1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 24 листопада 2025 року, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, громадянина України, студента першого курсу Ірпінського фахового коледжу економіки та права, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного законного представника ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_8
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, заборонено йому залишати місце свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , в період часу з 23:00 год. до 06:00 год. наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України строком на два місяці, тобто до 17 грудня 2025 року, а саме:
- прибувати до прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва та до слідчого Святошинського УП ГУ НП у м. Києві за першою вимогою.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , 20 жовтня 2025 року через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає про необґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_6 , оскільки до матеріалів клопотання не надано доказів, які б підтверджували обставини на які посилається сторона обвинувачення.
Також, фабула клопотання не узгоджується з правовою кваліфікацією. Зокрема, за диспозицією ч. 2 ст. 194 КК України об'єктом посягання є чуже майно, однак в матеріалах не ідентифіковано власника, не долучено постанови про визнання потерпілого, відсутні дані про належність транспортного засобу, не наведено відомостей про розмір та спосіб підтвердження шкоди.
Крім того, матеріали клопотання не містять заяви про кримінальне правопорушення від власника або іншої особи, не долучено належним чином зареєстрованого рапорту уповноваженої особи щодо самостійного виявлення ознак злочину.
Вказує на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, навчається, перебуває під наглядом матері, позитивно характеризується.
Зауважує, що затримання неповнолітнього ОСОБА_10 відбулося без належного процесуального оформлення, а подальші процесуальні дії відбулися без участі захисника.
06 листопада 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли
доповнення до апеляційної скарги від захисника ОСОБА_5 .
В доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є такою.
що постановлена з істотним порушенням вимог КПК України.
Вказує, що слідчий суддя вийшов за межі повноважень, надаючи оцінку доказам
та доведеності вини підозрюваного.
На думку апелянта, слідчим суддею не обґрунтовано неможливість застосування
більш м?якого запобіжного заходу, а доводи сторони захисту не були враховані.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного, його захисника та законного представника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 жовтня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025100080003059 за підозрою неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
16 жовтня 2025 року неповнолітнього ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
17 жовтня 2025 року слідчий СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23:00 до 06:00 наступної доби, строком на два місяці.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання слідчого задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, якими є фактичні обставини, наведені у клопотанні слідчого з доданими до нього матеріалами.
Оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначено у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року).
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, всупереч доводам апеляційної скарги.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри колегія суддів вважає непереконливими. При цьому, варто зазначити, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді про їх існування є обґрунтованими з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, суворість можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення у разі визнання винним підозрюваного.
Зокрема, слідчим у клопотанні доведено, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи апелянта щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не є переконливими.
Колегія суддів не може погодитися з доводами захисту щодо відсутності існування ризиків у даному кримінальному провадженні, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.
Доводи захисника, щодо позитивних характеризуючих даних про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, навчається, перебуває під наглядом матері, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Твердження захисника про відсутність процесуального оформлення затримання підозрюваного та здійснення подальших процесуальних дій без участі захисника, не можуть бути підставою для скасування слідчого судді, яка є законною та обґрунтованою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що захисник був присутній при врученні повідомлення про підозру ОСОБА_6 (а.с. 46), а також під час проведення допиту підозрюваного (а.с. 48-50). Тож дані доводи під час перевірки в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, який в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, зазначені доводи та підстави, в яких захисник просив скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 759/24670/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11-сс/824/8453/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України