Справа № 144/1205/25
Провадження № 2/144/492/25
"03" грудня 2025 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Магдяк Н.І.,
секретаря судового засідання Дудник С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилався на те, що 29.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4605833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Відповідно до реквізитів Договору №4605833 від 29.04.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «25724».
На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 1.2. договору, тип кредиту кредит, сума кредиту складає 15000 гривень. Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 29.04.2024 року по 24.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.
Відповідно до зазначених умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит у сумі 15000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
За даними щоденного розрахунку заборгованості за договором № 4605833 від 29.04.2024 року у період з 29.04.2024 року по 25.11.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 47475 грн. 00 коп.
25.11.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.
Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 25.11.2024 року №25/11/2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4605833 від 29.04.2024 року на загальну суму заборгованості 69975 грн. 89 коп., яка складається з: заборгованість по тілу кредиту 15000 грн. 00 коп., заборгованості за процентами 47475 грн. 00 коп. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 7500 гривень.
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання.
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора.
Фактично, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4605833 від 29.04.2024 року загальною сумою 96000 грн. 00 коп., яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту 15000 грн. 00 коп.; нарахованих процентів первісним кредитором 47475 грн. 00 коп.; 33525,00 грн. (15000*1,5%, тобто 225 грн. *149 календарних дні) - відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 96000 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.
Також, просив у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Ухвалою судді від 08.08.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року закрито підготовче провадження в справі, призначено справу до судового розгляду, витребувано докази.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судові засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що відповідає положенню п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовій позиції КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/77944/18 (61-185-св23). Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 29.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4605833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 15000 грн. (п. 1.2 договору), строк кредиту 360 днів (п.1.3 договору) (а. с. 64-73).
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: - стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної (п.п.1.4.1 договору).
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8 договору ).
Відповідно до п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки № НОМЕР_2 ) .
Підпунктом 4. 4 договору передбачено, що у разі затримання клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
Згідно п. 6.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов'язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).
Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» від 19.12.2024 року №20241219-1983 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024 від 03.01.2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 29.04.2024 року о 11:55:19 на суму 15000 гривень, маска картка НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 46058331714380915 (а. с. 80). Також АТ «ПУМБ» надало відповідь №КНО-07.8.5-13846 Б.Т. від 14.10.2025, в якій повідомляє, що в Банку на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 та операція на суму 15000,00 29.04.2024 о 11:55:19 проведена з використанням сервісу переказу коштів через АТ ПУМБ.
25.11.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) уклали договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а. с. 18-27).
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору факторингу).
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 року, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт), клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3679, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а. с. 27).
Відповідно до договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року , ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 69975 грн. 00 коп., що складається з: 15000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 47475 грн. 00 коп. сума заборгованості за процентами; 7500 грн. 00 коп. сума заборгованості за пенею, штрафами.
Також, позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №4605833 від 29.04.2024 року за 149 календарних днів, починаючи з 26.11.2025 року по 23.04.2025, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за вказаний період становить 33525,00 гривень. Процентна ставка: 1,5%.
Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором №4605833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2024 року.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, ТОВ «Українські фінансові операції» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Із дослідженого судом договору №4605833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2024 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, договір №4605833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.04.2024 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (25724), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із копії договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , електронну пошту, реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковими до виконання.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Так, звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач ТОВ «Українські фінансові операції» посилалося на те, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 96000 грн. 00 коп., яка складається з: суми заборгованості з тіла кредиту 15000 грн. 00 коп., нарахованих процентів первісним кредитором 47475 грн. 00 коп., нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» 33525 грн.
Положеннями статей 1046, 1049 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, за умовами укладеного сторонами договору №4605833 від 29.04.2024 року ТОВ «Лінеура Україна», як фінансова установа, надало ОСОБА_1 грошові кошти, а останній зобов'язалася повернути кредит у повному обсязі (п. 1.2 договору).
В укладеному між сторонами кредитному договорі сторони узгодили розміри процентної ставки 1,5%.
Суд враховує, що частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка діяла на час подання позову) передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 року.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір №4605833 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 29.04.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.п. 1.4.1 договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 1,50 % у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %.
Так, 15000 гривень (сума кредиту) х 1,00 % = 150 грн. 00 коп. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у коштами).
А тому розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.04.2024 року у частині нарахування процентів за користування кредитом повинен бути здійснений наступним чином: за період з 29.04.2024 року (дата надання кредиту) по 23.04.2025 року (дата закінчення дії договору) за відсотковою ставкою 1%, що дорівнює: (360 днів)15000 х 1% х360 = 54000 гривень. Таким чином, заборгованість відповідача за відсотками становить 54000 грн. 00 коп.
Отже, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилилася від сплати заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на зазначене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 69000 грн. 00 коп., з яких: 15000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 54000 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.
Стосовно вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Як передбачено частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу. Частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду.
Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правила частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Правова мета приписів частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення.
Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 29.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Так, представником позивача до позовної заяви було долучено договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Є.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Дідух Є.О., детальний опис робіт (наданих послуг) № 4605833 від 20.07.2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг №4605833 до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року; заявка № 4605833 від 21.04.2025 року на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року.
Згідно акту приймання-передачі від 20.07.2025 року адвокат Дідух Є.О. надав, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло наступні послуги: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства кількість витраченого часу 0,5 год. вартість 440 гривень; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - кількість витраченого часу 1 год. вартість 840 гривень; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - кількість витраченого часу 0,5 год. вартість 440 гривень; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - кількість витраченого часу 1 год. вартість 840 гривень; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - кількість витраченого часу 1 год. вартість 840 гривень; проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - кількість витраченого часу 1 год. вартість 840 гривень; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №4605833 від 29.04.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до суду: Теплицький районний суд Вінницької області - кількість витраченого часу 2 год. вартість 1640 гривень; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) - кількість витраченого часу 1 год. вартість 840 гривень; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо - кількість витраченого часу 2 год. вартість 1640 гривень; представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4605833 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях: кількість витраченого часу 2 год. вартість 1640 гривень. Загальна вартість юридичних послуг складає 10000 гривень.
Згідно вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно яких інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, зокрема те, що позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 96000 грн. 00 коп., а судом позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково у розмірі 69000 грн. 00 коп., тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. 00 коп., які просить стягнути представник позивача, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі, що становить 7180 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1738 грн. 28 коп.
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 76-83, 130, 131,141, 259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896), яке розташоване в м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, заборгованість за кредитним договором №4605833 від 29.04.2024 року у розмірі 69000 грн. (шістдесят дев'ять тисяч) гривень 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) понесені судові витрати у розмірі 1738 грн. (одна тисяча сімсот тридцять вісім) гривень 28 коп. судового збору та 7180 (сім тисяч сто вісімдесят) гривень 00 коп. у рахунок понесених витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення буде виготовлено та підписано 10 грудня 2025 року.
Суддя: