Провадження № 22-ц/803/9017/25 Справа № 215/1004/24 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
09 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/1004/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Дяченко Д.П.
сторони:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Пахомова Дарина Миколаївна, на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року, яке ухвалено судом у складі Головуючого судді Демиденка Ю.Ю.та присяжних Квас О.В., Кожухарь К.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 червня 2025 року, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки, заінтересована особа Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 є людиною з інвалідністю ІІ групи по загальному захворюваню, має когнітивні порушення, потребує сторонньої допомоги та постійного догляду, не може самостійно себе обслуговувати, не може розуміти значення своїх дій, та керувати ними, у зв?язку з чим проходила лікування в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги ДОР».
Заявник проживає разом з бабою за адресою: АДРЕСА_1 , надає їй необхідну допомогу, є приватним підприємцем, тому має бажання і в змозі піклуватися про ОСОБА_2 .
Визнання баби недієздатною та встановлення опіки необхідно для захисту її прав.
Просив суд: визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити над нею опіку, призначивши опікуном ОСОБА_1 .
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року заяву задоволено частково.
Громадянку України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - визнано недієздатною з часу набрання рішенням законної сили, із встановивленням над нею опіки.
В призначенні опікуном ОСОБА_1 - відмовлено.
До призначення опікуна, покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради обов'язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначано, що строк дії рішення про визнання фізичної собни недієздатною не може перевищувати двох років з дня набрання рішенням законної сили.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Пахомова Д.М., просить частково скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви у повному обсязі, посилаючись на те, що, внаслідок неналежного дослідження та оцінки доказів, судом першої інстанції не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційна скаргам мотивована тим, що судом не було надано належної уваги тій обставині, що заявник може бути опікуном своєї рідної бабусі. Судом не враховано, що донька підопічної постійно проживає за межами України, а син - працює та не може здійснювати щоденний догляд за матір?ю. В матеріалах справи наявні довідки про місце проживання, які підтверджують, що саме заявник проживає разом з бабою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично здійснюючи за нею догляд.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на покази підопічної, адже, з огляду на встановлений їй діагноз, вона дезорієнтована у часі та обставинах.
Не погоджується й з посиланням органу опіки та піклування на незадовільні умови проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Адже ці умови зумовлені саме станом здоров?я підопічної, а відмова у призначенні опікуном виключно через стан житла не узгоджується із приписами статті 60 ЦК України.
Аргументи суду про різницю у віці і статі є надуманими та не мають правового значення, а висновки суду про відсутність між заявником та його бабою особистих стосунків спростовуються матеріалами справи, зокрема, доказами щодо їх спільного проживання.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1997 року народження, є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-11).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади, заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи від 11.02.2025 року №41-ц Дніпровської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» - ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у формі судинної деменції, що позбавляє її можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Згідно подання органу опіки від 10.04.2024, заявник ОСОБА_1 хоча і має одну адресу реєстрації по АДРЕСА_1 з бабкою, яка має хронічне психічне захворювання, але призначення опікуном заявника не є юридично доцільним.
Органом опіки було встановлено, що у ОСОБА_2 є син ОСОБА_3 , який працює, та проживає на тій же вулиці, а також донька ОСОБА_4 яка перебуває за кордоном. Було встановлено, що умови проживання в квартирі незадовільні, допомогу по догляду за матір'ю (яка є неналежною зі слів хворої) здійснює саме син ОСОБА_3 .
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, суд першої інстанції виходив із того, що висновком судово-психіатричної експертизи підтверджено, що ОСОБА_2 внаслідок стійкого хронічного психічного розладу, не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, а отже, її необхідно визнати недієздатною.
Разом із тим, заява в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано доказів особистих стосунків між заявником та ОСОБА_2 , а різниця в статі та значна різниця в віці ставить під сумнів можливість виконання обов'язків опікуна ОСОБА_1 , який є особою призовного віку, що узгоджується із позицією органу опіки та піклування, який вважає недоцільним призначати ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Згідно з поданням органу опіки та піклування подання опікунської ради Виконкому Тернівської районної у місті ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , опікунська рада вважає за недоцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , у разі визнання останньої недієздатною особою (а.с. 42-43).
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що таке подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що у поданні Органу опіки та піклування Виконкому Тернівської районної у місті ради належним чином обґрунтовано недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
Так, орган опіки та піклування з'ясував характер взаємовідносин між підопічною та кандидатом в опікуни, наявність повнолітніх дітей у ОСОБА_2 , які в силу положень ст. 51 Конституції України та ст. 202 СК України зобов?язані підклуватися про своїх непрацездатних батьків та утримувати їх, якщо вони потребують допомоги.
Крім того, органом опіки та піклування здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та встановлено, що умови проживання є незадовільними, у квартирі розкидані речі, не прибрана підлога, брудні меблі. ОСОБА_5 виглядає неохайно. Зі слів ОСОБА_6 , вона пересувається за допомогою ходунків в межах квартири, їжу їй приносить син ОСОБА_7 , за можливості до неї приходить онук ОСОБА_7 , митися вона вимушена самостійно.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком органу опіки та піклування про недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , оскільки таке призначення не відповідатиме якнайкращим інтересам ОСОБА_2 та не сприятиме її нормальному життєзабезпеченню.
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, правильно застосувавши частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов'язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , керуючись насамперед інтересами недієздатної ОСОБА_2 .
Доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються установленими судом обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Пахомова Дарина Миколаївна, - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: