10 грудня 2025 р. Справа № 520/5369/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., повний текст складено 11.09.25 по справі № 520/5369/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 205250009263 від 12.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по заяві № 14948 від 06.11.2024;
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням архівної довідки № 273 від 08.08.2023 Комунальної установи по утриманню трудового архіву та майна Вовчанської міської ради за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум, з 06.11.2024 відповідно до його особистої заяви від 06.11.2024 № 14948.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно архівної довідки про заробітну плату № 273 від 08.08.2023. Вказує, що перевірка наявності та змісту документів, на підставі яких видано архівну довідку про заробітну плату, належить до компетенції органів пенсійного фонду. Відсутність у пенсіонера первинних документів , на підставі яких видана архівна довідка про заробітну плату, не може бути належною підставою для відмови в перерахунку пенсії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 205250009263 від 12.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по заяві № 14948 від 06.11.2024.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням архівної довідки № 273 від 08.08.2023 Комунальної установи по утриманню трудового архіву та майна Вовчанської міської ради за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум, з 06.11.2024 відповідно до його особистої заяви від 06.11.2024 № 14948.
Стягнуто за рахунок його бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 211.20 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за результатами розгляду поданих позивачем документів управлінням прийнято аргументоване рішення про відмову в перерахунку пенсії, так як відповідно пункту 20 Постанови № 637 підтвердження даних здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном. До заяви про перерахунок пенсії № 14948 від 06.11.2024 долучено довідку про втрату архівних документів в зв'язку з активними бойовими діями на території громади з 10.05.2024. Аналізом наданих документів встановлено, що довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами та відсутній акт перевірки достовірності видачі наданої довідки про заробітну плату.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Романова Г.В., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 06.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 1 статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV) згідно архівної довідки про заробітну плату від 08.08.2023 № 273, яку видано Комунальною установою по утриманню трудового архіву та майна Вовчанської міської ради.
Заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області з урахуванням принципу екстериторіальності, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1)
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області № 205250009263 від 12.11.2024 було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до частини 1 статті 40 Закону України № 1058-ІV. Рішення обґрунтовано тим, що довідка про заробітну плату від 08.08.2023 № 273 яку видано Комунальною установою по утриманню трудового архіву та майна Вовчанської міської ради не підтверджена первинними документами та відсутній акт перевірки достовірності видачі наданої довідки про заробітну плату. До заяви про перерахунок пенсії долучено довідку про втрату архівних документів в зв'язку з активними бойовими діями на території громади з 10.05.2024.
Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата (дохід) позивача, отримана на Білоколодязькому ремонтно-механічному заводі за період страхового стажу до 1 липня 2000 року може бути врахована для обчислення пенсії лише за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Надана до Управління разом із заявою довідка містить підписи та печатки архівної установи, яка її видала. Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів реалізації відповідачем свого права щодо направлення відповідних запитів до архівної установи з метою перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату та достовірності наявних в ній відомостей. Неможливість позивача та органу пенсійного фонду підтвердити під час дії в Україні воєнного стану відомості, що зазначені в довідці про заробітну плату первинними документами, на підставі яких вона видана, не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії. Також, суд врахував, що в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на невідповідність довідки про заробітну плату вимогам чинного законодавства та судом встановлено, що ця довідка містить відомості щодо сум заробітної плати з розшифруванням, а також підписи відповідальних осіб та печатку архівної установи.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV).
Згідно із статтею 1 Закону України № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 40 Закону України № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 44 Закону України № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Форму і зміст довідки про заробітну плату для обчислення пенсії наведено в додатку 5 до Порядку № 22-1.
Так, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії містить відомості щодо: сум заробітної плати з розшифруванням; сплати страхових внесків та первинних документів, на підставі яких видана довідка.
Отже, з наведеного правового регулювання слідує, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, зокрема особовими рахунками, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії повинна містити відомості щодо: сум заробітної плати з розшифруванням; сплати страхових внесків та первинних документів, на підставі яких видана довідка.
Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 31.08.2022 у справі № 280/8521/20 та від 17.05.2023 у справі № 400/2297/19.
Як встановлено судом, архівна довідка від 08.08.2023 № 273 про заробітну плату позивача, що видана Комунальною установою по утриманню трудового архіву та майна Вовчанської міської ради містить відомості про отриману позивачем заробітну плату за період роботи з січня 1986 року по грудень 1990 рік на Білоколодязькому ремонтно-механічному заводі Вовчанського району Харківської області.
Відтак, заробітна плата (дохід) позивача, отримана на Білоколодязькому ремонтно-механічному заводі за період страхового стажу до 1 липня 2000 року може бути врахована для обчислення пенсії лише за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Колегія суддів зазначає, що надана до Управління разом із заявою довідка містить підписи та печатки архівної установи, яка її видала.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що необхідним є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані обставини не є підставами для відмови в призначені пенсії, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV пенсійний орган має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Втім, пенсійним органом не надано доказів реалізації свого права щодо направлення відповідних запитів до архівної установи з метою перевірки обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату та достовірності наявних в них відомостей, витребування первинних документів, на підставі яких видана довідка.
При цьому, неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку відповідної довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії (п. 41 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 235/7688/16-а), а обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати, не може бути покладено на пенсіонера.
Відповідачем не наведено доказів того, що дані, які містяться у довідці про заробітну плату, містять неправдиві або недостовірні дані, або що вони не ґрунтуються на документах первинного обліку. В судовому порядку вказана довідка недійсною також не визнавались та підприємством не відкликана.
Факт роботи позивача на вказаному підприємстві підтверджується відомостями трудової книжки.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неможливість позивача та органу пенсійного фонду підтвердити під час дії в Україні воєнного стану відомості, що зазначені в довідці про заробітну плату первинними документами, на підставі яких вона видана, не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії.
Також, колегія суддів враховує, що в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на невідповідність довідок про заробітну плату вимогам чинного законодавства та судом встановлено, що ці довідки містять відомості щодо сум заробітної плати з розшифруванням, а також підписи відповідальних осіб та печатку архівної установи.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо того, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 205250009263 від 12.11.2024 підлягає скасуванню як протиправне.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням архівної довідки № 273 від 08.08.2023, виданою Комунальною установою по утриманню трудового архіву та майна Вовчанської міської ради за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум, з 06.11.2024 відповідно до його особистої заяви від 06.11.2024 за № 14948.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 по справі № 520/5369/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко