Справа № 509/5579/25
10 грудня 2025 року с-ще.Овідіополь
Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Спічак В.О.
за участю: секретаря судового засідання Попочебенюк Владлени Олександрівни,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів,-
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд зменшити розмір аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 8000,00 грн. до 4000,00 грн., що стягуються за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2019 року по справі №520/8412/19 у твердій грошовій сумі до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від спільного шлюбу у подружжя народились діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
02.11.2018 р. ОСОБА_2 була подана позовна заява про розірвання шлюбу. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 р. по справі № 520/16912/18 шлюб між сторонами було розірвано.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 р. по справі № 520/8412/19 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітніх дочок, у розмірі 8000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, і до досягнення ними повноліття. Старша донька Позивача, ОСОБА_4 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 29 липня 2025 року по справі № 947/11956/25 було ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на повнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи стягнення з 30 березня 2025 року до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше, як до досягнення ним 23-річного віку - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач зазначає, що розмір аліментів, які стягуються з Позивача на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 р. по справі № 520/8412/19, становить 8000 грн, що на 2000 грн більше від розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, ОСОБА_4 .
Позивач вважає, що така нерівність у розмірі аліментів, які стягуються на утримання його дітей, є несправедливою, та зазначає, що розмір утримання дітей має бути рівним, тому зменшення розміру аліментів стягуваних на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 р. по справі №520/8412/19 до 4000 грн буде забезпечувати справедливий баланс між правами його обох дітей та їх матеріальним забезпеченням, а також рівність в їх утриманні.
Крім того, позивач вказує, що до стягнутих за рішенням від 29.07.2025 р. у справі № 947/11956/25 аліментів у розмірі 6000 грн входять: витрати на оплату контракту за навчання ОСОБА_4 у сумі 2000 грн, та інші витрати у сумі 4000 грн. Тобто, до розміру аліментів, які стягуються на утримання повнолітньої дитини, ОСОБА_4 , входять зокрема й витрати на оплату навчання.
Позивач у позовній заяві зазначає також про відсутність необхідності покриття витрат на оплату навчання, оскільки ОСОБА_3 навчається за кошти державного (регіонального) бюджету, їй призначено щомісячну академічну стипендію у розмірі 1510,00 грн, яка певною мірою забезпечує її потреби.
Позивач вважає, що нерівність у розмірі аліментів, які стягуються на утримання його дітей, є несправедливою. На думку Позивача, розмір утримання на 2 дітей має бути рівним, тому зменшення розміру аліментів стягуваних на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 р. по справі №520/8412/19 до 4000 грн буде забезпечувати справедливий баланс між правами його обох дітей та їх матеріальним забезпеченням, а також рівність в їх утриманні. Тобто фактично порушено права дітей Позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , оскільки на користь однієї дитини не може бути стягнуто більший розмір аліментів, ніж на користь іншої дитини.
Крім того, позивач зазначає у позовній заяві, що станом на сьогоднішній день він не має офіційного, стабільного доходу, стикнувся із скрутним матеріальним становищем, що викликало необхідність зменшення розміру аліментів, що забезпечить систематичне та своєчасне отримання його донькою аліментів, та не буде накладати надмірне фінансове навантаження на нього як платника аліментів.
Стислий виклад позиції відповідача
20.10.2025 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив, у якому просила у задоволенні позову відмовити.
Відзив мотивований тим, що витрати на утримання старшої повнолітньої доньки та молодшої доньки є різними, і молодшій доньці ОСОБА_5 наразі лише 15 років, вона повністю перебуває на утриманні, стипендія молодшої доньки встановлена лише на період з 1 вересня 2025 року по 31 грудня 2025 року, є тимчасовою та залежить від результатів навчання, і у разі зниження успішності дитина може бути позбавлена цієї виплати або переведена на контрактну форму навчання, тому не є стабільним джерелом доходу і не може розглядатися як обґрунтування для зменшення аліментів.
Крім того, зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів істотної зміни матеріального або сімейного стану. Зазначає, що позивач працює моряком далекого плавання (капітаном) у закордонних судноплавних компаніях та з 2022 року проживає у Республіці Молдова. Крім того, зазначає, що у власності є значні матеріальні активи, зокрема: трикімнатна квартира в м. Одеса; два автомобілі (Mitsubishi Outlander та Mitsubishi Pajero); причал із двоповерховим будинком у с. Маяки; катер; житловий будинок на Телегульському лимані; три земельні ділянки, що свідчить про достатній рівень забезпечення і позивач не може вважатися особою, яка перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому твердження про необхідність зменшення аліментів є безпідставним.
Відповідачка вказує, що в умовах воєнного стану, інфляції та зростання вартості навчання, харчування, медичних послуг та інших витрат, зменшення аліментів призведе до погіршення забезпечення дитини, а вимога про “однаковий розмір аліментів» є необґрунтованою та суперечить принципу справедливості.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою від 03 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів.
Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та його представник ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у позовній заяві просили здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження через малозначність та не здійснювати виклик сторін.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, подала відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи без її участі у судових засіданнях.
Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
Суд у зв'язку з неявкою сторін справи та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється
Фактичні обставини, встановлені судом.
14.11.1997 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Одеської міської ради , про що складено актовий запис №1587.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась дитина - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 р. по справі № 520/16912/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 р. по справі № 520/8412/19 з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі 8000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, і до досягнення ними повноліття.
Після досягнення старшою дитиною ОСОБА_4 повноліття Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 29 липня 2025 року у справі № 947/11956/25 було ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на повнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи стягнення з 30 березня 2025 року до закінчення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчання, але не більше, як до досягнення ним 23-річного віку - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_3 є студенткою першого курсу денного відділення Відокремленого структурного підрозділу “Фаховий коледж нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеського національного технологічного університету», група 24-Д7, спеціальність Д7 “Торгівля», бюджетної форми навчання, що підтверджується Довідкою Відокремленого структурного підрозділу “Фаховий коледж нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеського національного технологічного університету» №4240 від 17.09.2025 року.
ОСОБА_3 було зараховано студентом першого курсу денної форми навчання за кошти державного (регіонального) бюджету, що підтверджується витягом з Наказу № 36-03 від 30.07.2025 року.
ОСОБА_3 було включено до Рейтингу успішності здобувачів фахової передвищої освіти та призначено щомісячну академічну стипендію у розмірі 1510,00 грн, що підтвержується витягом з Наказу № 49-03 від 01.09.2025 року.
На підтвердження заявлених вимог доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я тощо, позивачем надано не було.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
У цій справі суд керується принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, що має під собою обов'язок, серед інших, вчиняти дії та приймати рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою ВРУ №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з принципом 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статі 150, статті 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.
Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 14 червня 2023 року у справі № 758/8284/21.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів змінилось, він може збільшити або зменшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 759/22898/20 (провадження № 61-7913 св 22), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року в справі № 372/3260/20 (провадження № 61-8523св22)).
У статті 192 СК України встановлені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2025 року, справа № 686/28590/23, провадження № 61-4480св25)
Звертаючись до суду з позовом, позивач підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що у зв'язку із досягненням його старшою донькою ОСОБА_4 повноліття на підставі Рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 липня 2025 року по справі № 947/11956/25 з нього стягуються аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, замість визначених 8000 гривень, які стягувались відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 р. у справі № 520/8412/19 до досягнення дитиною повноліття.
Тобто фактично зміна розміру аліментів, який позивач зобов'язаний сплачувати на утримання старшої доньки, відбулась у зв'язку з досягненням дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що на теперішній час розмір аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 р. по справі № 520/8412/19, становить 8000 грн, що на 2000 грн більше від розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, ОСОБА_4 , і така нерівність у розмірі аліментів, які стягуються на утримання його дітей, є несправедливою, оскільки розмір утримання дітей має бути рівним.
Крім того, додатковим аргументом позивача є те, що станом на сьогоднішній день він не має офіційного, стабільного доходу, стикнувся із скрутним матеріальним становищем, що викликало необхідність зменшення розміру аліментів.
Натомість сама по собі обставина, що на старшу повнолітню доньку наразі стягуються аліменти у розмірі 6000 гривень (на яку посилається позивач як на підставу зменшення розміру аліментів), не є такою, що може тягнути за собою зменшення розміру аліментів на утримання іншої дитини, яка є неповнолітньою, оскільки гарантії та потреби повнолітньої та неповнолітньої особи є різними, як і здатність до самозабезпечення.
Дійсно, Верховний Суд наголошував, що батьки не мають права компенсувати зменшенням розміру аліментів збільшення витрат однієї дитини порівняно з іншою. Діти, народжені від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальне утримання. (Постанова ВС від 28.05.2021 р.)
За встановлених обставин, висновок суду щодо відсутності правових підстав для зміни розміру аліментів не суперечить висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20, на яку заявник посилається в позовній заяві, оскільки на відміну від даної справи, аліменти стягувались на утримання неповнолітніх дітей, що були народженні від різних матерів, проживали у різних сім'ях та у різних умовах.
У даному випадку повнолітня ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_3 проживають в одній сім'ї, мають спільних батька та матір, аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_4 стягуються на підставі гл. 16 Сімейного кодексу України, зокрема ст. 198-201 СК України, та аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 стягуються на підставі гл. 15 Сімейного кодексу України.
Крім того, позивач просить зменшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 на утримання його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з 8000,00 грн. до 4000,00 грн. твердої грошової суми до досягнення повноліття, посилаючись на отримання дитиною щомісячної академічної стипендії у розмірі 1510,00 грн, у зв'язку з успішним навчанням дитини. В свою чергу суд не погоджується, з аргументом позивача, що успішне навчання доньки та як наслідок отримання нею академічної стипендії може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки академічна стипендія - це матеріальна підтримка студентів та учнів, яка спрямована на стимулювання їхньої навчальної діяльності. При цьому суд враховує, що відповідно ч.9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися зокрема з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Враховуючи вищевикладене суд висновуває, що успіхи у навчанні дитини та як наслідок отримання нею академічної стипендії для стимулювання у подальшому навчанні не може за наслідком призначення призводити до таких негативних наслідків для дитини як зменшення розміру утримання з боку батька, якщо його матеріальний стан чи стан здоров'я не змінився.
Так, аліменти у розмірі 8000,00 гривень, які зобов'язаний сплачувати позивач на утримання його доньки, були визначені за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Тобто розмір аліментів, який наразі має сплачувати позивач у твердій грошовій сумі та підлагає індексації (сукупний індекс інфляції з 04.06.2019 року становить 184,467%).
Згідно зі ст. 181, 182 СК України, обов'язок батьків утримувати дитину є безумовним, і хоча він в певній мірі залежить від того, чи отримує одержувач аліментів додаткові виплати чи має інші джерела доходу, проте стипендія у розмірі 1510,00 гривень не є стабільним та гарантованим джерелом існування дитини, її розмір не покриває реальних потреб дитини (витрат на освіту, здоров'я, харчування, розвиток, одяг тощо), не свідчить про істотну зміну матеріального становища отримувача аліментів, а тому не може бути достатньою підставою для зменшення аліментів до 4000 гривень.
Відповідно до змісту Постанови КМУ “Питання стипендіального забезпечення» від 12 липня 2004 р. № 882 виплата стипендії має у першу чергу заохочувальний характер за успіхи у навчанні, спрямований на підтримку її навчальних досягнень.
Стипендія відображає старання та успіхи самої дитини і зменшення утримання від батька через успішне навчання дитини фактично покладає фінансову відповідальність на саму дитину за рахунок її досягнень, що суперечить принципам справедливості та пріоритету інтересів дитини, закріпленим у ст. 7 СК України та Конвенції ООН про права дитини, та може демотивувати дитину до успіхів у навчанні.
Таким чином, отримання неповнолітньою дитиною академічної стипендії у розмірі 1510,00 гривень не може розглядатися як обставина, що свідчить про зменшення її матеріальних потреб, суттєву зміну у матеріальному стані та не може бути підставою для зниження розміру аліментів до 4000 гривень. Навпаки, такі виплати слід розцінювати як додаткову підтримку розвитку та мотивацію дитини, що не звільняє батька від обов'язку забезпечувати належне матеріальне утримання.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Натомість позивачем не доведено, що з моменту ухвалення рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.04.2019 року по справі №520/8412/19 про стягнення аліментів на утримання його дітей у позивача відбулись суттєві зміни у матеріальному стані, сімейному стані або у стані його здоров'я, або настали інші обставини, які відповідно до закону можуть бути підставою зменшення розміру аліментів (ст. 192 СК України), і через які він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному розмірі на утримання своєї неповнолітньої дитини.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтями 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Отже, з урахуванням того, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового та духовного розвитку, враховуючи той факт, що позивач на незадовільний стан здоров'я не посилається, є працездатною особою та враховуючи недоведеність факту погіршення матеріального стану позивача, суд дійшов висновку, що встановлений розмір аліментів не створює для позивача надмірний тягар та не порушує права другої повнолітньої дитини на належне утримання.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки.
Висновок про те, як слід здійснити розподіл судових витрат:
Відповідно до Статті 133 ЦПК України Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн.20 копійок.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір не підлягає поверненню чи компенсації.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів, - відмовити
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спічак В.О.