25 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025112310000017 від 14.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке виявлено та вилучено 14.10.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: банківську монету 5 гр., метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_7 ), яка поміщена до спец пакету ____________________________________________________________________________________
Справа 369/19327/25 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/8988/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ICR0116352; банківську монету 5 гр., «Український Борщ» метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_18), яка поміщена до спец пакету ICR0116352; банківську монету 5 гр., «Народжений в Україні» метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_9 ), яка поміщена до спец пакету ICR0116352; паперовий конверт з надписом «Заначка от жены» з грошовими коштами в сумі 2700 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 21 шт., по 50 доларів США - 12 шт.), які поміщені до спец пакету ICR0116355; паперовий конверт з надписом «ОСОБА_17» з грошовими коштами в сумі 2450 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 24 шт., по 50 доларів США - 1 шт.), які поміщені до спец пакету ICR0116355; паперовий конверт з грошовими коштами в сумі 300 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 3 шт.), які поміщені до спец пакету ICR0116355; паперовий конверт з надписом «27 липня 6345$ ( ОСОБА_10 » з грошовими коштами в сумі 365 доларів США (номіналом по 20 доларів США - 14 шт., по 10 доларів США - 6 шт., по 5 доларів США - 5 шт.), які поміщені до спец пакету ICR0116355; паперовий конверт з надписом «ІНФОРМАЦІЯ_1» з грошовими коштами в сумі 38 доларів США (номіналом по 2 долара США - 2 шт., по 1 долару США - 4 шт.), які поміщені до ICR0116355, які належать ОСОБА_11 .
Також прокурор подав клопотання, в якому просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що 28.10.2025 було проголошено лише резолютивну частину оскаржуваної ухвали, а повний текст був отриманий тільки 04.11.2025.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, було встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_11 , у зв'язку з чим, на підставі ухвали слідчого судді за його періодичним місцем проживанням було проведено обшук.
Виявлені та вилучені під час обшуку речі та грошові кошти можуть мати доказове значення у даному кримінальному провадженні та відповідно до ст. 98 КПК України визнані речовими доказами.
Також апелянт вказував, що у даному кримінальному провадженні проведено 19 обшуків по всій території України, у тому числі за місцем проживання ОСОБА_11 , у якого було вилучено мобільні телефони - 15 шт., банківські картки - 44 шт., флеш накопичувачі - 5 шт., печатки - 3 шт., ноутбук, системний блок, а також документація на різні ФОП та довіреності - 5 мішків.
В подальшому ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на вказане тимчасово вилучене майно було накладено арешт.
На даний час вилучені речі та документи досліджуються органом досудового розслідування та призначені відповідні експертизи, що вимагає значного часу.
У даному кримінальному провадженні після дослідження зібраних матеріалів буде прийнято рішення щодо зміни правової кваліфікації на ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Крім того, органом досудового розслідування наразі скеровано відповідні ухвали з метою встановлення походження майна та отриманих доходів як самого ОСОБА_11 , так і його родичів, що було набуте та зареєстровано в період вчинення кримінального правопорушення.
25.11.2025 від представника ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 надійшли заперечення на клопотання прокурора про поновлення строку апеляційного оскарження, в яких представник зазначала, що прокурору вручено копію оскаржуваної ухвали 30.10.2025, а відтак апеляційна скарга прокурора подана 05.11.2025 з пропуском визначеного п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК строку та підлягає поверненню.
Прокурор ОСОБА_6 у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку. Разом з тим, забезпечити участь прокурора у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку за вказаними прокурором у клопотанні даними не виявилось можливим з незалежних від суду технічних причин.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника власника майна, яка не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку представника ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що прокурор у кримінальному провадженні був обізнаний про розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна, однак клопотання розглянуто слідчим суддею 28.10.2025 у відсутності учасників судового провадження із проголошенням вступної та резолютивної частини ухвали. Як зазначено у вступній та резолютивній частині ухвали, повний текст оскаржуваної ухвали буде оголошено 31.10.2025.
Як убачається із даних наявної у справі розписки, копію вступної та резолютивної частини ухвали слідчого судді вручено прокурору ОСОБА_6 30.10.2025, а копію повного тексту оскаржуваного рішення вручено ОСОБА_6 04.11.2025 (а.с. 179).
Апеляційну скаргу подано прокурором засобами поштового зв'язку 05.11.2025.
Згідно висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її вступну та резолютивну частини, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи прокурора ОСОБА_6 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки стороні обвинувачення не були відомі мотиви прийнятого рішення до отримання ним повного тексту оскаржуваної ухвали - 04.11.2025, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Боярським відділом Фастівської окружної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025112310000017 від 14.02.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, досудове розслідування в якому здійснюється слідчим відділом ВП №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено схему організації виїзду за межі території України осіб, чоловіків віком від 18 до 60 років, яким на підставі Указів Президента від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на даний час заборонено виїзд з території України, шляхом внесення їх у відповідну інформаційну систему, адміністратором якої є Укртрансбезпека (Шлях), під виглядом водія транспортного засобу (мікроавтобуса), що здійснює міжнародні вантажні перевезення.
В ході досудового розслідування кримінального провадження працівниками УМП ГУНП в Київській області на виконання доручення встановлено, що до даного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_11 , який періодично мешкає за адресою: АДРЕСА_1
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.09.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власниками на праві сумісної власності належить ОСОБА_15 у частці 2/5, ОСОБА_16 у частці 1/5, ОСОБА_13 у частці 1/5 та ОСОБА_14 у частці 1/5.
Згідно даних протоколу обшуку від 14.10.2025, цього ж дня слідчим СВ ВП №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області проведено обшук за вищевказаною адресою, в ході якого виявлено та вилучено анківську монету 5 гр., метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_19 Куц), банківську монету 5 гр., «Український Борщ» метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_18), банківську монету 5 гр., «Народжений в Україні» метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_9 ), паперовий конверт з надписом «Заначка от жены» з грошовими коштами в сумі 2700 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 21 шт., по 50 доларів США - 12 шт.), паперовий конверт з надписом «ОСОБА_17» з грошовими коштами в сумі 2450 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 24 шт., по 50 доларів США - 1 шт.), паперовий конверт з грошовими коштами в сумі 300 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 3 шт.), паперовий конверт з надписом «27 липня 6345$ ( ОСОБА_10 » з грошовими коштами в сумі 365 доларів США (номіналом по 20 доларів США - 14 шт., по 10 доларів США - 6 шт., по 5 доларів США - 5 шт.), паперовий конверт з надписом «ІНФОРМАЦІЯ_1» з грошовими коштами в сумі 38 доларів США (номіналом по 2 долара США - 2 шт., по 1 долару США - 4 шт.).
Постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області від 15.10.2025 року вищевказане майно, вилучене в ході бшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
16.10.2025 прокурор Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке виявлено та вилучено 14.10.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: банківську монету 5 гр., метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_19 Куц), яка поміщена до спец пакету ICR0116352; банківську монету 5 гр., «Український Борщ» метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_18), яка поміщена до спец пакету ICR0116352; банківську монету 5 гр., «Народжений в Україні» метал нейзильбер, маса 16,5 г., діаметр 35,0 мм. (художник ОСОБА_9), яка поміщена до спец пакету ICR0116352; паперовий конверт з надписом «Заначка от жены» з грошовими коштами в сумі 2700 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 21 шт., по 50 доларів США - 12 шт.), які поміщені до спец пакету ICR0116355; паперовий конверт з надписом «ОСОБА_17» з грошовими коштами в сумі 2450 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 24 шт., по 50 доларів США - 1 шт.), які поміщені до спец пакету ICR0116355; паперовий конверт з грошовими коштами в сумі 300 доларів США (номіналом по 100 доларів США - 3 шт.), які поміщені до спец пакету ICR0116355; паперовий конверт з надписом «27 липня 6345$ ( ОСОБА_10 » з грошовими коштами в сумі 365 доларів США (номіналом по 20 доларів США - 14 шт., по 10 доларів США - 6 шт., по 5 доларів США - 5 шт.), які поміщені до спец пакету ICR0116355; паперовий конверт з надписом «ІНФОРМАЦІЯ_1» з грошовими коштами в сумі 38 доларів США (номіналом по 2 долара США - 2 шт., по 1 долару США - 4 шт.), які поміщені до ICR0116355, які належать ОСОБА_11 .
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора, з підстав недоведеності стороною обвинувачення відповідності вилученого майна ознакам речових доказів.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, вилученого за місцем проживання ОСОБА_11 , не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, прокурор при зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт вилученого за адресою: АДРЕСА_1 майна, належним чином не обгрунтував мету та правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з підстав збереження речових доказів.
Не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучені грошові кошти та банківські монети, прокурором у клопотанні не доведено відповідність вказаного майна ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.
Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за обставинами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_11 банківські монети та грошові кошти можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні, зокрема були предметом, знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані унаслідок вчинення злочину.
Як клопотання прокурора, так і постанова про визнання майна речовими доказами, містять лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин імовірного вчинення кримінального правопорушення та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без належного обгрунтування, за яким конкретно із критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, вилучене майно визнане речовими доказами.
Ураховуючи наведені обставини, станом на день розгляду слідчим суддею поданого клопотання про арешт майна, таке клопотання не містило та прокурором не було не надано достатніх доказів того, що майно, вилучене в ході в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , має відношення до незаконної діяльності, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025112310000017 від 14.02.2025 та відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, про що обгрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Крім того, у клопотанні не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вилучених грошових коштів та банківських монет, та яким чином арешт такого майна сприятиме повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження відповідно до норм ст. 2, ч. 2 ст. 170 КПК України.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 07.06.2007 по справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість використанні державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вилучені грошові кошти та банківські монети не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відтак, на переконання колегії суддів, прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, арешт на вилучені за місцем проживання ОСОБА_11 грошові кошти та банківські монети не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Посилання прокурора у поданій апеляційній скарзі на те, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, є необгрунтованими, оскільки матеріали клопотання не містять та прокурором до апеляційної скарги не долучено відомостей на підтвердження таких доводів.
Доводи апелянта про те, що у даному кримінальному провадженні після дослідження зібраних матеріалів буде прийнято рішення щодо зміни правової кваліфікації на ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якої передбачатиме додаткове покарання у виді конфіскації майна, не впливають на правильність висновків слідчого судді.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Станом на день звернення прокурора із клопотанням про арешт майна та на час розгляду слідчим суддею такого клопотання матеріали справи не містили відомостей про повідомлення про підозру у межах кримінального провадження № 42025112310000017 від 14.02.2025, у тому числі ОСОБА_11 , що виключає можливість накладення арешту на його майно з метою конфіскації як виду покарання. Крім того, обгрунтування прокурором необхідності накладення арешту на майно обставинами, які на думку прокурора можуть виникнути у майбутньому, суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 задовольнити та поновити прокурору строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3