Справа №278/5980/25
про залишення заяви без руху
10 грудня 2025 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови №5АВ09614419 від 18.03.2025 щодо притягнення до адміністративної відповідальності, -
Постановою інспектора ДПП Головного управління Національної поліції в Житомирській області - Аксініченко Олексія Валерійовича за №5AB09614419 від 18.03.2025 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те, що 18.03.2025 року о 18 годин 18 хвилин по трасі МО6 Київ - Чоп 394+318, керуючи транспортним засобом - вантажним автомобілем марки SKANIA R164 білого кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вона нібито здійснила адміністративне порушення, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху на 28 км/год. Тобто керувала транспортним засобом зі швидкістю 78 км/год при встановленому обмеженні швидкості у 50 км/год, чим порушила вимоги п.п 12.9 (б) ПДР.
Позивач звернулась до суду 24.11.2025 року, тобто пропустивши встановлений, визначений КАС України, процесуальний строк для звернення із такою позовною заявою; водночас, звернувшись із клопотанням про поновлення такого строку.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року позовну заяву було залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Позивачем визначені недоліки були усунені, відтак суд перейшов до вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи та додані до позовної заяви документи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно з ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.
Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст. 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Згідно зі ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення, зафіксоване правопорушення в автоматичному режимі.
Дану позовну заяву позивачем подано до суду 24.11.2025, тобто із пропуском встановленого десятиденного строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування підстав для поновлення процесуального строку позивачем зазначено, що вона не має юридичної освіти та спеціальних знань у галузі права, не отримувала фізичного оригіналу постанови, мала незадовільний стан здоров'я особисто та лікувала доньку, у зв'язку із проблемами зі здоров'я у неї. Також мало місце врегулювання вказаного спору у досудовому порядку, а саме: ОСОБА_2 , який фактично керував вказаним транспортним засобом та допустив порушення ПДР України, звернувся до УПП в Житомирській області ДПП із заявою про визнання факту вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення такого із долученням відповідних документів, зокрема, і квитанцією про сплату 50 % штрафу. На підтвердження, викладених у клопотання обставин, надала письмові докази щодо стану здоров'я її та її дитини, які були досліджені судом. Інших доказів надано не було.
Крім того зазначила, що лише після звернення до сервісного центру МВС та отримання відмови в обміні тимчасового посвідчення водія у зв'язку із наявністю штрафів, накладених на неї, зокрема, і оскаржуваною постановою, яка не була анульована, вона усвідомила реальну необхідність звернення до суду для захисту своїх справ та законних інтересів. У зв'язку з відсутністю доказів звернення до сервісного центру МВС та отримання відмови, суд не може встановити, коли саме ця подія сталась.
Водночас, доводи позивача не заслуговують на увагу суду, оскільки з моменту винесення постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності, їй було відомо про наявність такої, тобто у березні 2025 року, а із позовною заявою до суду вона звернулась у листопаді 2025 року, тобто після спливу більш ніж восьми місяців, тоді коли кінцевий строк подачі позову спливав 28.03.2025 року.
Самі по собі доводи позивача, викладені у клопотанні, суд не вважає за поважні, та такі, що обґрунтовують пропуск процесуального строку позивачем більше, ніж на 8 місяців.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Суд наголошує, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено суд дійшов висновку про необхідність застосування положень ст. 123 КАС України.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без руху позовну заяву, надавши позивачу строк для усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дубовік