1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 24 листопада 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб. Строк дії ухвали визначено до 24 грудня 2025 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, запобіжний захід визнати таким, що не відповідає меті його застосування та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, заборонивши підозрюваному залишати місце його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, із покладенням на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що прокурором не доведено обґрунтованість повідомлення про підозру, а саме вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, додані до клопотання матеріали викликають сумніви щодо їх достатності, зокрема щодо доведеності прямого умислу у підозрюваного на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.
Апелянт вважає, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не були доведені, а тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою.
Наголошує, що стороною обвинувачення не було доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання у м. Києві, має на утриманні неповнолітнього сина та хворих батьків, які раніше проживали у м. Херсоні.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26 жовтня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025100070002152, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
26 жовтня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
27 жовтня 2025 року слідчий СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного, заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя, перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні, зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з інкримінованим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає можливість вважати, що підозра ОСОБА_6 є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Окрім того, слідчий суддя обґрунтовано встановив, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, слідчий суддя під час вирішення клопотання, врахував підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан, існуючі ризики, а також поведінку підозрюваного, який залишив місце вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку про відсутність підстав застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Також, на підставі п.1 ч 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри, колегія суддів вважає непереконливими. При цьому, варто зазначити, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання у м. Києві, має на утриманні неповнолітнього сина та хворих батьків, які раніше проживали у м. Херсоні,не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Твердження апелянта про те, що стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не відповідають дійсності. Як вбачається з матеріалів справи, слідчим та прокурором у клопотанні обґрунтовано неможливість застосування кожного з більш м'яких запобіжних заходів, з чим колегія суддів погоджується.
Окрім цього, колегією суддів враховано, що стосовно підозрюваного два обвинувальні акти перебувають на розгляді у суді, у інших кримінальних провадженнях.
Слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Єдиний унікальний номер № 758/16897/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11-сс/824/8683/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст. 183 КПК