10 грудня 2025 року
м. Київ
справа №280/4274/25
адміністративне провадження №К/990/50260/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л. В.
суддів: Коваленко Н. В., Стеценка С. Г.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 окремо за 2019, 2020 та 2021 роки із застосуванням відповідних коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у Постановах Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", від 1 квітня 2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації за 2019 із застосуванням відповідного коефіцієнту 1,17 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" з 1 січня 2025 року, за 2020 із застосуванням відповідного коефіцієнту 1,11 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" з 1 січня 2025 року, за 2021 із застосуванням відповідного коефіцієнту 1,11 збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, які зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" з 1 січня 2025 року, з урахуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року справі № 280/8085/21, яким ГУ ПФУ в Запорізькій області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше сплачених сум) основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 1 грудня 2019 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ на підставі довідки від 06 липня 2021 року № 33/28-1159 про грошове забезпечення, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області», з урахуванням щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення, доплати) та премії та рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі № 280/5843/22, яким ГУ ПФУ в Запорізькій області зобов'язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 1 травня 2022 року доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року за № 713, у розмірі 2 000 грн з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд першої інстанції розгляд справи здійснював в порядку спрощеного позовного провадження.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 19 серпня 2025 року позовні вимоги задовольнив.
ГУ ПФУ в Запорізькій області не погодилося з рішенням суду першої інстанції і подало апеляційну скаргу.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 2 грудня 2025 року, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і через підсистему "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Частина третя статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України) передбачає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Правила статті 330 КАС України встановлюють форму та зміст касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом.
Пунктом 2 частини п'ятої цієї статті передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланнями на відповідну норму права, яку було застосовано неправильно, з обґрунтуванням наявності виняткових обставин справи, вичерпний перелік яких містить пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Некоректне (помилкове) зазначення підстав касаційного оскарження або їх зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, та некоректне зазначення судових рішень, що оскаржуються, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Підставами відкриття касаційного оскарження ОСОБА_1 визначає норми, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки вважає, що судові рішення у цій справі мають отримати касаційний перегляд, бо справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, оскільки пенсія є основним джерелом для його існування.
Верховний Суд не бере до уваги вказані в касаційній скарзі підстави оскарження, оскільки це є неналежним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до статті 328 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід зазначити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частинами четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пунктам 3, 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк в ній некоректно визначено підстави, передбачені статтею 328 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України (залишення позовної заяви без руху).
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду: уточненої касаційної скарги, в якій необхідно конкретизувати підстави оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі) у відповідності до вимог статті 328 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. В. Тацій
Судді Н. В. Коваленко
С. Г. Стеценко