10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7022/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (суддя Букіна Л.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.02.2025 №047250023434 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 16.08.85 по 01.08.91 року, з 01.08.91 по 01.11.91 року, з 01.11.91 по 30.04.2003 року, з 05.05.2003 року по 15.09.2003 року, з 14.11.2005 року по 20.04.2007 року, з 16.07.2007 року по 18.03.2011 року, з 03.01.2012 року по 16.12.2024 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, суд не врахував, що запис в трудовій книжці про зміну «по батькові» здійснено з порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутня інформація на підставі яких документів внесено зміни. В даних РЗО відсутній спецкод з 03.01.2012 по 11.10.2017.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, 18.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, 26.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за №047250023434 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 5 місяців 6 днів. Згідно даних РЗО вислуга років - 4 роки11 місяців 1 день. До страхового та спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 29.08.1985, оскільки запис про зміну «по батькові» здійснено з порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутня інформація на підставі яких документів внесено зміни Також звернуто увагу, що в даних РЗО відсутній спецкод з 03.01.2012 по 11.10.2017.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, встановлюються пенсії за вислугу років.
Відповідно до ст. 52, пункту «е» ч. 1 ст. 55 Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати. з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років
У редакції до внесення змін в абзац перший пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі Закону України від 24.12.2015 р. N 911-VIII він був викладений в редакції: «Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.».
Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, та передбачено, що дані положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд першої інстанції вірно врахував, з 04.09.2019 при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи Пенсійного фонду України, зокрема і відповідач у справі, мають керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом N 213-VIII та Законом N 911-VIII.
Згідно п. «д» ст. 56 Закону, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як встановлено судом першої інстанції, станом на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивач досягла 50 років, її загальний трудовий стаж становить більше 25 років, з яких стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 04 роки 11 місяців 01 день, що визнається відповідачем в спірному рішенні.
Відповідачем не було зараховано до страхового та спеціального стажу позивача період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 29.08.1985, оскільки запис про зміну «по батькові» здійснено з порушенням.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом першої інстанції вірно було встановлено, що факт зайнятості позивача, зокрема, з 16.08.85 по 01.08.91 року, з 01.08.91 по 01.11.91 року, з 01.11.91 по 30.04.2003 року, з 05.05.2003 року по 15.09.2003 року, з 14.11.2005 року по 20.04.2007 року, з 16.07.2007 року по 18.03.2011 року, з 03.01.2012 року по 16.12.2024 року, та навчання у період з 01.09.86 по 28.12.88 підтверджується даними трудової книжки, копією диплома НОМЕР_2 , наявними в матеріалах справи.
Період роботи позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, та навчання підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд дійшов вірного висновку, що періоди роботи позивача з 16.08.85 по 01.08.91 року, з 01.08.91 по 01.11.91 року, з 01.11.91 по 30.04.2003 року, з 05.05.2003 року по 15.09.2003 року, з 14.11.2005 року по 20.04.2007 року, з 16.07.2007 року по 18.03.2011 року, з 03.01.2012 року по 16.12.2024 року підлягають зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, тоді як рішення відповідача підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 10 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш