10 грудня 2025 року
Київ
справа № 420/28183/24
адміністративне провадження № К/990/48906/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 420/28183/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
26.11.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2025.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.10.2025 відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження, залишив без руху апеляційну скаргу та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних причин пропуску цього строку.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, стало те, що звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось після спливу строку, встановленого для її подання. Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 22.01.2025, вперше подану апеляційну скаргу було повернуто заявнику ухвалою суду від 25.03.2025. Натомість, звернення до суду з апеляційною скаргою повторно відбулось лише 07.10.2025. Оцінюючи наведені ГУ ДПС у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави, суд апеляційної інстанції вказав, що звернення апелянта с первісною апеляційною скаргою в межах тридцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не дає апелянту право звертатися до суду у будь-який момент з апеляційною скаргою, втому числі, більше, ніж через 6 місяців з моменту повернення первісної апеляційної скарги через несплату судового збору та більш ніж через 8 місяців з моменту ухвалення оскаржуваного рішення та отримання повного тексту такого рішення, навіть якщо судовий збір було сплачено разом із поданням повторно поданої апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що невиконання вимог ухвали суду в частині надання доказів сплати судового збору відбулось не з вини контролюючого органу. Здійснити сплату судового збору раніше не вдавалося за можливе. Водночас судовий збір було сплачено 02.10.2025 та долучено відповідні докази до повторно поданої апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що строк на апеляційне оскарження було пропущено у зв'язку з неможливістю сплати судового збору вчасно, що не є підставою для поновлення строку. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж. Суд зазначив, що у апелянта відсутнє право на звернення до суду з апеляційною скаргою у будь-який момент після повернення первісної апеляційної скарги, тим більше виходячи із строку, що минув від дати ухвалення рішення судом першої інстанції та від повернення первинно поданої апеляційної скарги до дати подання апеляційної скарги повторно.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що при первісній подачі апеляційної скарги був позбавлений можливості сплатити судовий збір. Водночас неможливість сплати судового збору при зверненні до суду не може нівелювати право на справедливий суд та похідні від нього права, навіть якщо заявником є державний орган. Звертає увагу на приписи частини другої статті 299 КАС України. Також наводить практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо поновлення процесуального строку звернення до суду.
Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, а інших поважних причин пропуску звернення з апеляційною скаргою не зазначено, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
У цій справі мають місце такі обставини: вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою від 25.02.2025 і надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги (надати документ про сплату судового збору); ухвалою від 12.03.2025 ГУ ДПС продовжено строк на виконання ухвали суду від 25.02.2025 на 10 днів з моменту отримання даної ухвали; ухвалою від 25.03.2025 суд апеляційну скаргу повернув заявнику з підстав невиконання вимог ухвали суду, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення виявленого недоліку; вдруге апеляційну скаргу було подано 07.10.2025. Причин, які позбавляли ГУ ДПС можливості звернутися з апеляційною скаргою повторно у більш стислі строки скаржник не зазначає, натомість посилається на відсутність коштів.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки зазначені скаржником причини пропуску строку визнані неповажними і на пропозицію суду ГУ ДПС не зазначило інших поважних причин пропуску строку. Відсутнє посилання на наявність таких і в касаційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що КАС України передбачає право скаржника звернутися зі скаргою протягом одного року, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.
Приведена скаржником практика Європейського суду з прав людини і Верховного Суду не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. В даному випадку скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення апеляційної скарги у більш стислий строк.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 420/28183/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко