Справа № 366/3728/25
Провадження № 3/366/2221/25
10.12.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 імені « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,
І. Суть правопорушення, визнана суддею недоведеною
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 050214 від 27.09.2025, по суті правопорушення зазначено таке:
ОСОБА_1 , 27.09.2025 близько 12 год. 30 хв. на південній околиці н.п. Іванків (контрольований прикордонний район) прикордонним нарядом КрП було зупинено ТЗ Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_1 під час перевірки документів водій ОСОБА_1 в категоричній та зухвалій формі висловив свою відмову виконувати законні вимоги про зупинку ТЗ та надання документів, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню та вимозі військовослужбовцям п/н Держприкордонної служби вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
ІІ. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні по справі
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП не є обов'язковою.
З огляду на викладене, неприбуття у судове засідання для розгляду справи ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду справи.
IV.Оцінка судді
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Відповідно до положень ст. ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП, відповідно до якої у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.
Положення ст. 256 КУпАП є імперативними та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.
Викладення суті адміністративного правопорушення є формою викладення об'єктивно суб'єктивних складових ознак складу адміністративного делікту, який повинен відображати всі ключові елементи складу правопорушення, що ставиться особі в провину.
Саме зміст такої суті правопорушення є орієнтиром, який визначає межі розгляду справи та діяння, які є предметом перевірки.
Вихід за межі висунутого звинувачення (суті) адміністративного правопорушення, усунення суддею недоліків її змісту, зміна фабули тощо є порушенням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд (рішення ЄСПЛ: від 20.09.2016 у справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08) від 30.05.2013 (заява №36673/04).
Відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство (постанова ККС ВС від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020)
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 454/247/23, суд не може визнати особу винною в діяннях, в яких вона не обвинувачувалась, оскільки це є порушенням вимог процесуального закону.
Виклад формулювання обвинувачення з одного боку повинен бути конкретним і зрозумілим для забезпечення здійснення стороною захисту ефективного захисту від такого обвинувачення, але з іншого боку, в частині способу правопорушень такий виклад не повинен бути настільки детальним, щоб стороння особа могла розцінити його як свого роду «методичні рекомендації» для способу вчинення кримінального правопорушення.
Такі висновки викладені у постанові ККС ВС від 23.02.2022 у справі № 946/271/20.
Відповідальність за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП настає у разі злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Поняття «злісної непокори» та її відмінність від опору викладено у Постанові Пленуму Верховного Суду № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів».
Відповідно до абзацу 2 п. 7 цієї постанови злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Формулювання диспозиції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП в частині зазначення законодавцем положення про «непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України» свідчить про те, що окрім саме зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення опису діянь, які на думку автора протоколу є злісною непокорою, слід зазначати положення законодавства, які наділяють правом військовослужбовців або працівників Державної прикордонної служби України висловлювати законні розпорядження чи вимоги, що узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки в іншому випадку не зазначення положень відповідного законодавства фактично становить перекладення на суд такої функції, що не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Всупереч викладеному, у протоколі про адміністративне правопорушення:
не зазначено, що вимоги працівників ДПС України були неодноразово повторені, що виключає ознаку злісності непокори в розумінні диспозиції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП;
не конкретизовано, яким саме нормативним актом (з посиланням на його частину, пункт, підпункт тощо) передбачались вимоги, висловлені працівниками ДПС України до ОСОБА_1 .
Таким чином, у цьому випадку суть адміністративного правопорушення є неконкретизованою та не містить ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП, у зв'язку з чим у цьому випадку ОСОБА_1 не може бути притягнутий до відповідальності.
Крім цього, викладена фабула протоколу про адміністративне правопорушення є такою, що за змістом суперечить сама собі, оскільки спочатку у фабулі зазначено про здійснення зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а в подальшому про те, що під час перевірки документів він не виконував вимогу про зупинку автомобіля, що є нелогічним та суперечливим з точки зору формальної логіки.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 7, 185, 245, 247, 251, 254, 256, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу такого адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П. Слободян