Єдиний унікальний номер справи: 766/4619/25 Головуюча у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/617/25 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
10 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року, якою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ульянівка Білозерського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходить службу на посаді старшого механіка водія 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 25 січня 2026 року включно,
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200001133 від 26.07.2024 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 25 січня 2026 року включно.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованості оскаржуваної ухвали.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд не обґрунтував належними доказами існування ризиків, які зазначив прокурор у клопотанні.
Крім того апелянт зазначає прокурором було не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбачених ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.
Обвинувачений ОСОБА_8 був належними чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, однак до суду не прибув. Клопотань про бажання бути присутнім під час розгляду апеляційної скарги від обвинуваченого не надходило.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
В клопотанні про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор зазначає про обґрунтованість його обвинувачення, існування ризиків, визначених на досудовому розслідування, які не зменшилися та не перестали існувати та неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри визначено на стадії досудового розслідування та не може бути предметом перегляду під час розгляду кримінального провадження по суті.
На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а ні в якому разі достатність доказів для визнання обвинуваченого винним, оскільки вказане питання вирішується в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, лише при оцінці усіх доказів у кримінальному провадженні в їх сукупності.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, врахував наступне.
Перевіркою матеріалів встановлено, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є військовослужбовцем.
Разом з тим, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за вчинення якого, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Відомості про одруження та наявності на його утриманні дітей відсутні, що в свою чергу вказує на відсутність у ОСОБА_8 осіб, які б мали на нього визначальний вплив з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню існуючим ризикам.
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Так, існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене в тому числі тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 12 до 15 років. з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. На думку суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого, який може мати зв'язки з військовими рф та представниками незаконно створених органів на тимчасово окупованій території, свідчить про існування ризику переховування ОСОБА_8 від суду, адже тяжкість імовірного покарання може спонукати обвинуваченого до здійснення відповідних дій.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин та обставини його вчинення пов'язані з проходженням військової служби в умовах воєнного стану, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Зазначене свідчить про те, що ризики, які існували на час розгляду відповідного клопотання прокурора, не зменшилися та не перестали існувати.
Крім того, судом першої інстанції вірно враховано вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 має бути продовжений з метою запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 у сукупності з іншими обставинами, що підлягають врахуванню відповідно до положень ст. 178 КПК України доводять, що на даній стадії кримінального провадження більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, як про те просить захисник, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене твердження апелянта про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання його під вартою та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
Продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав та інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Крім того, за приписами ч. 6 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини також свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та неможливість застосування до нього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки відповідно до приписів ч.3, 4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не при продовженні строку його застосування.
Істотних порушень вимог КПК України, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, при розгляді клопотання колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 листопада 2025 року, якою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 25 січня 2026 року, включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12