Справа №757/30275/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6092/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
24 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року задоволено частково клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22023000000000209 від 02.03.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та накладено в рамках кримінального провадження за № 22023000000000209 від 02.03.2023 арешт на майно, із забороною відчуження та розпорядження, що належить на праві приватної власності підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:912806832106;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 3210600000:016051:0034, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:853716632106.
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 про накладення арешту у кримінальному провадженні №22023000000000209.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали було допущено неповноту судового розгляду, а винесене судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Накладеним арештом порушено майнові права ОСОБА_7 , вказаний захід забезпечення кримінального провадження накладено без урахування органом досудового розслідування, що ініціював звернення із клопотанням про арешт, та слідчим суддею суттєвих обставин, що перешкоджають накладенню арешту.
Апелянт вказує на те, що слідчим суддею жодним чином не обґрунтовано необхідність розгляду клопотання без повідомлення підозрюваної. Протягом більш як п'яти місяців з моменту повідомлення про підозру, ОСОБА_7 не вчинила жодних дій, які би свідчили про намір відчужити належне їй майно, не дивлячись на повідомлення про підозру.
Також апелянт зазначає, що в ухвалі слідчого судді вказано, що майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_7 , може бути джерелом для забезпечення можливої конфіскації майна, а також вказане майно є таким, що відповідає вимогам для застосування конфіскації, тому виникла необхідність у накладенні арешту на таке майно.
Однак вказане твердження не відповідає дійсності. Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.
Таким чином, у разі застосування конфіскації відносно нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_7 , а саме житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розміщений, четверо осіб, двоє з яких - малолітні діти, що перебувають на утриманні підзахисної ОСОБА_7 , будуть позбавлені єдиного житла. Отже, нерухоме майно, на яке накладено арешт з метою забезпечення конфіскації, є необхідним для осіб, що перебувають на утриманні підозрюваної, а, отже, у розумінні ст. 49 КВК України не підлягає конфіскації.
Інші підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_7 , окрім як можлива конфіскація майна, оскаржуваною ухвалою не визначено. При цьому, згідно повідомлення про підозру від 24.06.2025 кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , було вчинене орієнтовно з 01.03.2023. Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на арештоване майно набуто 23.04.2020. Тобто набуття такого майна не є результатом вчинення кримінального правопорушення та не пов'язане із подіями, про які йдеться у повідомленні про підозру.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що копію ухвали про арешт майна власником ОСОБА_7 отримано 17.07.2025, що підтверджується відповідною розпискою.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку остання підтримала з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року, які викладені в клопотанні захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що упровадженні Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження за № 22023000000000209 від 02.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, 5 ст. 191 КК України.
24.06.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
26.06.2025 старший слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітан поліції ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22023000000000209 від 02.03.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, шляхом заборони відчуження, розпоряджання та користування, з метою конфіскації майна, як виду покарання, а саме на:
- житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 912806832106, загальною площею 118,3 кв. м, житловою площею 51 кв. м;
- земельну ділянку із кадастровим номером: 3210600000:01:051:0034, площею 0.0225 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853716632106.
04.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено частково клопотання та накладено в рамках кримінального провадження за № 22023000000000209 від 02.03.2023 арешт на майно, із забороною відчуження та розпорядження, що належить на праві приватної власності підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:912806832106;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 3210600000:016051:0034, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:853716632106.
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та у випадку доведеності її вини, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає, додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_11 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_11 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132, 170, 172, 173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самих злочинів, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу, як накладення арешту на вказане майно.
Твердження апелянта, що слідчим суддею не обґрунтовано необхідність розгляду клопотання без повідомлення підозрюваної, заслуговують на увагу, однак вони не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали виходячи з того, що відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
При цьому, як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим суддею враховано положенняч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Також колегія суддів бере до уваги, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідча суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Таким чином, враховуючи правову кваліфікації кримінального правопорушення, за яким розслідується кримінальне провадження, слідча суддя прийшла до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна з метою забезпечення можливої конфіскації, оскільки санкція статті Кримінального кодексу України, за якою підозрюється ОСОБА_7 , передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, яке суд може призначити останньому у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів - не знаходить.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити захиснику ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4