1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 26 листопада 2025 року апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2025 року,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на речі, які було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання уповноваженої особи КПН «ББКЛ» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон, марки «iPhone15 Pro», сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у чохлі чорного кольору, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним телефоном;
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що власник майна ОСОБА_5 не повідомлялась про судовий розгляд у суді першої інстанції, а про наявність оскаржуваної ухвали стороні захисту стало відомо з ЄДРСР 27 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 29 жовтня 2025 року.
Апелянт вважає, що прокурором не доведено, що мобільний телефон відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
Посилається на те, що ОСОБА_5 добровільно надала слідчому телефон та пароль логічного захисту до нього, а отже у органу досудового розслідування відсутні підстави для вилучення мобільного телефону.
Крім того, зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-яка інформація про проведення експертизи, для якої необхідно було б передати мобільний телефон для дослідження.
Вказує, що мобільний телефон був подарований ОСОБА_5 її чоловіком після того, як ОСОБА_5 вже шість місяців перебувала в декретній відпустці.
Посилається на те, що клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно подано з пропущенням строку, передбаченого вимогами ч. 5 ст. 171 КПК України та розглянуто слідчим суддею з порушенням визначеного КПК України строком.
В судове засідання представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , та прокурор не з'явились, хоча про час та дату судового засідання їх повідомлено у встановлений законом спосіб. 04 листопада 2025 року на електронну адресу суду представник власника майна надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги у його відсутність та у відсутність власника майна. Окрім цього, таке ж клопотання містилось в апеляційній скарзі представника власника майна. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників судового провадження,що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000229 від 30 липня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами Комунального некомерційного підприємства Броварської міської ради «Броварська багатопрофільна лікарня» (далі - КНП, ЄДРПОУ 01994497, юридична адреса: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 69) започатковано протиправний механізм розкрадання та привласнення бюджетних коштів, що виділяються на закупівлю медичного обладнання, виробів медичного призначення, лікарських засобів.
У подальшому відповідальні співробітники СГД розробляють технічні завдання та медико-технічні вимоги для майбутніх закупівель, обмежуючи коло учасників, та передають їх посадовцям закупівельних організацій.
При цьому, представники СГД проводять консультування службових осіб КНП щодо деталей майбутніх договорів на поставку, зокрема узгоджують з ними вигідні для них строки поставки, консультують посадових осіб щодо юридичних аспектів проведення тендерної закупівлі, схиляють їх до штучного завищення очікуваної вартості закупівлі, що призводить до формування високих цін на медичне обладнання та створює хибне враження про економію.
Так, встановлено факт укладення низки договорів КНП «ББКЛ» з представниками СГД, а саме з:
1. ТОВ «Лабвіта» (ЄДРПОУ 38005602, місце реєстрації: м. Київ, вул. Ломоносова, 75-А, прим. 123, фактична адреса: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 7-Д) укладено договір від 01.03.2023 № 51(ідентифікатор закупівлі: UA-2023-02-10-008247-a), договір від 01.02.2024 № 38 (Ідентифікатор закупівлі: UA-2024-01-17-013823-a), договір від 21.02.2025 № 50 (Ідентифікатор закупівлі: UA-2025-02-04-002445-a);
2. ТОВ «ВІРО ТЕСТ» (ЄДРПОУ 42844961, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Харківське шосе, 56,кв. 77) укладено договір від 17.07.2023 № 224 (ідентифікатор закупівлі: UA-2023-06-27-007350-a), договір від 30.10.2023 № 335 (ідентифікатор закупівлі: UA-2023-10-12-002926-a), договір від 17.03.2025 № 87 (ідентифікатор закупівлі: UA-2025-02-24-007247-a);
3. ТОВ «МЕДЛІДЕР 24» (ЄДРПОУ 38703215, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Драгоманова, 3-А, кв. 82) укладено договір від 31.01.2024 № 37 (ідентифікатор закупівлі UA-2024-01-23-014605-a);
4. ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_3 ) укладено договір від 14.03.2023 № 68 (ідентифікатор закупівлі: UA-2023-02-24-005214-a).
Виходячи з чого вказані договори на поставку медичного обладнання укладені з єдиним можливим представником, з яким попередньо досягнута домовленість з метою подальшого привласнення бюджетних коштів.
Відповідно до наявної інформації, до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення причетні:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , користується номером телефону НОМЕР_5 , Директор КНП «ББКЛ»;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , користується номером телефону НОМЕР_7 , заступник директора КНП «ББКЛ» з економічних питань;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , користується номером телефону НОМЕР_9 , уповноважена особа КНП «ББКЛ»;
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_11 , уповноважена особа КНП «ББКЛ»;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_12 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_6 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_13 , уповноважена особа КНП «ББКЛ»;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_14 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_15 , уповноважена особа КНП «ББКЛ;
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_16 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_17 , уповноважена особа ТОВ «ЛАБВІТА»;
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_18 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_9 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_19 , уповноважена особа ТОВ «ЛАБВІТА»;
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_20 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_12 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , уповноважена особа ТОВ «ЛАБВІТА»;
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІПН НОМЕР_23 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_13 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_24 , НОМЕР_25 , уповноважена особа ТОВ «ЛАБВІТА»;
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІПН НОМЕР_26 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_14 , користується номером телефону НОМЕР_27 , уповноважена особа ТОВ «ВІРО ТЕСТ»;
ОСОБА_19 (співвласник ТОВ «ВІРО ТЕСТ»),
ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІПН НОМЕР_28 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_15 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_16 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_29 , НОМЕР_30 , уповноважена особа ТОВ «ВІРО ТЕСТ.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_15 , користується абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_31 , директор ТОВ «МЕДЛІДЕР 24» та ФОП ОСОБА_8
15 жовтня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва, проведено обшук за місцем проживання уповноваженої особи КНП «ББКЛ» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: Мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro», сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у чохлі чорного кольору.
Постановою старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області від 15 жовтня 2025 року вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом, оскільки у ньому може міститись інформація з приводу вчинених кримінальних правопорушень та осіб причетних до його вчинення, а також він може мати суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження та прийняття процесуального рішення в ньому.
17 жовтня 2025 року прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке було виявлено та вилучено за місцем проживання уповноваженої особи КНП «ББКЛ» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42025110000000229, про накладення арешту на вказаний мобільний телефон, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та її зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172 КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Посилання апелянта на те, що прокурором не доведено відповідність вилученого майна ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу. Прокурором у клопотанні зазначено, що вилучений мобільний телефон може містити інформацію з приводу вчинення кримінального правопорушення, осіб причетних до його вчинення а також, може мати суттєве значення для розслідування кримінального провадження. Колегія суддів вважає, що зазначений телефон має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Окрім того, вказане майно постановою старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області від 15 жовтня 2025 року,обґрунтовано визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, що слугує підставою для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
Твердження апелянта про те, що клопотання прокурора подано поза межами процесуального строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, а також про розгляд клопотання слідчим суддею поза межами процесуального строку, передбаченого КПК України не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням того, що вона є обґрунтованою та вмотивованою, а порушень які могли б стати підставою для відмови в задоволенні клопотання, колегією суддів не встановлено.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22
Єдиний унікальний № 759/24699/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_23
Справа № 11сс/824/8744/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК