Справа №366/3068/25
Провадження №2/366/1033/25
08 грудня 2025 року селище Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Гончарука О.П., за участю секретаря судового засідання Іванової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №7717551 від 12.03.2023 у розмірі 20950 грн. (з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15000 грн. заборгованість за відсотками, 950 грн. прострочена заборгованістьь за комісію за видачу кредиту), а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 12.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний Договір №7717551.
26.07.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір про відступлення права вимоги № 101-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до Відповідача за кредитним договором №7717551 від 12.03.2023 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №101-МЛ від 26.07.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20950 грн. (з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15000 грн. заборгованість за відсотками, 950 грн. прострочена заборгованість за комісію за видачу кредиту).
Таким чином, на думку позивача, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним Договором №7717551 в розмірі 20950 грн.
На підставі викладеного ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути із відповідача вказану заборгованість на свою користь, а також судові витрати.
24.09.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У позовних вимогах просив суд розглядати справу без участі представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Відповідач. в судове засідання не з'явився. Про місце, дату та час розгляду даної справи повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явилися, представниками подано до суду клопотання про розгляд справи без участі сторін та їх представників, суд вирішує справу за наявними матеріалами, які містяться у справі.
На підставі ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 12.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем було укладено кредитний договір №7717551. Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором R32071.
За умовами договору про споживчий кредит сума позики становить 5000 грн.; строк кредитування 105 днів; дата надання кредиту 12.03.2023 року; пільговий період складає 15 днів з дати видачі кредиту та завершується 08.09.2023 року; поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 25.06.2023 року; остаточна дата повернення кредиту 25.06.2023 року; в пільговий період процентна ставка (за кожен день строку користування кредитом) складає 2 %; в поточний період процентна ставка (за кожен день) складає 3%; тип процентної ставки фіксована; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1109,00% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту 20950 грн. (п.п. 1.1.-1.7. договору).
26.07.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 101-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає), а ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає за плату належні йому права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.07.2023 до Договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023 та витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023 ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №7717551 в сумі 20950 грн. (з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15000 грн. заборгованість за відсотками, 950 грн. прострочена заборгованістьь за комісію за видачу кредиту). Дата підписання договору: 12.03.2023. Дата закінчення договору: 25.06.2023.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5000 грн. підтверджено платіжним дорученням від 12.03.2023 про перерахування Відповідачу суми кредиту у розмірі 5000 грн. згідно договору №7717551, на платіжну карту НОМЕР_1 .
Вивчивши матеріали позовної заяви, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З прийняттям Закону Українивід 03 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону №675-VIII, (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту), передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону №675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).
Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до рішення КонституційногоСуду Українивід 10листопада 2011року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22Закону України«Про захистправ споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини 4 статті 42Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до частини 1 статті 19Закону України«Про споживчекредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Відповідно до частини 1 статті 534ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору про споживчий кредит № 7717551 від 12.03.2023 укладеного між відповідачем та ТОВ «Мілоан», передбачено надання кредиту в розмірі 5000 грн. у валюті: Українські гривні (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до п.п. 1.2.-1.5. вказаного Договору, кредит надається строком на 105 днів з 12.03.2023 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25.06.2023. Загальні витрати Позичальника за кредитом, включаючи проценти за користування кредитом складають 20950 грн. в грошовому виразі та 1109,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.3 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом за пільговий період складає 1500 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредити (за весь строк кредитування) складає 20950 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Проценти за користування кредитом: у пільговий період 1500 грн., які нараховуються за ставкою 2% за кожен день та у поточний період 13500,00 грн., які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3 цього Договору.
В подальшому, відповідно до договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023 року, право вимоги за договором № 7717551 від 12.03.2023 року, укладеними між первісними кредиторами ТОВ «Мілоан» та відповідачем перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Судом встановлено, що строк, на який видавався кредит за договором про споживчий кредит №7717551 від 12.03.2023 закінчився 25.06.2023, відповідно, кредитор не вправі нараховувати відсотки після спливу визначеного договором строку кредитування.
Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункти34,35,37відповідно). Термін«користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше -це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення-прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Такі ж правові висновки міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
За змістом ст.1048ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Так, у пункті 54 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з висновками Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.1, 2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до Акту наданих послуг №Д/2709 від 19.09.2025 року та детального опису наданих послуг Адвокатського об'єднання «Апологет», зазначено, що клієнту надано правничу допомогу вартістю 8 000 гривень.
Однак, судом встановлено, що до позовної заяви позивачем не було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Адвокатське об'єднання «Апологет», понесло і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, як і не було надано доказів сплати вищевказаної суми на рахунок Адвокатського об'єднання «Апологет».
Виходячи з наведеного, керуючись висновками Верховного Суду у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень па підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн. є недоведеними, а тому стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного вище, керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №7717551 від 12.03.2023 в розмірі 20950 грн. а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,20 грн.
В задоволені вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місце реєстрації: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: О.П. Гончарук