справа №380/133/25
з питань відводу
10 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про відвід судді Кисильової О.Й. у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 09.09.2022 по 08.03.2023;
- зобов'язати відповідача провести позивачу нарахування та виплату винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 09.09.2022 по 08.03.2023 з розрахунку 100 000 грн за кожен місяць.
Ухвалою від 09.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 05.08.2025 задоволено клопотання військової частини НОМЕР_1 про заміну сторони її правонаступником.
Представник позивача Дем'янів І.М. подав до суду заяву про відвід судді Кисильової О.Й.
Заява обґрунтована тим, що «вже протягом десяти місяців суддя не може винести рішення у справі щодо стягнення коштів на користь військовослужбовця, який отримав поранення під час виконання бойових дій, і це при тому, що позивач є на інвалідом війни II групи».
Ухвалою суду від 08.12.2025 заявлений позивачем відвід судді Кисильової О.Й. у справі №380/133/25 визнано необґрунтованим; заяву про відвід судді Кисильової О.Й. в адміністративній справі №380/133/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду, в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 головуючим суддею визначено суддю Кравціва О.Р.
Суд зазначає, що відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Враховуючи відсутність об'єктивної необхідності призначення судового засідання щодо розгляду поданої представником позивача заяви про відвід судді, суд висновує про можливість розгляду цієї заяви в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву про відвід судді, суд керується таким.
Підстави для відводу судді передбачено статтею 36 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина 2 статті 36 КАС України).
Також, частиною 3 статті 36 КАС України передбачено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
При цьому, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 39 КАС відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд, який розглядає справу, має бути «безстороннім» і «незалежним».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Загальна декларація з прав людини (статті 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (частина 1 статті 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Також, відповідно до пунктів 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013, «для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його/її безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності.
Водночас особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії».
З огляду на викладене суд зауважує, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а також обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або необ'єктивності, - не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Суд встановив, що представник позивача як на підставу для відводу судді Кисильової О.Й. від розгляду даної адміністративної справи покликається на те, що суддею протягом десяти місяців не прийнято рішення у справі.
Однак сам по собі факт тривалого розгляду справи не може свідчити про небезсторонність судді, оскільки прямо не передбачений законом як підстава для відводу, і в контексті аргументів представника позивача та відповідно до обставин справи не викликає сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді.
Водночас у заяві про відвід судді обставини, визначені статтями 36 та 37 КАС України, заявником не зазначені. Заява не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді Кисильової О.Й. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України, а доводи заяви та зазначені у заяві міркування зводяться до припущень та не доводять наявності обставин, які викликали б сумнів у неупередженості або об'єктивності судді при розгляді цієї справи.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення «розумний строк» можна прослідкувати в рішенні суду в справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства», де він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків (CASE OF BROGAN AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM (Application no. 11209/84; 11234/84; 11266/84; 11386/85).
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №9901/60/19.
Суд зауважує, що відтермінування ухвалення судового рішення у справі по суті спору викликано об'єктивними обставинами, а саме: є наслідком значного навантаження як на суд загалом, так і окремо на суддю у даній справі. Так, від початку 2025 року у провадженні судді Кисильової О.Й. перебувало майже одна тисяча справ різних категорій та складності.
Додатково слід врахувати, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 24.02.2022 року, який триває надалі.
Таким чином, суд працює в умовах воєнного стану (обстріли, пошкодження приміщення, повітряні тривоги) і з надмірним навантаженням, що є об'єктивними причинами неможливості дотримання встановлених строків розгляду справ.
Крім того, слід звернути увагу, що згідно з частиною 1 статті 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 цього Кодексу. Після визначення нового судді та передання йому справи, розгляд справи починається спочатку (частина 2 статті 35 КАС України).
Таким чином, відвід судді може спричинити збільшення терміну розгляду адміністративної справи.
Враховуючи викладене, суд висновує про необґрунтованість поданої представником позивача заяви про відвід судді, а тому, у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 31, 36, 37, 39, 40, 241, 248, 256, 294 КАС України, суд,-
1. У задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Кисильової О.Й. у справі №380/133/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Кравців О.Р.