Іменем України
10 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 826/18407/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Ірметової О.В.,
за участю
секретаря судового засідання: Попової Н.І.
представника позивача: Шевчука А.С.
представника відповідача: Бондара П.М.
розглянув за правилами загальнопозовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Домобудівна компанія № 7" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» (далі - позивач або ТОВ «Домобудівна компанія № 7» або Товариство) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2016 № 0005691401 та № 0005681401.
В обгрунтування позову зазначено, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31.05.2016 № 3319 та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.06.2013 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 10.08.2016 № 242/26-15-14-01-02/38792326.
Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 134, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, встановлено заниження податку на прибуток підприємств, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1834692,00 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 272224,00 грн., за 9 місяців 2014 року на суму 88404,00 грн., за 2014 рік на суму 185243,00 грн., за 2015 рік на суму 1377225,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2061123,00 грн., у тому числі по періодам: за серпень 2013 року на суму 245433,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 41119,00 грн., за листопад 2014 року на суму 179548,00 грн., за грудень 2014 року на суму 6657,00 грн., за січень 2015 року на суму 50455,00 грн., за лютий 2015 року на суму 321783,00 грн., за березень 2015 року на суму 169908,00 грн., за квітень 2015 року на суму 1046220,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 Податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 20833,00 грн., у тому числі по періодам: за грудень 2015 року на суму 20833,00 грн.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0004051401, № 0004041401, № 0004021401.
За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.11.2016 № 23934/6/99-99-11-01-02-25 скасовано: податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0004051401 в частині встановленого перевіркою завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 2015 рік, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ «Актив Трейдінг Груп» і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік; в частині встановленого перевіркою завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 2015 рік по взаємовідносинах із ПБП «Спецтехніка Груп», податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0004041401, № 0004021401 в частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із ПБП «Спецтехніка Груп» і у відповідній частині штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишає без змін, а скаргу частково задовольняє.
В подальшому, на підставі наведеного рішення Державної фіскальної служби України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.11.2016:
- № 0005681401 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 024 292, 00 грн., з яких: 819 434, 00 грн. за основним платежем та 204 858, 00 грн. за штрафними санкціями;
- № 0005681401 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 661804,00 грн., з яких: 546717,00 грн. за основним платежем та 114 367, 00 грн. за штрафними санкціями.
Незгода з податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення ТОВ «Домобудівна компанія № 7» до суду із відповідним адміністративним позовом.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та в обгрунтування зазначив, що під час проведення перевірки діяв у межах та спосію встановлений законами. Під час перевірки виявлені порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток рідприємств, які підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, зниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету/ За наслідками проведеної перевірки винесені податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Позивач в порядку адміністративного оскарження до ДПС України оскаржено прийняті податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Домобудівна компанія № 7" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.11.2016 № 0005681401 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1024292,00 грн., з яких: 819434,00 грн. за основним платежем та 204858,00 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.11.2016 № 0005681401 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 661804,00 грн., з яких: 546717,00 грн. за основним платежем та 114367,00 грн. за штрафними санкціями.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року - без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2021 року аасаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року справу № 826/18407/21 прийнято до розгляду. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року закрите підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ(даліЗакон № 3863-ІХ) пункт 2розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.
Так, приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначеначастиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами за правилами загальнопозовного провадження та повернення до підготовчого провадження.
У судовому засіданні представник позивача пітримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник позивача стосовно відсутності у матеріалах справи договорів поставки по спірним операціям з контрагентами ТОВ «НВК Експерт-Буд» та ТОВ «Континентмаш» зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Між позивачем та контрагентами ТОВ «НВК Експерт-Буд» та ТОВ «Континентмаш» договори поставки, як єдині документи, не укладались. Зазначені договори поставки були укладені сторонами у спрощений спосіб
Щодо надання оцінки спірним правовідносинам між позивачем та ТОВ «Комінвєст» у акті від 21.11.2013 № 2064/26-56-22-04-04/18019170 позивач зазначив наступне.
Відповідачем в обґрунтування своєї позиції до Заперечень проти адміністративного позову було долучено копію Акту від 21.11.2013 № 2064/26-56-22-04-04/18019170 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комінвєст» (код за ЄДРПОУ: 18019170) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.10.2010 по 30.09.2013».
Позивач звернув увагу суду на те, що вказаним актом взагалі не надано детальної оцінки господарським правовідносинам між позивачем та ТОВ «Комінвєст» за період, який підлягав перевірці.
Так на сторінці 5 зазначеного акту у таблиці, що стосується покупців, яким ТОВ «Комінвєст» реалізувало товари/послуги за період, який підлягав перевірці, згадується ТОВ «ДБК-7» та зазначено показник суми реалізації за липень 2013 року.
Між тим, спірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Комінвєст», які є предметом розгляду у цій справі, виникли на підставі договору підряду № 14/08 від 01.08.2013 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт на будівництві секції № 14 комплексу житлових будинків з об'єктами обслуговування населення по вул. О.Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва.
Таким чином, є нерелевантним зазначення у Акті показника суми реалізації товарів/послуг на користь позивача у липні 2013 року, оскільки спірні операції були здійснені на підставі договору підряду, укладеного у серпні 2013 року.
Щодо надання оцінки спірним правовідносинам між позивачем та ТОВ «Континентмаш» у Акті від 04.04.2014 № 168/22-1/38337514, представник позивача зазначив наступне.
Відповідачем в обґрунтування своєї позиції до Заперечень проти адміністративного позову було долучено копію Акту від 04.04.2014 № 168/22-1/38337514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континентмаш» (код за ЄДРПОУ 38337514) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за жовтень 2012 року - лютий 2014 року
Представник позивача звертає увагу суду на те, що вказаним Актом взагалі не надано детальної оцінки господарським правовідносинам між позивачем та ТОВ «Континентмаш» за період, який підлягав перевірці.
У Акті не надано навість опису правовідносин, що склались між позивачем та ТОВ «Континентмаш».
На сторінці 22 Акту у таблиці щодо контрагентів ТОВ «Континентмаш» лише вказано суму ПДВ за даними ТОВ «Континентмаш» та за даними ТОВ «ДБК-7» за жовтень 2013 року.
Також представник позивача зазначив, що акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Континентмаш» не може свідчити про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Континентмаш», адже не заснований на дослідженні первинних документів і доводить тільки можливість проведення звірки.
Стосовно пояснень керівників компаній-контрагентів щодо непричетності до господарської діяльності цих компаній, представник позивача зазначив, що Відповідач у заявах по суті посилається на те, що підприємства - контрагенти ТОВ «ДБК-7» здійснювали фіктивну підприємницьку діяльність, що тягне за собою нереальність господарських операцій позивача з цими контрагентами, зокрема посилаючись на пояснення керівників таких підприємств.
Так, відповідач посилається зокрема на:
1. Пояснення ОСОБА_1 , який був засновником та директором ТОВ «Континентмаш», надані начальнику Машівського РВ УМВС України в Полтавській обл.
2. Свідчення засновника та керівника ТОВ «НВК Експерт-Буд» ОСОБА_2 про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства.
3. Пояснення ОСОБА_3 про непричетність до реєстрації та господарської діяльності ТОВ «Актив Трейдінг Груп», наявні у СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі.
Позивач зазначає, що що пояснення керівників/засновників компаній-контрагентів надані в рамках кримінальних проваджень та правоохоронним органам не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Не допускається посилання на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагентів (наприклад, протоколів допиту) як на підставу для висновків стосовновизначення податкових зобов'язань.
Таким чином, посилання відповідача на пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про їх непричетність до реєстрації та господарської діяльності ТОВ «Континентмаш», ТОВ «НВК Експерт-Буд», ТОВ «Актив Трейдінг Груп» не є належними доказами та не можуть підтверджувати нереальність господарських операцій.
Більше того, пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 навіть не були долучені до матеріалів справи, ані під час розгляду справи у попередніх інстанціях, ані на вимогу суду під час розгляду справи Луганським окружним адміністративним судом. Таким чином загалом є спірним факт існування таких пояснень.
Представник відповідача під час розгляду справи по суті в своїх поясненнях зазначив, що відповідач, як суб'єкт владних повноваженьдіяв у межах та в спосіб, визначений законом, а тому відсутні підстави для задовоення позову.
Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31.05.2016 № 3319 та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.06.2013 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 10.08.2016 № 242/26-15-14-01-02/38792326.
Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 134, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, встановлено заниження податку на прибуток підприємств, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1834692,00 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 272224,00 грн., за 9 місяців 2014 року на суму 88404,00 грн., за 2014 рік на суму 185243,00 грн., за 2015 рік на суму 1377225,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2061123,00 грн., у тому числі по періодам: за серпень 2013 року на суму 245433,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 41119,00 грн., за листопад 2014 року на суму 179548,00 грн., за грудень 2014 року на суму 6657,00 грн., за січень 2015 року на суму 50455,00 грн., за лютий 2015 року на суму 321783,00 грн., за березень 2015 року на суму 169908,00 грн., за квітень 2015 року на суму 1046220,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 Податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 20833,00 грн., у тому числі по періодам: за грудень 2015 року на суму 20833,00 грн.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0004051401, № 0004041401, № 0004021401.
За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.11.2016 № 23934/6/99-99-11-01-02-25 скасовано: податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0004051401 в частині встановленого перевіркою завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 2015 рік, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ «Актив Трейдінг Груп» і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік; в частині встановленого перевіркою завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 2015 рік по взаємовідносинах із ПБП «Спецтехніка Груп», податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0004041401, № 0004021401 в частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із ПБП «Спецтехніка Груп» і у відповідній частині штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишає без змін, а скаргу частково задовольняє.
В подальшому, на підставі наведеного рішення Державної фіскальної служби України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.11.2016:
- № 0005681401 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1024292,00 грн., з яких: 819434,00 грн. за основним платежем та 204858,00 грн. за штрафними санкціями;
- № 0005681401 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 661804,00 грн., з яких: 546717,00 грн. за основним платежем та 114367,00 грн. за штрафними санкціями.
Незгода з податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення ТОВ «Домобудівна компанія № 7» до суду із відповідним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).
Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
У відповідності до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
За пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг/робіт) без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів неуповноваженою (невстановленою) особою.
Як вбачається з матеріалів перевірки, Контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 819434,00 грн. та податку на прибуток на суму 546717,00 грн. (з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 08.11.2016 № 23934/6/99-99-11-01-02-25) за результатами господарських операцій із ТОВ «Комінвєст», ТОВ «Актив Трейдінг Груп», ТОВ «НВК Експерт-Буд», ТОВ «Континентмаш», ТОВ «Арттревел 2012», ТОВ «Шельф К».
Так, між ТОВ «Домобудівна компанія № 7» (за договором - генпідрядник) та ТОВ «Комінвєст» (за договором - підрядник) укладений договір підряду від 01.08.2013 № 14/08, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації, державних будівельних норм України та умов договору виконання внутрішніх сантехнічних робіт на будівництві секції № 14 комплексу житлових будинків з об'єктами обслуговування населення по вул. О. Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва. Перелік повного комплексу робіт, передбачених проектом, що виконується підрядником за цим Договором:
- монтаж систем гарячого водопостачання житлової частини з встановленням та підключенням сантехприладів;
- монтаж систем господарчо-побутової каналізації житлової частини з встановленням та підключенням сантехприладів;
- монтаж систем опалення житлової частини з встановленням та підключенням сантехприладів;
- монтаж систем господарчо-питного водопостачання з встановленням та підключенням сантехприладів та стояків протипожежного водопроводу житлової частини без встановлення та комплектації етажних пожежних щитів та кранів;
- монтаж систем дощової каналізації житлової частини з установленням воронок на покрівлі;
- монтаж систем дренажної каналізації житлової частини, якщо це передбачено проектною документацією;
- гідравлічне випробування змонтованих сантехнічних систем з промивкою трубопроводів зі складанням відповідних актів;
- приймання, облік, розвантажування та подача матеріалів в зону виконання робіт;
- очищення та прибирання будівельного сміття з опусканням до місця складування;
- отримання довідки від мешканців квартир про відсутність недоліків виконаних сантехнічних робіт;
- пред'явлення генпідряднику виконаних робіт за місяць до 20 числа звітного місяця з підтвердженням використаних матеріалів згідно будівельних норм та ціни на матеріали;
- акти виконаних робіт по ф. КБ2в та відомість матеріальних ресурсів надаються з відміткою «погоджено» замовником будівництва ДГЗ СБ України;
- надання повного комплекту виконавчої документації, яка підтверджує готовність об'єкта до експлуатації.
В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії:
- податкових накладних від 30.08.2013 № 78, № 73, від 16.10.2013 № 23, від 21.10.2013 № 39, від 06.11.2013 № 2;
- договірної ціни на будівництво житлового комплексу по вул. О. Трутенка, 3, секція № 14 в Голосіївському районі м. Києва, що здійснюється в 2013 році;
- довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень, жовтень, грудень 2013 року;
- актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень, жовтень, грудень 2013 року;
- підсумкових відомостей ресурсів;
- виписок по рахунку № 26003310852601 за 06.09.2013, 10.09.2013, 17.09.2013, 30.09.2013, 02.10.2013, № 16.10.2013, 21.10.2013, по рахунку № 26002210306244 за 06.11.2013.
Перелічені роботи придбавались позивачем у ТОВ «Комінвєст» з метою виконання взятих на себе зобов'язань перед замовником - ТОВ «БК «Азур Груп», що в свою чергу підтверджується договором підряду від 02.08.2013 № 2/8, актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року № 10, за жовтень, грудень 2013 року, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за жовтень, грудень 2013 року.
Отже, матеріалами справи підтверджено дійсністьгосподарських операцій між позивачем та та ТОВ «Комінвєст».
Окрім того, між ТОВ «Домобудівна компанія № 7» (за договором - покупець) та ТОВ «Актив Трейдінг Груп» (за договором - постачальник) укладений договір поставки від 13.05.2014 № 007/АТГ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти) партіями, а покупець приймати у власність пісок річковий у загальній кількості 20000 тон (+/- 10%) в місяць і оплачувати його на умовах цього Договору.
В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії:
- актів звіряння взаємних розрахунків за липень-вересень, грудень 2014 року;
- виписок по рахунку № 26008301120697 за 13.05.2014, 16.05.2014, 19.05.2014, 20.05.2014, 06.06.2014, № 26003310852601 за 29.05.2014, 16.06.2014, 17.06.2014, 20.06.2014, 24.06.2014, 07.07.2014, 10.07.2014, 15.07.2014, 16.07.2014, 17.07.2014, 18.07.2014, 22.07.2014, 29.07.2014, 06.08.2014, 08.08.2014, 07.08.2014, 13.08.2014, 15.08.2014, 19.08.2014, 20.08.2014, 28.08.2014, 29.08.2014, 01.09.2014, 03.09.2014, 05.09.2014, 08.09.2014, 09.09.2014, 12.09.2014, 25.09.2014, 30.09.2014, 06.10.2014, 10.10.2014, з 16.09.2014 по 19.09.2014;
- платіжних доручень від 08.10.2014 № 4, від 10.10.2014 № 8, від 14.10.2014 № 57, від 15.10.2014 № 61, від 16.10.2014 № 66, від 22.10.2014 № 72, від 27.10.2014 № 107, від 28.10.2014 № 130, від 29.10.2014 № 134, від 30.10.2014 № 146, від 04.11.2014 № 174, № 163, від 11.11.2014 № 217, від 12.11.2014 № 251, № 234, від 18.11.2014 № 315, від 19.11.2014 № 349, № 359, від 20.11.2014 № 366, від 05.12.2014 № 497, від 09.12.2014 № 539, від 10.12.2014 № 566, від 23.12.2014 № 726, від 26.12.2014 № 776;
- видаткових накладних від 19.05.2014 № 35, від 20.05.2014 № 46, від 21.05.2014 № 47, від 22.05.2014 № 50, від 23.05.2014 № 51, від 24.05.2014 № 52, від 27.05.2014 № 70, від 28.05.2014 № 71, від 29.05.2014 № 77, від 30.05.2014 № 78, від 31.05.2014 № 79, від 02.06.2014 № 108, від 03.06.2014 № 109, № 117, від 04.06.2014 № 122, від 05.06.2014 № 138, від 06.06.2014 № 139, від 07.06.2014 № 144, від 11.06.2014 № 152, від 18.06.2014 № 188, від 21.06.2014 № 203, від 24.06.2014 № 218, від 26.06.2014 № 228, від 04.07.2014 № 254, від 07.07.2014 № 260, від 08.07.2014 № 265, від 10.07.2014 № 275, від 12.07.2014 № 290, від 14.07.2014 № 292, від 15.07.2014 № 299, від 16.07.2014 № 301, від 17.07.2014 № 306, від 18.07.2014 № 311, від 19.07.2014 № 312, від 21.07.2014 № 318, від 22.07.2014 № 327, від 23.07.2014 № 334, від 24.07.2014 № 339, від 25.07.2014 № 342, від 26.07.2014 № 349, від 28.07.2014 № 360, від 30.07.2014 № 372, від 31.07.2014 № 376, від 07.08.2014 № 409, від 08.08.2014 № 413, від 09.08.2014 № 417, від 11.08.2014 № 432, від 12.08.2014 № 434, від 13.08.2014 № 439, від 14.08.2014 № 449, від 15.08.2014 № 456, від 16.08.2014 № 459, від 18.08.2014 № 462, від 19.08.2014 № 470, від 20.08.2014 № 480, від 21.08.2014 № 481, від 22.08.2014 № 490, від 23.08.2014 № 491, від 26.08.2014 № 502, від 27.08.2014 № 506, від 28.08.2014 № 514, від 29.08.2014 № 518, від 30.08.2014 № 519, від 01.09.2014 № 523, від 02.09.2014 № 525, від 03.09.2014 № 526, від 05.09.2014 № 530, від 08.09.2014 № 531, від 09.09.2014 № 544, від 12.09.2014 № 545, від 13.09.2014 № 546, від 15.09.2014 № 549, від 16.09.2014 № 555, від 17.09.2014 № 558, від 18.09.2014 № 563, від 23.09.2014 № 571, від 24.09.2014 № 574, від 25.09.2014 № 578, від 26.09.2014 № 584, від 27.09.2014 № 588, від 30.09.2014 № 591, від 01.10.2014 № 595, від 04.10.2014 № 601, від 09.10.2014 № 639, від 10.10.2014 № 643, від 11.10.2014 № 647, від 13.10.2014 № 650, від 14.10.2014 № 653, від 15.10.2014 № 656, від 16.10.2014 № 661, від 17.10.2014 № 666, від 22.10.2014 № 676, від 23.10.2014 № 678, від 24.10.2014 № 680, від 25.10.2014 № 681, від 27.10.2014 № 685, від 28.10.2014 № 687, від 29.10.2014 № 688, від 30.10.2014 № 691, від 31.10.2014 № 692, від 03.11.2014 № 695, від 04.11.2014 № 698, від 05.11.2014 № 706, від 06.11.2014 № 710, від 07.11.2014 № 712, від 08.11.2014 № 716, від 10.11.2014 № 718, від 11.11.2014 № 719, від 12.11.2014 № 723, від 13.11.2014 № 726, від 14.11.2014 № 728, від 15.11.2014 № 729, від 17.11.2014 № 742, від 18.11.2014 № 749, від 19.11.2014 № 751, від 20.11.2014 № 752, від 21.11.2014 № 756, від 22.11.2014 № 757, від 24.11.2014 № 759, від 25.11.2014 № 760, від 26.11.2014 № 765, від 27.11.2014 № 747, від 28.11.2014 № 769, від 29.11.2014 № 772, від 01.12.2014 № 775, від 02.12.2014 № 778, від 03.12.2014 № 779, від 04.12.2014 № 782, від 05.12.2014 № 802, від 06.12.2014 № 804, від 08.12.2014 № 847, від 09.12.2014 № 807, від 10.12.2014 № 809, № 848, № 849, від 23.12.2014 № 840, від 24.12.2014 № 842, від 25.12.2014 № 845, від 26.12.2014 № 851, від 27.12.2014 № 852;
- податкових накладних від 13.05.2014 № 7, від 16.05.2014 № 12, від 19.05.2014 № 17, від 20.05.2014 № 22, від 23.05.2014 № 28, від 28.05.2014 № 35, від 29.05.2014 № 38, від 31.05.2014 № 45, від 02.06.2014 № 8, від 03.06.2014 № 10, від 04.06.2014 № 15, від 05.06.2014 № 17, від 06.06.2014 № 20, від 07.06.2014 № 24, від 11.06.2014 № 30, від 18.06.2014 № 47, від 20.06.2014 № 51, від 28.08.2014 № 58, від 29.08.2014 № 61, від 30.08.2014 № 64, від 17.07.2014 № 52, від 18.07.2014 № 57, від 22.07.2014 № 66, від 24.07.2014 № 74, від 25.07.2014 № 79, від 26.07.2014 № 83, від 28.07.2014 № 86, від 29.07.2014 № 89, від 30.07.2014 № 93, від 31.07.2014 № 95, від 07.08.2014 № 13, від 08.08.2014 № 16, від 12.08.2014 № 22, від 13.08.2014 № 24, від 14.08.2014 № 27, від 15.08.2014 № 29, від 16.08.2014 № 31, від 18.08.2014 № 34, від 19.08.2014 № 36, від 20.08.2014 № 40, від 21.08.2014 № 44, від 22.08.2014 № 47, від 23.08.2014 № 50, від 26.08.2014 № 52, від 27.08.2014 № 55, від 01.09.2014 № 2, від 02.09.2014 № 5, від 03.09.2014 № 8, від 05.09.2014 № 13, від 08.09.2014 № 17, від 09.09.2014 № 20, від 13.09.2014 № 29, від 15.09.2014 № 31, від 16.09.2014 № 34, від 17.09.2014 № 37, від 18.09.2014 № 41, від 23.09.2014 № 63, від 24.09.2014 № 67, від 25.09.2014 № 71, від 26.09.2014 № 73, від 01.10.2014 № 5, від 04.10.2014 № 10, від 09.10.2014 № 17, від 10.10.2014 № 19, від 11.10.2014 № 23, від 13.10.2014 № 25, від 14.10.2014 № 28, від 15.10.2014 № 30, від 16.10.2014 № 33, від 17.10.2014 № 36, від 22.10.2014 № 44, від 23.10.2014 № 46, від 24.10.2014 № 48, від 25.10.2014 № 50, від 27.10.2014 № 52, від 28.10.2014 № 54, від 29.10.2014 № 56, від 30.10.2014 № 58, від 31.10.2014 № 60, від 03.11.2014 № 3, від 04.11.2014 № 5, від 07.11.2014 № 10, від 08.11.2014 № 42, від 10.11.2014 № 12, від 11.11.2014 № 15, від 12.11.2014 № 17, від 18.11.2014 № 23, від 19.11.2014 № 25, № 26, від 20.11.2014 № 28, від 05.12.2014 № 6, від 09.12.2014 № 10, від 10.12.2014 № 18, № 23, від 23.12.2014 № 25.
Підставою для визнання зазначеної господарської операції поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку податковий орган в акті перевірки зазначив, що ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві листом №18420/7/26-15-14-01-02 від 22.06.2016 повідомило, що ТОВ "Актив Трейд Групп" перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, стан платника "8" - до ЄДР внесенозапис про відсутність за місцемзнаходження. До АІС ФСП внесено облікову картку ФСПД 15.12.2015. Засновник ТОВ "Актив Трейд Групп" ОСОБА_3 надав пояснення про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належним та допустимим доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могла б бути відповідна довідка за результатами зустрічної звірки постачальника. Інформація, наявна в базі ІС «Податковий блок», носить інформативний характер та сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень» (постанова від 16.07.2024 у справі № 826/13753/17, постанова від 10.07.2024 у справі № 280/7730/20).
Також суд ураховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 19.06.2023 у справі № 810/1577/17, відповідно до якого саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.».
Також суд ураховує, що господарські відносини між позивачем та ТОВ "Актив Трейд Групп" відбувались протягом 2014 року, а відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_3 надавав пояснення щодо непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства, ухвалення судом вироку відносно ОСОБА_3 за ст. 205 КК України.
Надані суду документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТОВ "Актив Трейд Групп".
Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВК Експерт-Буд», ТОВ "Континентмаш", ТОВ "Арттревел 2012", ТОВ «Шельф К» суд зазначає наступне.
Як зазначено в акті перевірки позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «НВК Експерт-Буд» надано видаткові накладні від 02.10.2013 № РН-400, від 10.10.2013 № РН-415.
Позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Континентмаш" надано видаткові накладними від 28.10.2013, від 29.10.2013, 30.10.2013, 31.10.2013.
На письмову вимогу перевіряючих документальне підтвердження правомірності списання ТМЦ, які були придбані у ТОВ «НВК Експерт-Буд», ТОВ "Континентмаш" та в подальшому віднесені до складу собівартості реалізації, не надано.
На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Арттревел 2012" податковому органу надано банківську виписку.
Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Шельф К» первинні документи не були надані.
Розглядаючи питання реальності господарських операцій з ТОВ «НВК Експерт-Буд», ТОВ "Континентмаш", ТОВ "Арттревел 2012", ТОВ «Шельф К» суд ураховує наступні норми права.
Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючою органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення зі результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 ПК України у їх взаємозв'язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.
Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29 травня 2020 року (справа № 826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа № 160/8441/18), від 31 січня 2020 року (справа № 826/15328/18), від 03 жовтня 2023 року (справа № 420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Поряд з цим факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо).
Крім того, у постанові від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Також у постановах від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а), від 01 квітня 2020 року (справа №640/637/19), від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов'язаний призначити та провести позапланову перевірку.
При цьому у постановах від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 27 квітня 2022 року (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Узагальнюючи наведені вище підходи, суд зазначає, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа № 160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови).
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВК Експерт-Буд» до суду надано:
- видаткові накладні від 02.10.2013 № РН-400, від 10.10.2013 № РН-415;
- довіреність від 01.10.2013 № 43/2;
- рахунки-фактури від 30.09.2013 № СФ-398, від 10.10.2013 № СФ-418;
- виписки по рахунку № 26003310852601 за 30.09.2013, 10.10.2013;
- податкові накладні від 30.09.2013 № 31, від 10.10.2013 № 14.
Дослідив надані документи суд встановив, що рахунки-фактури від 30.09.2013 № СФ-398, від 10.10.2013 № СФ-418 не містять у собі дані, з яких можливо встановити особу, яка виписала цей рахунок.
Також суд ураховує, що ані до перевірки, ані до суду позивачем не надано договору на поставку товарів з контрагентами.
Твердження позивача про укладання договору з даними контрагентами в усній формі відповідно до вимог ст. 181 ГК України, яка кореспондується зі ст. 639 ЦК України (в редакції, чинної на день виникнення спірних правовідносин) суд вважає неприйнятними з огляду на таке.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3 ст. 639 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтями 641 - 646 ЦК України визначено стадії укладання договору: пропозиція укласти договір, прийняття пропозиції, надання відповіді на пропозиції.
Отже, зазначеними нормами визначено порядок укладання договору, але позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження дотримання порядку укладання договору в спрощеній формі.
Також у разі укладання договору купівлі-продажу в усній формі позивач повинен довести отримання відповідного майна від продавця: акт прийняття-передачі товару, відобрадження товару по складу тощо.
Так, за матеріалами справи позивач під час проведення перевірки, до скарги на податкові повідомлення-рішення та суду не надав докази правомірності формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «НВК Експерт-Буд», ТОВ "Континентмаш", ТОВ "Арттревел 2012" та ТОВ «Шельф К».
Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив про необхіднсть дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, що і здійсненно судом.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та наявних в матеріалах доказів, суд дійшов висновку часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0005691401 від 11.11.2016 в частині збільшення суми суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за господарськими відносинами з ТОВ «Комінвєст» на суму 415104,00 грн та штрафні санкції на суму 103776,00 грн, з ТОВ «Актив Трейдінг Груп» на суму 304663,00 грн та штрафні санкції на суму 76166,00 грн., а також визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0005681401 від 11.11.2016 в частині збільшення суми суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств за господарськими відносинами з ТОВ «Комінвєст» на суму 233901,00 грн та штрафні санкції на суму 58475,00 грн, з ТОВ «Актив Трейдінг Груп» на суму 274493,00 грн та штрафні санкції на суму 46311,00 грн.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 25280,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3484 від 23.11.2016.
З урахування часткового задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користьпозивача за рахунок бюджетних асигнувать Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 22694,43 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Домобудівна компанія № 7" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0005691401 від 11.11.2016 в частині збільшення суми суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за господарськими відносинами з ТОВ «Комінвєст» на суму 415104,00 грн та штрафні санкції на суму 103776,00 грн, з ТОВ «Актив Трейдінг Груп» на суму 304663,00 грн та штрафні санкції на суму 76166,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0005681401 від 11.11.2016 в частині збільшення суми суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств за господарськими відносинами з ТОВ «Комінвєст» на суму 233901,00 грн та штрафні санкції на суму 58475,00 грн, з ТОВ «Актив Трейдінг Груп» на суму 274493,00 грн та штрафні санкції на суму 46311,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Домобудівна компанія № 7" за рахунок бюджетних асигнувать Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 22694,43 грн (двадцятьдві тисячі шістсот дев'яносто чотири гривні 43 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова