10 грудня 2025 року
м. Київ
справа №183/5631/24
адміністративне провадження № К/990/48041/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №183/5631/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, Поліцейського 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Семенюти Владислава Дмитровича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Поліцейського 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Семенюти Владислава Дмитровича, Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2244702 від 26 травня 2024 року, закрити провадження у справі.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2244702 від 26 травня 2024 року, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровський області Семенюти Владислава Дмитровича, якою водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накладене стягнення у вигляді штрафу в сумі 304 гривень.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року у справі №183/5631/24 залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому вказати інші підстави для поновлення строку, з наданням відповідних доказів на обґрунтування клопотання. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що у разі, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року у справі № 183/5631/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
21 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №183/5631/24. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини першої, другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року у справі №183/5631/24 без руху суд апеляційної інстанції зазначив про пропуск строку на апеляційне оскарження. При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції виготовлено 30 липня 2024 року. Проте, апеляційну скаргу подано 19 травня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 286 КАС України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи заявника апеляційної скарги про не отримання паперової копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції не свідчать про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 29 травня 2025 року Департаментом патрульної поліції подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначав, що скаржник у своїх заявах зазначав адресу для листування - площа Троїцька,2а, м.Дніпро, проте на зазначену адресу копія оскаржуваного рішення суду не надходила. Про оскаржуване рішення відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 14 травня 2025 року.
При вирішенні зазначеного клопотання відповідача суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Апеляційним судом встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції виготовлено 30 липня 2024 року. Проте, апеляційну скаргу відповідачем подано 19 травня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 286 КАС України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України»).
Також апеляційним судом зазначено, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції відхилив аргументи Департаменту патрульної поліції стосовно того, що несвоєчасне подання апеляційної скарги відбулось через те, що скаржник у своїх заявах зазначав адресу для листування - площа Троїцька,2а, м. Дніпро, проте на зазначену адресу копія оскаржуваного рішення суду не надходила, оскільки відповідно до пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Суд зауважив, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони по справі зобов'язані проявляти зацікавленість ходом її розгляду.
У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Згідно з інформацією, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повний текст рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року направлено до Реєстру 31 липня 2024, зареєстровано 31 липня 2024 року, оприлюднено 01 серпня 2024 року.
Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначив, що при належному добросовісному відношенні із текстом рішення, яке оскаржується, Департамент патрульної поліції мав змогу ознайомитися з Єдиного державного реєстру судових рішень з моменту його оприлюднення, тобто з 01 серпня 2024 року, проте таким правом не скористався, що вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у русі своєї судової справи.
Отже, наведені заявником апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції визнав не поважними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неповажності підстав пропуску строку звернення до суду апелянтом. При цьому, заявник у касаційній скарзі не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги, а також не надав доказів щодо подання апеляційної скарги у строк або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у постанові від 15 червня 2019 року у справі №804/1274/18 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Втім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №183/5631/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, Поліцейського 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Семенюти Владислава Дмитровича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська