10 грудня 2025 року справа №320/47039/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА», в якому просить суд стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ, будинок 94, код ЄДРПОУ 01128297) заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з червня 2025 по серпень 2025 у сумі 226192,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не здійснив компенсацію витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в наслідок чого виникла заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 226192,53. Вважаючи, що відповідач не сплатою страхових внесків до Пенсійного фонду позбавляє позивача можливості належним чином здійснювати реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення, позивач стверджує, що така заборгованість підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.10.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідач звертає увагу на лист Торгово-промислової палати України (далі ТПП України) від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7, де вона встановила, що на підставі ст. 14, Закону України «Про торгово промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Також, відповідач зазначає, що з моменту початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. і по даний час - цивільна авіація не здійснює польотів над територією України. Як, зокрема, підтверджено Державним підприємством обслуговування повітряного руху України: у зв'язку з військовим вторгненням рф, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами Об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України та Державіаслужбою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору для цивільних користувачів повітряного простору. Надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено. Тобто, ДП «ЗАВОД 410 ЦА» не мав можливості повноцінно працювати, з підстав, що не залежать від Відповідача.
Окрім цього, відповідач вказує, що по території ДП «ЗАВОД 410 ЦА» 17.06.2025 та 04.07.2025 вс рф здійснило бомбардування, що підтверджується витягами з ЄРДР.
23.10.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечує доводи викладені у відзиві. Зокрема, позивач вказує, що підставою нарахування заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - є невиконання Відповідачем вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Інструкції. Також, в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відсутні норми щодо звільнення підприємств від обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Правовідносини, пов'язані з виплатою та доставкою пенсій на пільгових умовах, регулюються Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та Інструкцією № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 № 64/8663. Згідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно цим Законом. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, у відносинах, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, потрібно керуватись України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що доводи відповідача, зазначені у відзиві не звільняють від обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах та не спростовують доводи позивача. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Державне підприємство «Завод 410 ЦА» (03151, місто Київ, проспект Повітряних сил, будинок 94, код ЄДРПОУ 01128297) є юридичною особою, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, дата державної реєстрації - 18.05.1993.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно пункту "б" - "з" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідно до яких відповідачу визначено суму витрат по пільговим пенсіям за списком №1 та № 2 за період з червня 2025 по серпень 2025 у сумі 226192,53грн.
Вище вказані розрахунки по відповідним особам були направлені на адресу відповідача: 03151, місто Київ, проспект Повітряних сил, будинок 94, а саме рекомендованою кореспонденцією та одержані відповідачем, про що свідчить підпис в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.
Відповідно до витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.06.2025 та 04.07.2025, 17.06.2025 та 04.07.2025 зс рф здійснили обстріл ДП «Завод 410 ЦА», досудове розслідування триває.
До матеріалів справи відповідачем також додано Звіт про фінансові результати за І півріччя 2025.
У зв'язку з несплатою відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у добровільному порядку, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-XII) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "а", "б" - "з" цієї статті.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція № 21-1).
Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції № 21-1 платниками страхових внесків є, зокрема, страхувальники, до яких, серед іншого, віднесено роботодавців - підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена розділом 6 Інструкції № 21-1.
Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закон України № 1788-XII до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закон України № 1058-ІV:
- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України № 1788-XII та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України № 1058-ІV.
Згідно пункту 6 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV в таких розмірах:
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції,
- також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції,
- фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених.
Відповідно до пункту 6.4. Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи (ППВП ЕПС) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Відповідно до пункту 6.8 Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 Інструкції № 21-1, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Норми чинного законодавства передбачають наявність у підприємств обов'язку відшкодовувати Пенсійному органу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам таких підприємств.
Отже, відповідач зобов'язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції № 21-1визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Відповідно до абзацу першого пункту 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місце знаходженням підприємства.
Отже, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями з моменту призначення пенсії відповідній особі до моменту досягнення такою особою пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України № 1058-ІV. При цьому підставою для відшкодування таких витрат є відповідний розрахунок фактичних витрат, сформований та надісланий платнику органом Пенсійного фонду.
Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 30 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 640/23683/19.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання вимог Інструкції № 21-1 органами Пенсійного фонду України були направлені на адресу відповідача, а саме на адресу: 03151, місто Київ, проспект Повітряних сил, будинок 94, розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, за вказаний вище період, копії яких наявні у матеріалах справи.
При цьому, вищезазначені розрахунки відповідачем не оскаржувались, також не подавались заперечення проти сум, що визначені у розрахунках щодо конкретної особи, якій призначена пенсія на пільгових умовах, а отже вони вважаються узгодженими.
Наведений висновок щодо застосування згаданих правових норм викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.10.2023 у справі № 804/75/18.
Суд зауважує, що вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій були направлені на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією, за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач в порушення пункту 6.7 Інструкції № 21-1 не перерахував в належні строки кошти за вказаний період, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 226192, 53 грн.
Заперечень щодо підстав і порядку призначення працівникам пільгових пенсій, суми яких включено до розрахунків, а також відносно правомірності розрахунків, як і доказів їх оскарження у встановленому порядку, відповідачем до суду не надано.
Крім того, докази погашення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідач протягом розгляду справи суду не надав.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки дана справа не пов'язана з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у даному випадку кожною стороною має бути доведена правомірність своєї позиції, що відповідає засадам змагальності адміністративного процесу.
Так, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є змагальність сторін.
Таким чином, засади змагальності покладають на відповідача обов'язок довести суду правомірність його заперечень та надати суду докази відсутності у нього заборгованості перед позивачем з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, або докази відсутності у нього обов'язку такого відшкодування.
Натомість, під час розгляду справи такі докази відповідач суду не надав, як і не надав взагалі доказів відшкодування позивачеві витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у будь-якому розмірі.
Проте позивач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, до основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.
Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Добросовісне виконання суб'єктами господарювання свого обов'язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.
Саме такий правовий висновок викладено у вищевказаній постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 640/18421/19.
Зважаючи на викладене, та беручи до уваги те, що заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність такої заборгованості не спростував, свою правову позицію суду не надав, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується копіями розрахунків, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 226 192,53 грн - є обґрунтованою.
Покликання відповідача щодо неможливості сплати суми боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, з огляду на форс-мажорні обставини, зумовлені агресією рф, судом оцінюються критично з огляду на таке.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України засвідчила визнання форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року.
Однак, суд приймає до уваги, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру.
У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).
У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
З наведених вище підходів суд дійшов висновку, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем фактично не оспорюється ні наявність боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня по серпень 2025 року, ні порядок його обрахування та формування, ні сума, яка підлягає стягненню.
Щодо відсутності грошових коштів на сплати відповідного відшкодування, суд погоджується з доводами позивача, наданими у відповіді на відзив про те, що чинне законодавство України не ставить обов'язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у залежність від фінансового становища підприємства.
Крім цього, відповідачем не подано до суду відомостей про відсутність коштів на рахунках відповідача чи будь-яких інших документів, що засвідчували б законні підстави звільнення від відшкодування таких витрат.
Суд наголошує, що правовідносини, пов'язані з виплатою та доставкою пенсій на пільгових умовах, регулюються Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та Інструкцією № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 № 64/8663. Згідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно цим Законом. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, у відносинах, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, потрібно керуватись України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У свою чергу вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ, будинок 94, код ЄДРПОУ 01128297) заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з червня 2025 по серпень 2025 у сумі 226192 (двісті двадцять шість тисяч сто дев'яносто дві) гривні 53 коп. за реквізитами: р/р UA 333226690000025607306208000, МФО 322669, одержувач - Головне фонду України в м. Києві управління Пенсійного фонду України в м. Києві, назва банку одержувача - Головне управління по м. Києву та області АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 42098368.
3. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.