03 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/9573/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Білак С.В.,
за участю секретаря судового засідання Буханець І. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 в адміністративній справі №160/9573/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Квантум Сатіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Квантум Сатіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2025 №0027150714, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року адміністративний позов задоволено, суд:
- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.01.2025 №0027150714;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТУМ САТІС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24224,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив, що перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійснені зовнішньоекономічної діяльності встановлено, що ТОВ «КВАНТУМ САТІС» укладено Контракт купівлі-продажу від 22.11.2022 № 22102022 з нерезидентом: BILEXPORT AS (Норвегія)). СТОРОНИ уклали цю Угоду про вирішення спорів, керуючись нормами Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»; домовились про те, що всі суперечки, що випливають із правовідносин Сторін, які виникають з підстав не виконання, не належного виконання, виконання не у повному обсязі зобов'язань за Договором гарантії (поруки) до Контракту купівлі-продажу №22102022 від 22 листопада 2022 року укладеного 08 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАНТУМ САТІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТРО-ГРУП», підлягають передачі на вирішення арбітру Міжнародного комерційного арбітражного суду, що створений для вирішення конкретного спору. Сторони домовилися, що спір який може відбутися з підстав не виконання, не належного виконання, виконання не у повному обсязі зобов'язань за Договором гарантії (поруки) до Контракту купівлі-продажу №22102022 від 22 листопада 2022 року укладеного 08 січня 2024 року буде розглядатися із застосуванням мови судочинства - українська. Арбітражна угода є невід'ємною частиною Договором гарантії (поруки до Контракту купівлі-продажу №22102022 від 22 листопада 2022 року укладеного 08 січня 2024 року, яка набирає чинності з дати її підписання повноважними представниками Сторін. До перевірки надано Договір поруки від 08.11.2024 року до Контракту купівлі-продажу №22102022 від 22 листопада 2022 року. В Договорі поруки від 08.11.2024 року до Контракту купівлі-продажу №22102022 від 22 листопада 2022 року відсутня істотна умова щодо ціни договору Поруки. Податкова інформація стосовно ТОВ "ОСТО-ГРУП" (код ЄДРПОУ - 43459877): згідно рішення від 08.02.2022 №4034 про відповідність/невідповідність ТОВ «ОСТО-ГРУП» критеріям ризиковості встановлено відповідність ТОВ «ОСТО-ГРУП» критеріям ризиковості (у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій). ТОВ "ОСТО-ГРУП" (код ЄДРПОУ - 43459877) з липня 2022 року по теперішній не звітує як платник податків. Остання податкова звітність за червень 2022 року. На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 22.11.2022 №22102022 укладеним з нерезидентом: BILEXPORT AS (Норвегія) було перераховано суму 2 742 198,42 дол. США. ( екв. 100 788 481,89 грн.). Відповідно зовнішньоекономічного контракту від 22.11.2022 №22102022 укладеним з нерезидентом: BILEXPORT AS (Норвегія) ТОВ «КВАНТУМ САТІС» імпортні операції з отримання товару здійснено на загальну суму 2 371 039,88 дол.США (екв. 87 766 360,31грн). Станом на 22.11.2024 за контрактом від 22.11.2022 №22102022 з нерезидентом: BILEXPORT AS (Норвегія) рахується кредиторська заборгованість 371 158,54 дол США. Порушені граничні строки розрахунків вказані у Додатку №2 до акту. До перевірки підприємство надало Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, створеного для розгляду конкретного спору «Про порушення провадження у справі» від 15.08.2024, відповідно про стягнення коштів за непоставлений товар в рамках контракту купівлі-продажу від 22.11.2022 №22102022. Згідно наданого Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду від 15.08.2024 року встановлено, що Третейський суд сформовано на підставі Арбітражної угоди про розгляд спорів у міжнародному комерційному арбітражному суді від 08.01.2024 року. У ході перевірки не встановлено згідно якої саме Арбітражної угоди про розгляд спорів у міжнародному комерційному арбітражному суді сформовано Третейський суд. (до перевірки надано дві Арбітражних угоди про розгляд спорів у міжнародному комерційному арбітражному суді від 08.01.2024 року). Документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «КВАНТУМ САТІС» з питань дотримання вимог валютного законодавства України встановлені наступні порушення: ч.3 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII, при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 22.11.2024 №22102022, за період перевірки та на підставі ч.5 ст.13 З Закону від 21.06.2018 №2473-VIII нараховується пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД (додаток 2 до акта перевірки). До перевірки ТОВ «КВАНТУМ САТІС» не надано документального підтвердження несвоєчасного виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 22.11.2024 №22102022 через дію форс-мажорних обставин. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно ч.5 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). На підставі вищевикладеного, ТОВ «КВАНТУМ САТІС» за порушення ч.3 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII, при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 22.11.2022 №22102022, в частині несвоєчасного надходження та ненадходження товару від нерезидентів на адресу ТОВ «КВАНТУМ САТІС», у відповідності з ч.5 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. Отже, податковим органом правомірно нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та прийнято податкове повідомлення-рішення. Обставини, встановлені перевіркою судом першої інстанції не враховано та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ТОВ «КВАНТУМ САТІС» є резидентом України, суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює оптову торгівлю товарами. 22.11.2022 між ТОВ «КВАНТУМ САТІС» та нерезидентом BILEXPORT (інший контрагент - нерезидент) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №22102022, на підставі якого позивач здійснив авансовий платіж в іноземній валюті на користь нерезидента. Нерезидент порушив строки виконання зобов'язань за контрактом, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за сплаченим авансом. Між сторонами контракту укладена арбітражна угода від 08.01.2024 про передання спорів, що виникають у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням контракту №22102022, на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду. ТОВ «КВАНТУМ САТІС» звернулося до МКАС із позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за контрактом; 29.07.2024 МКАС прийнято позовну заяву ТОВ «КВАНТУМ САТІС» до розгляду. 15.08.2024 МКАС ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «КВАНТУМ САТІС» у повному обсязі щодо стягнення заборгованості за контрактом у розмірі 343 094,61 дол. США 61 цент за непоставлений товар. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.01.2025 у справі №824/135/24 визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС від 15.08.2024, видано виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення. Ухвала набрала законної сили 27.02.2025. Не взявши до уваги наявність арбітражного рішення та інформації про звернення позивача до МКАС, Відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 06.12.2024 №3892/04-36-07-14-04/23649559, в якому зазначається порушення ч.3 ст.13 Закону №2473 та на підставі ч.5 ст.13 Закону №2473 прийняло податкове повідомлення-рішення від 16.01.2025 №0027150714 про нарахування пені у сумі 3 261591,01 грн. Суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, дійшов логічного висновку, що дата звернення резидента з позовом до суду або МКАС і дата прийняття позову до розгляду є юридичним фактом, з яким Закон №2473 пов'язує зупинення перебігу граничного строку розрахунків та нарахування пені. Посилання апелянта на «неідентифіковану» арбітражну угоду не мають жодного значення для застосування ч.7 ст.13 Закону №2473, а зводяться до неправомірної спроби підмінити собою як суд, так і МКАС. Наявність арбітражного рішення, визнаного до виконання в Україні, підтверджує як законність арбітражу, так і зв'язок спору з контрактом. Факт того, що МКАС прийняв позов ТОВ «КВАНТУМ САТІС» до розгляду 29.07.2024, 15.08.2024 МКАС ухвалив рішення про задоволення позову, ухвалою Київського апеляційного суду від 09.01.2025 у справі №824/135/24 це рішення визнано і допущено до примусового виконання на території України, беззаперечно свідчить про дійсність арбітражної угоди, компетентність МКАС розглядати спір щодо контракту №22102022, безпосередній зв'язок арбітражного спору із тим самим контрактом, за яким здійснювалась імпортна операція, що перебувала під контролем НБУ та податкового органу. Отже, посилання контролюючого органу на «сумніви» в арбітражній угоді фактично ставлять під сумнів і законність ухвали Київського апеляційного суду, що є неприпустимим. Верховний Суд у постановах: від 04.02.2020 у справі №815/3991/16, від 21.02.2023 у справі №826/10651/16, від 13.02.2025 у справі №440/11092/23, підтвердив, що звернення резидента до суду або арбітражу за захистом порушеного права і прийняття відповідної позовної заяви до розгляду зупиняє перебіг граничного строку розрахунків і нарахування пені, а у разі задоволення позову пеня сплачується лише за період до прийняття позову. Отже, аргументи апелянта про «неможливість застосування ч.7 ст.13 у цій справі» є такими, що прямо суперечать усталеній практиці Верховного Суду, яку суд першої інстанції обґрунтовано врахував на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України. Апелянт не заперечує, що позивач вчинив усі необхідні дії для повернення заборгованості - уклав арбітражну угоду, звернувся до МКАС, отримав рішення на свою користь, звернувся до суду із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення. Позовна заява до МКАС прийнято 29.07.2024, тобто до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2025. Відповідно до ч.7 ст.13 Закону №2473, з 29.07.2024 граничний строк розрахунків та нарахування пені мають вважатися зупиненими, а у разі задоволення позову - пеня може стягуватися лише за період до цієї дати. Разом з тим, контролюючий орган при розрахунку пені: не виключив з розрахунку період арбітражного розгляду; не врахував загальний ліміт пені, встановлений ч.5 ст.13 Закону №2473 (загальний розмір пені не може перевищувати суму неодержаних грошових коштів / вартості недопоставленого товару); не обґрунтував, яким саме чином визначив конкретний період порушення і щоденний розмір пені, що прямо суперечить вимогам як Закону №2473, так і підзаконних актів НБУ. Такі дії суперечать і правовій позиції Верховного Суду, згідно з якою пеня за ч.5 ст.13 Закону №2473 є спеціальною адміністративно-господарською санкцією, що підлягає точному та пропорційному застосуванню, а контролюючий орган зобов'язаний чітко визначити і обґрунтувати період порушення, дати початку, зупинення, поновлення та закінчення строку, передбаченого статтею 13 Закону №2473, а також розмір суми, що є базою для нарахування пені. Апеляційна скарга не містить жодних нових доказів, не спростовує наявні документи МКАС та суду, а лише повторює попередні доводи органу, які вже були предметом оцінки суду першої інстанції. У такій ситуації апелянт фактично просить суд апеляційної інстанції переоцінити вже досліджені докази без наведення нових юридичних підстав, що суперечить засадам змагальності, добросовісності та правової визначеності. З огляду на вищевикладене, позивач зазначив, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а доводи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях та тлумаченню законодавства на свій розсуд.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАНТУМ САТІС» є юридичною особою, зареєстрованою 30.10.1995, основний вид діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що ТОВ «КВАНТУМ САТІС» є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) з іноземним контрагентом-нерезидентом на поставку товарів. Згідно з умовами контракту, нерезидент зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару до визначеного строку. Позивач виконав свої зобов'язання за контрактом (поставив товар), однак нерезидент порушив строк оплати та утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідно до угоди від 08.01.2024 про вирішення спорів, які можуть виникати з підстав невиконання, неналежного виконання, виконання не в повному обсязі зобов'язань за контрактом купівлі-продажу №22102022 від 22.11.2022, спір між позивачем та нерезидентом був переданий на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду (далі МКАС) Позивач, керуючись Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Законом України «Про третейські суди», ініціював арбітражний розгляд з метою стягнення з нерезидента суми заборгованості.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що МКАС прийняв позовну заяву до розгляду 29.07.2024.
Міжнародний комерційний арбітражний суд розглянув справу та ухвалив рішення від 15.08.2024, яким задовольнив позовні вимоги ТОВ «КВАНТУМ САТІС» у повному обсязі.
Даним рішенням на користь позивача присуджено стягнення заборгованості за контрактом в розмірі 343 094,61 долара США 61 цент за непоставлений товар за Контрактом купівлі-продажу №22102022 від 22.11.2022.
В подальшому, 09.10.2024 позивач звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення арбітражу (видачу виконавчого листа).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.01.2025 у справі №824/135/24 визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС. Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС про стягнення на користь ТОВ «Квантум Сатіс» сплачених коштів у розмірі 343 094,61 долара США 61 цент за непоставлений товар за Контрактом купівлі-продажу №22102022 від 22.11.2022.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала від 09.01.2025 набрала законної сили 27.02.2025. Доказів оскарження ухвали суду матеріали справи не містять.
Про вказані обставини позивач повідомив контролюючий орган листом від 27.11.2024 №27-11/24 з наданням копій рішення МКАС від 15.08.2024 та судової повістки до Київського апеляційного суду щодо розгляду питання про примусове виконання рішення міжнародного арбітражу.
Отримання вказаних документів відповідачем не заперечується.
Також судом встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області у зв'язку з отриманням податкової інформації від Національного банку України щодо виявлення фактів порушення валютного законодавства, на підставі наказу від 30.10.2024 №5419-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 22.11.2022 по 22.11.2024. Мета перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 22.11.2022 №22102022.
За результатами перевірки складено Акт від 06.12.2024 №3892/04-36-07-14-04/23649559, який зафіксовано порушення ч.3 ст.13 закону №2473 при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 22.11.2022 №22102022, в частині несвоєчасного надходження та ненадходження товару від нерезидентів на адресу ТОВ «Квантум Сатіс», за що на підставі ч.5 ст.13 Закону №2473 нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Встановлені в ході перевірки обставини, стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.01.2025 №0027150714 про нарахування пені у розмірі 3 261 591,01 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.
Закон України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства..
За змістом статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до пункту 2 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
За умовами пункту 3 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). (частина 5 статті 13 Закону №2473-VIII)
Водночас, згідно частини 6 статті 13 Закону № 2473 у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Відповідно до умов частини 7 статті 13 Закону №2473 у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Сукупність наведених норм чинного законодавства свідчить, що з дня прийняття до розгляду позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості (прийняття до провадження відповідного документа) зупиняється позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що МКАС прийняв позовну заяву ТОВ «КВАНТУМ САТІС» про стягнення з нерезидента суми заборгованості до розгляду 29.07.2024; сума неповного виконання за зобов'язанням згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) № 22102022 від 22.11.2022 року становить 343 094,61 долар США.
Водночас, розрахунок пені за порушення строків розрахунку по зовнішньоекономічним операціям, за яким прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027150714 від 16.01.2025 року, містить розрахунок пені за період з 26.05.2024 по 22.11.2024, тобто пеню розраховано з порушенням приписів частини 7 статті 13 Закону №2473, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
08.01.2024 року між BILEXPORT AS та позивачем укладено арбітражну угоду про вирішення спорів, які можуть виникати з підстав не виконання, не належного виконання, виконання не у повному обсязі зобов'язань за контрактом купівлі-продажу № 22102022 від 22.11.2022 року.
Згідно Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду від 15.08.2024 року встановлено, що Третейський суд сформовано на підставі Арбітражної угоди про розгляд спорів у міжнародному комерційному арбітражному суді від 08.01.2024 року.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору від 15.08.2025 року задоволено позовні вимоги ТОВ «КВАНТУМ САТІС» у повному обсязі, суд присудив на користь позивача стягнення заборгованості за контрактом в розмірі 343 094,61 долара США 61 цент за непоставлений товар за Контрактом купівлі-продажу №22102022 від 22.11.2022.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.01.2025 у справі №824/135/24 визнано та надано дозвіл на виконання рішення МКАС. Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС про стягнення на користь ТОВ «Квантум Сатіс» сплачених коштів у розмірі 343 094,61 долара США 61 цент за непоставлений товар за Контрактом купівлі-продажу №22102022 від 22.11.2022.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж" (далі - Закон № 4002-XII) арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК.
Визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року.
Так згідно зі статтею V Нью-Йоркської конвенції:
У визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тої сторони, проти якої воно постановлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання та приведення до виконання, докази того що:
a. сторони в арбітражній угоді, зазначені в статті ІІ, були за застосованим до них законом у будь-якій мірі недієздатними, або ця угода є недійсною згідно із законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесене, або;
b. сторона, проти якої винесене рішення, не була належним чином повідомленою про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла надати свої пояснення, або;
c. зазначена ухвала винесена щодо спору, не передбаченого або такого, що не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, проте, що якщо постанови з питань, що охоплюються арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанову з питань, що охоплюються арбітражною угодою або арбітражним застереженням у договорі, може бути визнана та приведена до виконання, або;
d. склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін або, за відсутності такого, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або;
e. рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасоване чи призупинене виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується, або;
У визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій запитується визнання та приведення до виконання, виявить, що:
а) об'єкт спору не може бути предметом арбітражного спору відповідно до закону цієї країни, або;
b) визнання та виконання цього рішення, суперечить публічному порядку країни, де запитується визнання та виконання арбітражного рішення.
Відповідно до статті 478 ЦПК суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тлумачення статей 459, 478 ЦПК свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви щодо його визнання.
Згідно ухвали Київського апеляційного суду від 09.01.2025 року у розглядуваній справі встановлено, що арбітражна процедура відповідала арбітражній угоді сторін, заявник дотримався визначеного частиною третьою статті 475 ЦПК строку на подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення, до заяви заявником долучено документи, передбачені частиною четвертою статті 476 ЦПК.
Колегія суддів зазначає, що у апелянта виникли зауваження до угоди про створення арбітражу, яка нотаріально затверджена та містить посилання на контракт № 22102022 від 22.11.2022 року, тобто складена у відповідності до вимог чинного законодавства. Жодних зауважень щодо ухвали Київського апеляційного суду від 09.01.2025 року про звернення до виконання рішення МКАС апеляційна скарга не містить, що свідчить про необгрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині, адже такі зауваження жодним чином не впливають на правомірність рішення суду першої інстанції у спірних правовідносинах.
Крім того, надання оцінки угоді про створення арбітражу не відносить до компетенції податкового органу, тобто, зважаючи на приписи ст. 2 КАС України, апелянт обгрунтовує апеляційну скаргу доводами, що не віднесені до повноважень ДПС, що порушує вимоги ст. 2 КАС України.
Доводи стосовно строків проведення перевірки відповідно до підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, а також щодо відсутності у підприємства форс-мажорних обставин та сертифікату ТПП стосовно цього питання, не узгоджується з обставинами справи, оскільки зазначені обставини не були підставою позову, не розглядались судом першої інстанції, тобто не є предметом спору, внаслідок чого не відносять до предмету апеляційного перегляду.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Апелянтом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заяву, були предметом розгляду судом першої інстанцій та спростовані ним.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 в адміністративній справі №160/9573/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 в адміністративній справі №160/9573/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя Т.І. Ясенова
суддя С.В. Білак