Рішення
Іменем України
02 грудня 2025 року місто Чернігів
Справа №751/8876/25
Провадження №2/751/2580/25
в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.
секретаря судового засідання Стрижак В. П.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»
відповідач - ОСОБА_1
представник позивача - Гурський Герман Юрійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3446406946-577225 від 09.01.2022 у розмірі 20 868,40 грн, а також понесених судових витрат (а.с.1-6).
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3446406946-577225, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 7 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. Товариством зобов'язання за договором виконано, тоді як відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 20 868,40, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту - 7 000,00 грн та заборгованості за відсотками - 13 868,40 грн.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 22.10.2025 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
У встановлений строк від відповідача надійшов відзив (а.с.61), згідно якого частково погоджується із позовом у частині суми кредиту у розмірі 7 000,00 грн, в іншій частині просила скасувати нараховані відсотки. Також просила розстрочити суму боргу на 12 місяців. Зазначила, що причиною несвоєчасного повернення кредиту стали обставини, що не залежили від її волі. На момент дії кредитного договору перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною. Дитячий садочок був зруйнований внаслдіок атаки безпілотників, тому вимушена була залишатися з дитиною вдома, що спричинило складне матеріальне становище. Позивач діяв недобросовісно, нарахував надмірні штрафи та відсотки, не врахувавши її фактичні життєві обставини.
Від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (а.с.78-82), відповідно до яких просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що строк кредитування з 21.01.2022 до 20.04.2022 був погодженим сторонами договору. Кредит надавався строком на 12 днів (лояльний період). Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом. При цьому зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п.3.7 Договору). З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.3.8. Договору). Таким чином, сторони погодили продовження строку користування кредитом до 102 днів з моменту укладення договору, по закінченню якого у відповідача виникає обов'язок повернути суму кредиту та нараховані відсотки за користування ним. Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, як зазначає відповідач, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Таким чином, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».
У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника позивача у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до положень ст.223 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 09.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №3446406946-577225 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту строком на 12 днів. Згідно умов кредитного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 7 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.
Стандартна (базова ) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.3 договору).
Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду (п.1.3.3.1).
Сторони погодили, що встановлений в пункті 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Договір укладено в електронній формі, умови договору викладені також в паспорті споживчого кредиту (а.с.12-13).
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». Уклавши цей договір, позичальник підтведжує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобовязується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця (а.с.25-33).
ТОВ «Кошельок» виконало умови договору та через АТ «ТАСКОМБАНК» в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам здійснило переказ грошових коштів на рахунок відповідача, що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК» № 25746/47.1 від 01.07.2025 та повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» про успішне зарахування коштів (а.с.23, 24).
Факт перерахування коштів 09.01.2022 у розмірі 7 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 також підтверджується повідомленням АТ «Універсал Банк» від 24.10.2025 (а.с.55, 57-58).
Згідно детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №3446406946-577225 від 09.01.2022 вбачається, що відповідач жодного разу не здійснила оплату кредиту та відсотків, а тому загальний залишок заборгованості становить 20 868,40 грн, що складається із тіла кредиту - 7 000,00 грн, нарахованих відсотків в межах лояльного періоду - 8,40 грн, нарахованих відсотків за продовжений строк користування позикою - 13 860,00 грн (а.с.20-21).
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитний договір №3446406946-577225 від 09.01.2022 укладений в електронній формі, що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.
На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З позовом про визнання недійсним кредитного договору відповідач не зверталася.
Факт укладення кредитного договору відповідач не заперечує.
Перерахування коштів за кредитним договором підтверджується повідомленням та випискою по рахунку АТ «УніверсалБанк». Дана обставина також не заперечується стороною відповідача.
Безпідставними є посилання відповідача на неправомірність нарахування позивачем процентів, розмір яких на думку відповідачки є надмірним, з огляду на наступне.
Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього Договору (п. 3.3 Договору).
Відповідно до пунктів 3.6, 3.7, 3.8 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процентів річних, що становить 2,2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.
Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту та умовами його виконання, а саме: розміром кредиту, строком кредитування та з періодичністю платежів зі сплатою процентів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Оскільки відповідач у встановлений в договорі строк (12 днів) не виконав свої зобов'язання та не повернув грошові кошті в загальному розмірі 7 008,40 грн (7 000,00 грн кредит + 8,40 грн проценти за користування за перші 12 днів), а тому позивач відповідно до пунктів 3.6, 3.7, 3.8 договору нарахував проценти за користування коштами протягом наступних 90 днів.
Отже, проценти нараховані відповідно до умов договору, зокрема 13 868,40 грн (8,40 грн (7000х0,01%х12) + 13 860,00 грн (7000х2,2%х90)).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
Відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які б спростували або поставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 спростування доказів позивача є процесуальним обов'язком саме відповідача (а не суду).
Не надано відповідачем доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.
З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, а тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2 422,40 грн (а.с.9), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору від 12.02.2025, укладеного між ТОВ «Кошельок» та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» (а.с.39), додатку до договору про надання правничої допомоги де зазначено переік послуг, які надав адвокат, витрачений час (5 год) та розмір гонорару - 10 000,00 грн (а.с.40).
Згідно з пунктом 1.2. додатку до договору розмір гонорару (винагороди) виконавця підлягає сплаті замовником виконавцю не пізніше 10 банківських днів від дати винесення судом рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з відповідача у визначеному позивачем розмірі.
З огляду на викладене, суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
VІ. Інші процесуальні дії у справі. Визначення порядку і строку виконання рішення суду.
Відповідачем заявлене клопотання про розстрочення виконання рішення суду на строк 12 місяців. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує на те, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, на її утриманні перебуває малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.64).
Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Таким чином, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зазначений у наведених нормах закону перелік обставин, з якими законодавець пов'язує відстрочення (розстрочення), виконання судового рішення, і які з урахуванням розподілу обов'язку з доказування (стаття 81 ЦПК України) має довести заявник та перевірити суд (ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо), не є вичерпним, але у будь-якому разі ці випадки мають винятковий характер.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі.
Водночас розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, як підставу, що ускладнює виконання рішення суду ОСОБА_1 зазначла, що через те, що був пошкоджений дитячий садочок, вона не працювала, а перебувала дома з дитиною, що спричинило тяжке матеріальне становище та на її утриманні перебуває малолітня донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.64).
Однак, зазначені обставини не є беззаперечним доказом скрутного майнового стану заявника, адже матеріали справи не містять відомостей про дохід ОСОБА_1 , заявником не надано доказів з ДФС про доходи за 2022-2025 роки, які є належними доказами на підтвердження заявлених доводів.
Перебування на її утриманні малолітньої дитини не перешкоджає заявнику виконанню рішення суду, і не є тією обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення суду.
Зважаючи на викладене заявником не наведено доводів та не надано переконливих доказів наявності у заявника або у її сім'ї виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 95, 137, 141, 259, 263-265, 267, 354, 355, 435 ЦПК України, -
Вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 20 868 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 40 коп заборгованості за договором про споживчий кредит №3446406946-577225 від 09.01.2022, що складається із заборгованості за кредитом - 7 000 грн 00 коп, заборгованості за відсотками за користування позикою - 13 868 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» 2 422 грн 40 коп судового збору, 3 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу, а всього 5 422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
У задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 08.12.2025.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: 08135, Київська область Києво - Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд.8А, ЄДРПОУ 40842831)
Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя Н. В. Маслюк