09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/961/25
(суддя Лозицька І.О., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року з питань встановлення судового контролю за виконанням судового рішення ухваленого у справі №160/961/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії та прийняття відповідного рішення за результатом такого розгляду свідчить про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року у справі №160/961/25 виконано, проте, заявник із таким результатом не погоджується. Незгода заявника з відповідним рішенням пенсійного органу, є підставою для звернення до суду з позовною заявою про оскарження такого рішення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила її в апеляційному порядку.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №160/961/25.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що в оновленій довідці помилково розраховано посадовий оклад за 23 тарифним розрядом, натомість як посадовий оклад повинен обраховуватися за 24 тарифним розрядом.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.01.2025 року №046050023137 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позову відмовив (а.с. 36-37).
Рішення суду набрало законної сили 20.05.2025 року.
19 серпня 2025 року позивач звернулася до суду з заявою про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, в якій просить суд:
- здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення від 18.02.2025 року у справі №160/961/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у 30-денний строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року у справі №160/961/25. Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області позивачу знову відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із положеннями статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 зазначила, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Як вбачається з резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду (а.с. 36-37).
В свою чергу, на виконання вищезазначеного судового рішення відповідачем 12.06.2025 року прийнято рішення №046050023137 про відмову у призначенні пенсії (а.с.74).
Враховуючи те, що судовим рішення відповідача було зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2025 року про призначення пенсії за віком та в свою чергу, відповідачем розглянуто цю заяву повторно і прийнято рішення від 12.06.2025 року №046050023137 суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що у спірних відносинах відсутній факт ухилення відповідача від виконання судового рішення у справі №160/961/25, як наслідок відсутні і правові підстави для застосування заходу судового контролю передбаченого статтею 382 КАС України.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі незгоди з рішенням від 12.06.2025 року №046050023137 позивач не позбавлений права оскаржити таке рішення у судовому порядку.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі №160/961/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва