Миколаївської області
Справа №477/759/25
Провадження №2/477/969/25
10 грудня 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суду Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
розглянувши цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог вказувала, що нотаріальному оформленню цієї спадщини, на яку вона претендує як спадкоємець першої черги спадкування за законом, заважає відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів.
Посилаючись не те, що є дочкою померлої, яка на законних підставах набула право власності на будинок, тому він входить до складу спадщини і має перейти до неї в порядку спадкування.
В судове засіданні сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Позивачка надала заяву з проханням розглядати справу без її участі і задовольнити позов.
Представник відповідача подав суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також зазначив про можливість розгляду справи без його участі.
Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без участі сторін в підготовчому судовому засіданні відповідно до положень ст. 200 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на час смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за цією ж адресою..
Згідно з ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).
Заповіту спадкодавиці судом не встановлено, тому спадкування після її смерті повинно здійснюватися за законом.
Цивільний кодекс України вирізняє п'ять черг спадкування за законом, виписаних у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Позивачка як дочка померлої, відповідно до ст. 1261 ЦК України, відноситься до спадкоємців першої черги за законом після її смерті.
Він вчасно, в передбачений законом строк, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
За її заявою 29 січня 2024 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Берніковою Аллою Юріївною була заведена спадкова справа № 5/2024 після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до копії цієї спадкової справи на час смерті спадкодавиці з нею також був зареєстрований спадкоємець першої черги спадкування за законом - син ОСОБА_3 , але він подав нотаріусу заяву в передбачений законом строк про відмову від спадщини на користь позивачки ОСОБА_1 .
Інших спадкоємців, які б відносилися до першої черги спадкування за законом судом не встановлено.
Таким чином позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 .
Її родинні відносини з померлою спадкодавицею підтверджуються копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , за яким позивача ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її матір'ю була ОСОБА_2 , а також копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04 березня 2016 року, відповідно до якого вона після одруження в цей день з ОСОБА_5 змінила своє прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .
В подальшому вона оформила спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 4823355700:11:000:0252, площею 3,2004 га, та земельну ділянку кадастровий номер 4822255700:11:000:0251, площею 3,1906 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але отримала роз'яснення нотаріуса в усній формі про неможливість оформлення нею спадщини за законом на житловий будинок через відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нього, як наприклад оформленого в законному порядку правочину, документу про державну реєстрацію будинку тощо.
За пунктами 4.1, 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, факт прийняття спадщини а також наявність правовстановлюючих документів, у разі їх відсутності, роз'яснює про вирішення такого питання в судовому порядку.
Відсутність оформлених належним чином правовстановлюючих документів про набуття спадкодавицею будинку у власність стало підставою для її звернення до суду з цим позовом.
Із представлених позивачкою документів вбачається наступне.
Відповідно до ордеру № 12 від 03 вересня 1998 року, виданого ЗАТ «Таврія-Агро», надано дозвіл на вселення ОСОБА_2 із сім'єю до будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Агро» (правонаступник ЗАТ «Таврія-Агро») від 17 липня 2013 року ОСОБА_2 сплатила вартість будинку АДРЕСА_1 (тепер - територія Миколаївського району цієї ж області). На підтвердження цьому також є копія квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату коштів та накладна № 20 про передачу їй будинку в результаті продажу.
В той же час, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не відбулося.
Розпорядженням Первомайської селищної військової адміністрації Миколаївського району Миколаївської області № 1387-р від 26 листопада 2024 року було змінено адресу цього житлового будинку з АДРЕСА_2 .
Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) до складу якого увійшла також Первомайська селищна територіальна громада, а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район (раніше мав назву - Жовтневий).
Відповідно до матеріалів справи та змісту вказаних вище документів вбачається, що його сторони узгодили всі суттєві умови договору, в тому числі й ціну, а потім виконали зобов'язання за ним, тобто товар бу переданий і отриманий і за нього сплачена повна вартість, тому суд вбачає достатньо підстав вважати, що укладений договір купівлі-продажу будинку є дійсним і ОСОБА_2 правомірно набула його у власність.
На теперішній час належним чином укласти договір купівлі-продажу будинку немає можливості в зв'язку з його повним виконанням та через смерть однієї із сторін.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (стаття 16 ЦК України).
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Згідно довідки комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 23 вересня 2024 року та технічного паспорту на будинок, складеного цим же підприємством 10 січня 2025 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 має житлову площу 34,7 кв.м. загальну - 57,9 кв.м., рік побудови - 1981, але право власності на будинок не зареєстровано.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
В результаті, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що що ОСОБА_2 вчинила всі законні дії по набуттю права власності на будинок і після її смерті він в порядку спадкування повинен відійти спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто позивачці як єдиній спадкоємиці першої черги спадкування за законом, яка прийняла спадщину.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, він не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на нерухомість в порядку спадкування за законом.
За викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Р.В. Козаченко