностували забій м'яких тканин голови/а.с. 17/.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 5 ЦПК України вказано, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У частині першій статті 15, частині першій статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
У статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на колишнє подружжя незалежно від факту спільного проживання (пункт 2 частини другої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов'язків, які покладаються на нього, а також строку, на який видається обмежувальний припис, належить до компетенції суду.
Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №127/9600/22
Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (постанова Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №161/16344/20).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.
Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.02.2025 у справі №569/11625/24 (провадження №61-16935св24).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих заявником ОСОБА_1 , врахувавши характер вчинених ОСОБА_2 протиправних дій, їх системність, ризики вірогідності повторного вчинення останнім домашнього насильства, беручи до уваги нагальну необхідність захисту ОСОБА_1 від насильства, дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 обмежувального припису строком на шість місяців.
Щодо встановлення обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , то суд приходить до висновку, що обставини справи та надані суду докази не свідчать про наявність підстав для видачі обмежувального припису, не підтверджують фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у будь-якій формі стосовно дітей, а також ризиків настання насильства у майбутньому, у зв'язку з чим вимоги заявника в цій частині не є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис строком на шість місяців щодо заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 :
- перебувати в місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_3 ;
- наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме до квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну адміністрацію за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса