Провадження № 22-ц/803/11164/25 Справа № 214/9949/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
09 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/9949/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Щербань Віктор Сергійович, на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року, яка постановлена суддею Ковтун Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 жовтня 2025 року, -
08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного промислово підприємства «Кривбаспромводопостачання» про зобов'язання вчинити певні дії та просив суд зобов'язати Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» негайно усунути порив трубопроводу за адресою АДРЕСА_1 , шляхом проведення його ремонту.
Одночасно з позовом, позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову в порядку ст. 152 ЦПК України, шляхом зобов'язання відповідача Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» негайно усунути порив трубопроводу за адресою АДРЕСА_1 шляхом проведення його ремонту.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Щербань В.С., просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, за змістом позовної заяви ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» провести капітальний ремонт трубопроводу, що пролягає під землею за адресою АДРЕСА_1 , шляхом заміни його пошкодженої ділянки, а за змістом заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» негайно усунути порив трубопроводу буд.2, шляхом проведення його ремонту. Тобто, за своїм змістом позовні вимоги та обраний спосіб забезпечення позову є різними, адже у вимозі по суті спору підіймається питання про капітальний ремонт пошкодженої ділянки трубопроводу шляхом її заміни, а за заявою про забезпечення позову просив зобов'язати відповідача негайно усунути порив трубопроводу шляхом його ремонту. З системного аналізу вказаних вимог, кожної окремо та у сукупності і взаємозв'язку між собою, можна зробити висновок, що різниця у вимогах полягає в тому, що за позовною вимогою мова йде про заміну пошкодженої ділянки трубопроводу на нову, а за заявою про забезпечення позову про ремонт трубопроводу аби усунути порив та течі води. Інакше, якщо за час розгляду справи порив трубопроводу повторно затопить домоволодіння скаржника, то він отримає ще більші збитки ніж були завдані попереднім затопленням. Також зазначає, що обраний ОСОБА_1 захід забезпечення позову не вирішує спір по суті спору, адже ділянка трубопроводу за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в аварійному стані, її вже неодноразово проривало та навіть 23.08.2025 року вже затоплювало домоволодіння ОСОБА_1 . Таким чином, наразі вказана ділянка потребує поточного ремонту аби усунути пориви, але такий ремонт є тимчасовим, адже лише питання часу коли цей трубопровід знову почне проривати. Саме тому вимога по суті спору полягає в заміні цієї ділянки на нову, а забезпечення позову у ремонті з метою усунення поривів. Отже, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про тотожність заявлених ОСОБА_1 вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази направлення копії відзиву іншим учасникам справи, відповідач Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, як необгрунтовану, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі.
Зазначає, що підставою звернення до суду із даним позовом слугувала вимога - зобов'язати Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» провести капітальний ремонт трубопроводу, що пролягає під землею за адресою АДРЕСА_1 , шляхом заміни його пошкодженої ділянки, оскільки балансоутримувачем даного трубопроводу є саме відповідач. При цьому, позивач просить забезпечити позов, шляхом негайного усунення пориву трубопроводу за адресою АДРЕСА_1 , тобто його ремонту.
Виходячи із наведеного, вбачається, що позивач, звернувшись до суду із вищезазначеною заявою, фактично просить забезпечити позов аналогічно вимоги зазначеної у предметі позовної заяви, з якою звернувся.
Капітальний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію). Тобто, відмінність капітального ремонту та поточного ремонту полягає фактично лише у терміні робіт.
Отже, у разі задоволенні заяви про забезпечення позову, фактично вирішиться суть спору, що не відповідає засадам визначених ст. 10,12,13 ЦПК України.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явилися, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Щербань В.С. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду, в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, тому задоволення даної заяви суперечить положенням ч. 10 ст. 153 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року (справа №381/4019/18) вказала на те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 910/1040/18.
Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
З матеріалів справи убачається, що предметом позову є вимоги щодо зобов'язання Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» провести капітальний ремонт трубопроводу, що пролягає під землею за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заміни його пошкодженої ділянки.
Тобто, фактично позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги щодо проведення відповідачем Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання» ремонту трубопроводу за адресою: АДРЕСА_1 .
А способом забезпечення позову позивач визначив негайне усунення пориву трубопроводу відповідачем Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання» за адресою АДРЕСА_1 , шляхом проведення його ремонту.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий спосіб забезпечення позову за своїм змістом є тотожним заявленим позовним вимогам, оскільки зобов'язує відповідача Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» провести ремонт трубопроводу за адресою: АДРЕСА_1 , без з'ясування обставин щодо наявності його вини та обов'язку з проведення таких робіт, що заборонено положеннями ч. 10 ст. 150 ЦПК України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та без порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до постановлення помилкової ухвалу, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Щербань Віктор Сергійович, - залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: