Справа № 357/16195/25
Провадження № 2-а/357/552/25
іменем України
"10" грудня 2025 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. , розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
В жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови.
Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України, дана справа була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2025 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та отримано для розгляду 09 жовтня 2025 року.
Ухвалою судді від 15 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків поданої заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали. При цьому, в ухвалі судді не тільки зазначено недоліки позовної заяви з посиланням на відповідні положення законодавства України, а й окремо зазначено конкретні способи усунення вказаних недоліків.
Таким чином, суддею було вжито необхідних заходів для реалізації права позивача на звернення до суду в порядку, визначеному КАС України, та роз'яснено дії, які необхідно вчинити для усунення недоліків позовної заяви та відкриття провадження у справі. Також, крім недоліків позовної заяви, в ухвалі судді від 15 жовтня 2025 позивачу були роз'яснені наслідки у вигляді повернення позовної заяви, якщо недоліки усунуті не будуть та встановлено максимально можливий строк для усунення недоліків, передбачений ч. 2 ст. 169 КАС України.
Копію вищевказаної ухвали судді було направлено 17 жовтня 2025 для відома на адресу місця проживання позивача зазначену в позовній заяві.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 копію ухвали судді про залишення позовної заяви без руху не отримав, поштове відправлення повернулось на адресу суду без вручення, з відміткою працівників пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).
Іншої адреси позивач ОСОБА_1 суду не повідомив, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 131 КАС України, вважається, що він отримав копію ухвали судді і не виконав вимог, зазначених у ній протягом встановленого строку.
В рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 27).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Отже, позивач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами, прийнятими суддею під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для загального доступу.
Відповідно до загальних норм КАС України учасники справи мають рівні права та обов'язки і зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ст. 44 КАС України).
Добросовісність учасників судового процессу, зокрема, полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Такі висновки також виклав Верховний Суд в постанові від 31 січня 2019 року в справі №753/21967/15-ц.
Учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
Отже, з системного аналізу норм чинного законодавства, можна зробити висновок, що особа, яка подала позовну заяву, наділена низкою процесуальних прав та обов'язків.
Не повідомлення позивачем суду про можливу зміну свого місця проживання (перебування), не отримання ухвали судді від 15 жовтня 2025 року у відділенні поштового зв'язку, не звернення за її отриманням в приміщенні суду та не усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, відсутність прояву інтересу протягом тривалого часу про хід розгляду справи за його позовом, свідчать про зловживання процесуальними правами та небажання заявника сприяти розгляду справи за його заявою.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).
Згідно п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву разом з доданими до неї документами слід повернути позивачеві, в зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 44, 131, п. 2 ч. 4 ст. 169, 293 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, - повернути заявнику.
Роз'яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено 10 грудня 2025 року.
СуддяО. І. Орєхов