ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/3011/25
№ провадження 2/646/2433/2025
11.12.25 місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді Іщенко О. В.,
за участю секретаря судового засідання Петренко А. О.,
учасники справи:
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Мих В. О.,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі
До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Мих В. О. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року у сумі 10 067,25 гривень.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 січня 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір № 9133966, за умовами якого ОСОБА_1 отримав 3 100,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії, процентів відповідачем не було внесено.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит на потрібну йому суму, а відповідач, у свою чергу, умов кредитного договору не виконав.
Позивач зазначає, що відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», укладаючи кредитний договір, вчинили дії, визначені статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач, підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету та пароля особистого кабінету кредитний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.
Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти відповідно до умов пункту 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.
28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ.
Відповідно до умов даного договору відбулось відступлення права вимоги і за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем.
Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року було передано позивачу від первинного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», згідно із договором відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 року.
Сума заборгованості відповідача становить 10 067,25 гривень та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3 100,00 гривень, простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 6 812,25 гривень та простроченої заборгованості за комісією у розмірі 155,00 гривень.
Окрім того, позивач зазначає, що ним було проведено роботу щодо ситуації з погашення заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме було надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості за вих. № 23607927/2655.
Ураховуючи викладені вище обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року у сумі 10 067,25 гривень та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні на 08 серпня 2025 року.
Представник позивача у судове засідання 08 серпня 2025 року не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Засобами системи «Електронний суд» надав заяву, у якій просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.
Оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, його правова позиція була невідома, суд, керуючись принципами забезпечення доступу сторін та учасників справи до правосуддя, рівності сторін у процесі, відклав судове засідання на 06 жовтня 2025 року.
У зв'язку з перебуванням судді у відрядженні, судове засідання, призначене на 06 жовтня 2025 року, було відкладено на 01 грудня 2025 року.
У судове засідання 01 грудня 2025 року відповідач не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв/клопотань від нього на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.
За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв'язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, ухвалою від 01 грудня 2025 року постановив розглядати справу за відсутності відповідача у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
15 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 9133966, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.
Відповідно до положень розділу 1. зазначеного вище кредитного договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно із пунктом 1.4. договору, та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 3 100,00 гривень.
Кредит надається загальним строком на 105 днів з 15.01.2024 (дата надання кредиту складається з пільгового та поточного періодів). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 30.01.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 29.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).
Загальні витрати позичальника за пільговий період складаються 550,50 гривень в грошовому виразі та 5230.00 відсотків у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 6967,25 гривень в грошовому виразі та 5901,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування).
Комісія за надання кредиту - 155,00 гривень, яка нараховується за ставкою 5,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 395,25 гривень, які нараховуються за ставкою 0,85 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 6417,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
У якості умов виконання кредитного договору зазначено, зокрема, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року є заява на отримання кредиту № 9133966, у якій позичальник зазначив свої персональні, контактні дані.
Окрім того, у заяві ОСОБА_1 просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надати йому кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 3 100,00 гривень; загальний строк кредитування - 105 днів (пільговий період - 15 днів, поточний період - 90 днів); денна процентна ставка - протягом пільгового періоду: 0,85 %, протягом поточного періоду: 2,30 %; комісія за надання кредиту - 5,00 %; платіжна картка, на яку має бути перерахована сума кредиту - VISA DEBIT CLASSIC НОМЕР_1 , банк, що випустив картку - НОМЕР_2 .
Додаток № 3 до договору про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року містить інформацію про додаткові контакті дані позичальника для взаємодії за кредитним договором, а саме зазначено номер телефона позичальника - НОМЕР_3 , який кредитодавець може використовувати з метою взаємодії з позичальником.
Як зазначає позивач, договір про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року був підписаний ОСОБА_1 у електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора.
На підтвердження цього факту до матеріалів позовної заяви додано довідку від 14 жовтня 2024 року, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», згідно із якою ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року, був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 914523, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 2024-01-15 07:44:20, номер телефона, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_3.
Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року та додатках 1-3 до нього у графі "Позичальник" зазначено такі відомості: " ОСОБА_1 ".
Договір про надання фінансового кредиту було укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
У якості підтвердження перерахування кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 3 100,00 гривень на виконання умов, укладеного між ними 15 січня 2024 року договору про споживчий кредит № 9133966, до матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № 120357102 від 15 січня 2024 року, яке містить підпис уповноваженої особи та печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан».
Матеріали позовної заяви також містять відомості, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 9133966 за період з 15 січня 2024 року по 29 квітня 2024 року.
28 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ.
У пункті 6.2.3. вказаного договору сторони погодили, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (сплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, яка зазначена у пункті 7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання передачі реєстру боржників відповідно до пункту 8.3.2. договору.
Як встановлено із пункту 7.1 договору, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредитору плату у розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 2 162 236,36 гривень без ПДВ.
28 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на виконання договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 року сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» грошові кошти у сумі 2 162 236,36 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 2258.
Того ж дня сторони договору відступлення прав вимог № 106-МЛ від 28 травня 2024 року підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 106-МЛ від 28 травня 2024 року.
Як встановлено із витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 106-МЛ від 28 травня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року на загальну суму 10 067,25 гривень, яка складається з: залишку по тілу кредиту - 3 100,00 гривень, залишку по відсотках - 6 812,25 гривень та залишку по комісії - 155,00 гривень.
У якості обґрунтування розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року позивач надав складену ним виписку з особового рахунку за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року.
Зі змісту вказаного вище документа встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року станом на 13 березня 2025 року (включно) становить 10 067,25 гривень та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3 100,00 гривень, простроченої заборгованості за комісіями у розмірі 155,00 гривень та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 6 812,25 гривень.
06 березня 2025 року позивач направив відповідачу претензію щодо сплати вказаного боргу з зазначенням підстави набуття права вимоги, суму вимоги та порядку погашення вказаної вимоги.
Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем 28 травня 2024 року було укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ.
У пункті 6.2.3. вказаного договору сторони погодили, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (сплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, яка зазначена у пункті 7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання передачі реєстру боржників відповідно до пункту 8.3.2. договору.
Як встановлено із пункту 7.1 договору, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредитору плату у розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 2 162 236,36 гривень без ПДВ.
Грошові кошти у сумі, визначеній пунктом 7.1. договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 року, були сплачені позивачем первинному кредитору на підставі платіжної інструкції № 2258 від 28 травня 2024 року.
Право безпосередньої грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року перейшло до позивача на підставі акту приймання-передачі реєстру боржників від 28 травня 2024 року разом із витягом із нього.
У відповідності до вимог пункту 8.3. договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 року, у акті приймання-передачі реєстру боржників від 28 травня 2024 року чітко зазначені уповноважені представники позивача та первинного кредитора, а у витязі з цього реєстру визначено, що вимоги до позивача перейшли у розмірі 10 067,25 гривень, яка складається із: залишку по тілу кредиту - 3 100,00 гривень, простроченої заборгованості за комісіями у розмірі 155,00 гривень та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 6 812,25 гривень, які позивач і бажає стягнути з відповідача за результатами розгляду справи.
Отже, суд уважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 гривень.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно із приписами частин першої, четвертої, п'ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.
У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спіних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позивач, пред'являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року у сумі 10 067,25 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», було укладено кредитний договір, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер телефону відповідача.
Судом встановлено, що відповідно до довідки, складеної 14 жовтня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року, був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 914523, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 2024-01-15 07:44:20, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_3 .
Як убачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року та додатки № 1-3 до нього не містять підпису ОСОБА_1 і не містять відомостей про одноразовий ідентифікатор, за допомогою якого ці документи могли бути підписані. У графі «Позичальник» зазначено лише: « ОСОБА_1 ».
Інформація про те, що номер телефону НОМЕР_4 , на який позичальником було надіслано одноразовий ідентифікатор з метою підписання кредитного договору, дійсно належить ОСОБА_1 , відсутня.
Тому, зазначені вище документи не можуть уважатись такими, що підписані саме відповідачем у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Також, суд критично ставиться до наданого позивачем доказу у підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 у формі платіжного доручення 120357102 від 15 січня 2024 року, відповідно до якого 15 січня 2024 року Товариством з обмежною відповідальністю «Мілоан» на картковий рахунок НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у сумі 3 100,00 гривень.
Інформація від банківської установи, що платіжна картка з маскою НОМЕР_1 дійсно була емітована на ім'я ОСОБА_1 ; що операція із зарахування грошових коштів у сумі 3 100,00 гривень на зазначену картку була успішною; що номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком з маскою НОМЕР_1 та знаходився в анкетних даних банківської установи стосовно ОСОБА_1 тощо в матеріалах справи відсутня.
Суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Матеріали справи не містять виписки за картковому рахунку ОСОБА_1 , отже, інформація про те, що йому було перераховано відповідну суму кредитних коштів, що він користувався ними, зокрема, розраховувався за товари, знімав готівку в банкоматі тощо, про що свідчать відповідні операції, відсутня.
Таким чином, належних та допустимих доказів в підтвердження підписання саме ОСОБА_1 індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року, отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, отже, наявності заборгованості за простроченим тілом кредиту, матеріали справи не містять.
Стосовно обгрунтування позивачем наявності заборгованості за простроченими відсотками та її розміру суд зазначає таке.
Оскільки суд уважає недоведеними у встановлений законом спосіб підписання саме відповідачем індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року, перерахування та отримання ним кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, то, відповідно, і право на отримання відсотків за користування кредитними коштами у позивача не виникло.
Окрім того, суд зазначає, що у якості доказу наявності заборгованості за договором про споживчий кредит № 9133966 від 15 січня 2024 року позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року ПІБ: ОСОБА_1 , оформлену безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у довільній формі та яка по суті є відтворенням позовних вимог позивача.
Розрахунку заборгованості, зокрема, за простроченими відсотками по кредитному договору, із зазначенням періоду та розміру їх нарахування, позивачем суду надано не було.
Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.
Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9133966 від 15 січня 2024 року у сумі 10 067,25 гривень - відмовити у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 11 грудня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів Львівської області, 79018; номери телефонів: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , e-mail: legal@kredyt-kapital.com.ua;
Представник позивача: Мих Вікторія Олегівна, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: проспект Голосіївський, будинок 132, офіс 22, місто Київ, 03127; номер телефона: НОМЕР_8 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_3 , email: ІНФОРМАЦІЯ_3
Суддя О. В. Іщенко