09 грудня 2025 рокусправа № 380/16511/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого-судді Мартинюк Віталій Ярославович
секретар судового засіданняКлочко Наталія Сергіївна
за участі представників
від позивача - Легуцький І.Б.,
від відповідача - Олексієнко В.М.,
треті особи - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Констракшн " до Міністерства культури України, з участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування припису, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон Констракшн " (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис №18/56/25 від 16.05.2025 року, яким зобов'язано негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об'єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул. Тютюнників, 55-55-а у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова й у межах охоронної (буферної) зони об'єкта «Львів, Ансамбль історичного центру», за відсутності погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
У заявах по суті позивач наводить наступні аргументи. Зазначає, що припис виданий без належного правового та фактичного обгрунтування, порушує права та законні інтереси позивача. Також, звертає увагу суду на те, що ним не здійснювалось та не здійснюється жодних будівельних чи земляних робіт на об'єкті «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об'єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул. Тютюнників, 55-55-а у м. Львові». Ним здійснюються лише проектування та підготовчі роботи спрямовані на розчищення і підготовку ділянки, на підставі отриманого дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові авд 27.01.2025 року, які не заборонені чинним законодавством. При цьому, продовжує позивач, обставини, які викладені у акті візуального обстеження, не вказують на те, що ним проводяться будівельні чи земляні роботи. Зазначає у про те, що у розділі 8 акта №105-пп від 27.10.2025 року, складеного Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю Львівської міської ради, зазначено про відсутність порушень вимог чинного законодавства позивачем. Крім того, уважає, що відповідачем при прийнятті спірного припису не було застосвано вимоги Закону України "Про адміністративну процедуру".
У своїх заявах по суті відповідач наводить наступні аргументи. Відповідно до приписів правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об'єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Функції органу управління усіма об'єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що знаходяться на території України, покладено на відповідача. Погоджень, щодо відповідної проектної документації на об'єкт «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об'єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул. Тютюнників, 55-55-а у м. Львові», що знаходиться в межах історичного ареалу міста Львова й у межах охоронної (буферної) зони об'єкта «Львів. Ансамбль історичного центру» відповідачем не надавалось. Начальником відділу контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України 11 квітня 2025 року проведено візуальне обстеження та фотофіксацію містобудівних перетворень на земельній ділянці по вул. Тютюнників, 55-55-А у м. Львові і встановлено, що на цій земельній ділянці зафіксовано облаштування будівельного майданчика: на огородженій, парканом території наявні ознаки проведення будівельних робіт. Під час проведення обстеження на об'єкті перебували люди, працювала будівельна техніка, активно проводилися демонтажні роботи, що підтверджується наявністю гусеничного екскаватора та значної кількості будівельного сміття, що складається з уламків цегли, бетону та металевих конструкцій. За результатами проведеного 11 квітня 2025 року візуального обстеження земельної ділянки по вулиці Тютюнників, 55-55-А у місті Львові, 16 травня 2025 року позивачу видано приписи № 18/56/25 та № 17/56/25, щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об'єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул. Тютюнників, 55-55-а у м.Львові». Уважає, що спірний припис видано у повній відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, зазначає, що спірний припис не є адміністративним актом. При цьому, покликаєтьс на правові позиції Верховного Суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.
Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 14.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
13.10.2025 року ухвалою суду справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засіданні 01.12.2025 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
На підставі нявних в матеріалах справи доказів судом встановлено такі обставини справи.
Начальником відділу контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України 11 квітня 2025 року проведено візуальне обстеження та фотофіксацію містобудівних перетворень на земельній ділянці по вул. Тютюнників, 55-55-А у м. Львові та складено акт.
У згаданому акті зазначено, що на земельній ділянці по вулиці Тютюнників, 55-55-А у місті Львові зафіксовано облаштування будівельного майданчика: на огородженій парканом території наявні ознаки проведення будівельних робіт. Під час проведення обстеження на об'єкті перебували люди, працювала будівельна техніка, активно проводилися демонтажні роботи, що підтверджується наявністю гусеничного екскаватора та значної кількості будівельного сміття, що складається з уламків цегли, бетону та металевих конструкцій. Під час обстеження на територію будівельного майданчика потрапити не вдалося. На паркані будівельного майданчика розміщено паспорт об'єкта будівництва. Замовник об'єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об'єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул. Тютюнників, 55-55-а у м. Львові» - ТОВ «АВАЛОН КОНСТРАКШН», підрядник - ТОВ «ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТ ГРУП».
За результатами проведеного 11 квітня 2025 року візуального обстеження земельної ділянки по вулиці Тютюнників, 55-55-А у місті Львові, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України 16 травня 2025 року прийняло припис № 18/56/25, яким вимагало від позивача негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об'єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул. Тютюнників, 55-55-а у м.Львові», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова й у межах охоронної (буферної) зони об'єкта "Львів. Ансамбль історичного центру", включеного до Списку всесвітньої спадщени ЮНЕСКО, за відсутності погодженої з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфкрі охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.
Змістом спірних правовідносин є відповідність згаданого припису критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглядаючи даний спір по суті, суд виходив з наступних мотивів.
Як передбачено статтею 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
При цьому, основи правил суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин закледено у статтях 6 та 19 Конституції України.
Так, у відповідності до положень ст.6 Основного Закону України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України..
Згідно ст.19 Конституції Україна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 року № 1805-III, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 1805-III).
Згідно положень абзацу першого частини першої статті 3 Закону України № 1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
Абзацом другим цієї ж частини передбачено, що до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
У відповідності до положень п.18 ч.2 ст.5 Закону України № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.
Постановою Кабінету Міністрів України від від 16 жовтня 2019 року № 885 затверджено Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
Як передбачено підпунктом 94-15 пункту 4 цього Положення, МКСК відповідно до покладених на нього завдань видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, у зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України “Про охорону культурної спадщини», без дозволів або з відхиленням від них.
Об'єкт «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з паркінгом та об'єктами інженерної інфраструктури зі знесенням існуючих споруд по вул. Тютюнників, 55-55-а у м.Львові» знаходиться в межах історичного ареалу міста Львова й у межах охоронної (буферної) зони об'єкта "Львів. Ансамбль історичного центру", включеного до Списку всесвітньої спадщени ЮНЕСКО, що не заперечуєьться сторонами.
Як наслідок, у Міністерства культури та стратегічних комунікацій України наявні поноваження на видачу припису у спірних правовідносинах.
Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов'язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина врагульовані Законом України "Про адміністративну процедуру" від 17 лютого 2022 року № 2073-IX, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2073-IX).
Пунктом 53 Розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру"" від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX, внесено зміни до Закону України № 1805-III.
Так, у відповідності до положень абзацу першого частини 1 статті 1-1 Закону України № 1805-III, відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та законами України "Про адміністративну процедуру", "Про адміністративні послуги", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про рекламу", "Про охорону археологічної спадщини", "Про землеустрій", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про національну інфраструктуру геопросторових даних", "Про Державний земельний кадастр", "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами України та іншими нормативно-правовими актами.
Прийняття, набрання чинності, доведення до відома, оскарження в адміністративному порядку, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері охорони культурної спадщини здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" (абзац другий частини 1 статті 1-1 Закону України № 1805-III).
Згідно вимог абзацу першого ч.9 ст.3 Закону України № 1805-III, рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, а також надані ними погодження і висновки, якими справа врегульовується по суті, є адміністративними актами. Відносини щодо їх прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання та припинення дії регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Закон України № 1805-III не встановлює особливостей процедури прийняття приписів, а тому така процедура повинна відповідати вимогам Закону України "Про адміністративну процедуру".
При цьому, представник відповідача у додаткових поясненнях від 01.12.2025 року зазначив, що спірний припис не є адміністративним актом у розумінні Закону України № 2073-IX. А тому уважає, що цей Закон не регулює спірні правовідносини.
Як передбаено п.3 ч.1 ст.2 Закону України № 2073-IX, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
Зміст припису "негайно припинити проведення будь-яких будцвельних робіт ..." та положення ч.2 ст.30 і абзацу сьомого ч.1 ст.44 Закону України № 1805-III, вказують на те, що цей припис є адміністритивним актом, а його невиконання тягне за собою накладення фінансових санкцій.
Більше того, абзацом першим ч.9 ст.3 Закону України № 1805-III, орган законодавчої влади кваліфіцкував спірний припис як адміністративний акт.
Відтак, за своєю правовою природою та імперативними вимогами законодавця спірний припис є адміністративним актом, як наслідок процедура його прийняття повинна відповідати вимогам Закону України "Про адміністративну процедуру", а тому аргументи відповідача щодо незастосування цього Закону не є обгрунтованими.
Крім того, висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у постановах. які наведені у додаткових поясненнях відповідача від 01.12.2025 року, не можуть бути враховані у спірних правовідносинах, оскільки такі постанови ухвалені до прийняття Закону України "Про адміністративну процедуру".
Принципами адміністративної процедури, у відповідності до ч.1 ст.4 Закону України № 2073-IX, серед інших, є: верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності (п.1); обґрунтованість (п.3); офіційність (п.11); гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні (п.12).
Так. відповідно до ст.5 Закону України № 2073-IX, адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 статті 6 Закону України № 2073-IX, адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ч.1 ст.8 Закону України № 2073-IX, адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
Згідно із ч.1 ст.16 Закону України № 2073-IX, адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.
Як передбачено ч.1 ст.17 Закону України № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Частиною першою статті 12 Закону України № 2073-IX адміністративний орган зобов'язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї.
У відповідності до частини другої цієї ж статті учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Наведені принципи адміністративної процедури кореспондуються з критеріями правомірності, наявність яких у спірному рішенні, дії чи бездіяльності, повинен перевірити суд в силу повноважень визначених ч.2 ст.2 КАС України.
Враховуючи те, що відповідачем при прийнятті спірного припису не застосовувався Закон України № 2073-IX, суд уважає, що наведені принципи адміністративної процедури не були дотримані, внаслідок чого було порушено, в тому числі, такі критерії правомірності, які впливають на права позивача, а саме:
- припис прийнято не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України "Про адміністративну процедуру";
- необгрунтовано (не забезпечено належність та повноту з'ясування обставин);
- не забезпечено права позивача на участь у процесі прийняття припису.
Наведені порушення критеріїв правомірності спірного припису є достатніми для визнання його протиправним та скасування.
Правова оцінка аргументам позивача щодо здійснення ним лише проектування та підготовчих робіт, спрямованих на розчищення і підготовку ділянки, на підставі отриманого дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові авд 27.01.2025 року, судом не надається, оскільки такі обставини не були предметом дослідження при прийнятті спірного припису.
При цьому, слід зазначити, що суд, в силу визначених законодавством повноважень, перевіряє правомірність рішення, дії чи бездіяльності на дотримання критеріїв правомірності, а не досліджує нові обставини, проводячи при цьому "доперевірку", що є завданням адміністративного органу.
Іншими словами, кожен орган відповідної гілки влади повинен діяти у чіткій відповідності та у межах повноважень наданих йому законодавством.
З огляду на викладене, суд уважає позовні вимоги обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо судового збору, то такий в силу положень ст.139 КАС України, належить присудити з відповідача, оскльки позов задоволено.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийнятий Міністерством культури та стратегічних комунікацій України припис за № 18/56/25 від 16.05.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України (адреса: м.Київ, вул. Івана Франка, 19, ідентифікаційний код 43220275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Констракшн" (адреса: м.Львів, вул. Тютюнників, 55, ідентифікаційний код 42577022) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 10 грудня 2025 року.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович