Справа № 643/14386/24 Головуючий суддя І інстанції Сугачова О. О.
Провадження № 22-ц/818/3187/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левкова Віталія Миколайовича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року, у справі № 643/14386/24, за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника - Дашка В.М. звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № б/н від 12.04.2019 у загальному розмірі 309 809,11 грн, а також судових витрат у розмірі 3 717,71 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Анкету-заяву № б/н від 12.04.2019 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Відповідач не міг приєднатися до іншої редакції, оскільки це умови публічного договору. На підставі зазначеної вище Анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 300 000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 05/22, тип - MasterCard World Black Edition. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Отже, відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення Кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків.
Вказав, що після спливу строку дії першої картки, відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані такі картки: 1. кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 12/22, тип - Visa Signature. У процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 36% річних. Також, у зв'язку зі змінами у законодавстві - впровадженні нормами закону «Про споживче кредитування» паспорту споживчого кредиту - відповідач підписав паспорт споживчого кредиту від 27.05.2019, у якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитуванню по картковим рахункам. Відповідач не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування. Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Однак у процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 300 000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на на 24.09.2024 має заборгованість у розмірі 309 809,11 грн, яка складається із: 278 970,96 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 838,15 грн - заборгованість за простроченими відсотками .
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 12 квітня 2019 року в розмірі 309 809,11 грн, а також 3 717,71 грн судового збору.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 12.04.2019, яка утворилася станом на 24.09.2024, у загальному розмірі 309 809 (триста дев'ять тисяч вісімсот дев'ять) гривень 11 копійок, та суму судового збору в розмірі 3 717 гривень 71 копійка.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат - Левков Віталій Миколайович через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вказав, що згідно оскаржуваного судового рішення Суд дійшов до висновку про те, що для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 05/22, тип - MasterCard World Black Edition. Однак доказів наведеного, що саме відповідач отримав таку картку позивач не надає, що унеможливлює подальшу ідентифікацію Відповідача як особи, що користувалася наведеною банківською карткою.
Зазначив, що в доданому Позивачем розрахунку заборгованості (а.с.42) вказано про те, що ''погашено заборгованості за поточним тілом кредиту грошову суму 2001638,74 (два мільйона одна тисяча шістсот тридцять вісім грн.) 74 коп''. Згадана грошова сума значно перевищує заборгованість відповідача про яку стверджує Позивач у позові. Наведеним розбіжностям та підрахункам Суд також не надав жодної оцінки в порушення вищенаведених процесуальних норм. Не надані відповідні докази і стосовно погодження з відповідачем зміненої ставки банківського кредиту. Відповідач заперечує борг перед позивачем. Внаслідок порушення порядку прийняття та оцінки доказів суд припустив порушення норм матеріального права, а саме- безпідставно витлумачив на користь Позивача застосовані норми законодавства України на підтвердження висновків про стягнення заборгованості. Позивач не довів, що кредитний договір був укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а також не надав доказів, які б підтвердили правомірність нарахування процентів.
16 червня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» від представниці АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Окрім цього, відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з якими засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. У даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. До суду надана копія анкети-заяви від 12 квітня 2019 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем інформація про себе заповнена особисто, а також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки. У подальшому відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписав Паспорт споживчого кредиту від 27 травня 2019 року, в якому вказані валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обов'язки сторін договору тощо. До позовної заяви долучена актуальна копія паспорту відповідача. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.
Вказала, що відповідач користувався кредитним рахунком та коштами, а також повертав кредитні кошти, що підтверджується випискою. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці, та який у подальшому збільшено до 300 000,00 грн. Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу, однак не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору, а також доказів, які б підтверджували факт виконання зобов'язань за договором. Всі твердження відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, є надуманими, повністю спростовуються доказами по справі та не впливають на зміст ухваленого рішення. Відповідачем не надано належних доказів, необхідних для скасування рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішення суду мотивовано тим, що у відповідача перед банком утворилась заборгованість зі сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, підтверджена належними доказами, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача в повному обсязі.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися із вказаним висновком суду.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Анкету-заяву № б/н від 12.04.2019 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms, згідно якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, підтвердив той факт, що він ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які були надані йому у письмовому вигляді і згоден з ними. (а.с.11-12).
На підставі зазначеної вище Анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 300 000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 05/22, тип - MasterCard World Black Edition.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком Договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Крім того, 27 травня 2019 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, який містить аналогічну інформацію, що зберігала чинність та була актуальною до 11 червня 2019 року (а.с.13-26).
З виписки за Кредитним договором, вбачається, що за період 27.05.2019-01.01.2024 ОСОБА_1 регулярно користувався кредитним лімітом, проводив операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, тощо. (а.с.43-61).
Зурахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 24.09.2024 має заборгованість у розмірі 309 809,11 грн, яка складається із: 278 970,96 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 838,15 грн - заборгованість за простроченими відсотками. (а.с.43-61).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, неодноразово отримував кредитні картки, протягом тривалого періоду часу користувався ними та поповнював свій рахунок, що підтверджується випискою, наданою банком до суду першої інстанції.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він не підписував анкету-заявку, не можуть бути взяті до уваги, адже будь-яких доказів того, що підпис на документі йому не належить, відповідач не надав, з клопотанням про призначення експертизи не звертався. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку, підписував анкети-заяви від 12 квітня 2019 року, отримував кредитні картки та активно користувався ними з травня 2019 року по січень 2024 року, чим спростовуються його посилання на те, що кредитний договір не є укладеним..
Проте, задовольняючи позов, суд не дослідив розрахунок заборгованості по тілу кредиту в розмірі 309809,11 грн, та не з'ясував, що виходячи із наданих позивачем розрахунків та виписки за договором, до тіла кредиту позивачем також було у односторонньому порядку включено заборгованість за відсотками. Ці доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.
Дійсно, як вбачається з наданих банком доказів, анкети-заяви від 12 квітня 2019 року містять лише підписи відповідача. Водночас, ці анкети-заяви не містять відповідних істотних умов кредитного договору. В них відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.
При цьому, банком надано належні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитного ліміту, який в подальшому збільшено до 300 000,00 грн зокрема, довідка про зміну кредитного ліміту, виписка.
Матеріали справи також не містять підтверджень, що надані позивачем копії Умов та Тарифів банку були узгоджені з відповідачем на день підписання вказаної Анкети-заяви.
Наданий позивачем примірник Умов належним доказом бути не може, оскільки він не містить ознак, за якими його можна ідентифікувати як документ, з яким позивач ознайомив відповідача на день укладення договору та що саме з його змістом відповідач погодився.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правил надання банківських послуг, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.
Надані позивачем Умови та правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
З наданого Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 309809,11 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались та стягувались проценти на заборгованість за кредитом, комісія.
За недоведеності укладення договору кредиту на умовах певної процентної ставки у суду першої інстанції не було підстав вважати доведеним наявність заборгованості у відповідача, оскільки ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, комісії, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 надано кредитний ліміт у максимальному розмірі 300 000,00 грн, в свою чергу згідно виписки за договором № б/н за період з 27 травня 2019 року по 01 січня 2024 року ним внесено в рахунок погашення заборгованості - 3 257 626,37 грн, а знято з картки 3 567 435, 48 грн (а.с.43).
При цьому, як вбачається з виписки, банком здійснювалось списання відсотків, комісії, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.
Згідно вищевказаної виписки за період з 27 травня 2019 року по 01 січня 2024 року банком списано у рахунок відсотків, комісії 420 358,87 грн, що перевищує розмір заявлених позовних вимог банку.
Тобто, ОСОБА_1 має переплату за даним кредитним договором в розмірі 110 549,76 грн = 3 567 435, 48 - 3 257 626,37 - 420 358,87 грн.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів доходить висновку, що тіло кредиту є повністю погашеним ОСОБА_1 , що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог банку.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
При поданні позову банком сплачено судовий збір в розмірі 3717,71 грн (а.с.1), який у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладається на позивача та відшкодуванню йому не підлягає.
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 4461,24 грн (а.с. 134), який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено, тому з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4461,24 грн на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левкова Віталія Миколайовича -задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4461 грн 24 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови був складений 10 грудня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегія Ю.М.Мальований
О.Ю.Тичкова