ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" грудня 2025 р. справа № 300/2529/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Ювченко А.В. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незабезпечення належних дій для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг») стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо перебування на військовому обліку відповідно до наданих документів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити належні дії та забезпечити внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг») стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо перебування на військовому обліку відповідно до наданих документів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно обліково-послужної картки ОПК № 972 виданого 01.12.2003 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також згідно рішення військово-лікарської комісії визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час за статтею 38В Наказу Міністра оборони України № 207 від 12 липня 1999 року, вказані відомості скріплені гербовою печаткою та підписом начальника. У березні 2025 року позивач виявив, що відомості про перебування позивача на військовому обліку відсутні у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр), система «Оберіг», через що він не має змоги зареєструватися у застосунку «Резерв+», отримати витяг, або сформувати відповідний код підтвердження. З метою актуалізації даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивачем подано відповідачу заяву від 07.03.2025 в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг») відомості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо перебування його на військовому обліку відповідно до обліково-послужної картки до військового квитка серії ОПК №972. Однак, листом від 23.03.2025 відповідач відмовив у внесенні змін до реєстру. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та просить зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості до стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо перебування його на військовому обліку відповідно до наданих документів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.52-60) в якому заперечуючи проти позовних вимог вказав на те, що за результатами розгляду адвокатського запиту начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відповідь від 21.03.2025 №676, якою зазначено, що заява ОСОБА_1 розглянута. Звернута увага на недоліки, які були допущені при направленні адвокатського запиту та з посиланням на норми чинного законодавства роз'яснено те, що позивач повинен прибути до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних, проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби. Таким чином позивачу та його представнику надано вичерпні роз'яснення щодо процедури постановки військовозобов'язаного на облік та внесення відповідних відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, в якій проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позов заперечив, вказав на їх безпідставність та необґрунтованість. Просив позов задовольнити (а.с.73-77).
Відповідач також скористався своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив, в якій не погодився з твердженнями позивача викладених у відповіді на відзив (а.82-85).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, зазначає наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи, зокрема з обліково-послужної картки до військового квитка серії ОПК №972, ОСОБА_1 прийнятий на військовий облік 01.12.2003.
При цьому, відповідно до ст. 38В графи 1 Наказу Міністра оборони України №2007-1999 року визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатний у воєнний час (а.с.21).
Відповідно до відомостей, що містяться в електронному додатку «Резерв+», який сформований 12.10.2024, дані про ОСОБА_1 не знайдено (а.с.22).
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 10.03.2025 звернувся через засоби поштового зв'язку до відповідача із заявою від 07.03.2025 та просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг») відомості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо перебування його на військовому обліку відповідно до обліково-послужної картки до військового квитка серії ОПК №972 (а.с.31-33).
Згідно листа відповідача від 21.03.2025 № 676, представника позивача серед іншого повідомлено про необхідність позивачу пройти повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до військової служби та уточнити облікові дані (а.с.26-29).
Вважаючи такі дії відповідача щодо невнесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів протиправними, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов'язаними (ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII).
Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Пунктом 11 статті 38 Закону №2232-XII визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок №1487).
Виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, зокрема, щодо керівництва військовим обліком військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, здійснення контролю за його станом, забезпечення адміністрування, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства, покладено на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, згідно із Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 23.02.2022 №154.
Згідно із пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, забезпечують достовірності даних Реєстру, відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
У свою чергу, відповідно до Порядку №1487, військовий облік полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (п. 20 Положення).
Відповідно до статті 1 Закону від 16.03.2016 №1951-VІІІ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - №1951-VІІІ), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
У відповідності до ч. 8 ст. 5 Закону №1951-VІІІ, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з положеннями ст. 6 Закону №1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до положень статті 7 Закону №1951-VІІІ відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку є персональними даними військовозобов'язаного, що вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру.
Положеннями статті 8 Закону №1951-VІІІ визначено, що до службових даних військовозобов'язаного, зокрема, належать відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Суд зауважує, що зазначені відомості відображаються у військово-обліковому документі в електронній формі. Вказане відображено у п. 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559.
Суд наголошує, що п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №1951-VІІІ встановлено, що ведення Реєстру включає внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним.
Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Суд зауважує, що відповідно до Переліку інформації, яка зазначається в облікових записах списку персонального військового обліку військовозобов'язаних та резервістів рядового, сержантського та старшинського складу Порядку №1487 обов'язковою інформацією є висновок військово-лікарської комісії, графа та пункт відповідного наказу (графа 15).
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Так, представник позивача наголошує, що ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із заявою про внесення до Реєстру актуальних відомостей щодо перебування його на військовому обліку та даних про ступінь його придатності до військової служби на підставі відомостей в обліково-послужній картці, оскільки відповідно до відомостей, що містяться в електронному додатку «Резерв+», дані про ОСОБА_1 не знайдено.
Суд з цього приводу з'ясував, що відповідно до відомостей обліково-послужної картки до військового квитка серії ОПК №972, ОСОБА_1 був прийнятий на військовий облік 01.12.2003, а також комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 останнього на підставі ст. 38В Наказу Міністра оборони України №207-1999 визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.
Так, відповідно до графи І статті 38В Наказу Міністра оборони України №207-1999 було передбачено можливість визнання непридатним до військової служби у мирний час та обмежено здатні у воєнний час.
Надалі, Наказ Міністра оборони України №207-1999 втратив чинність 28.11.2008, на підставі Наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до графи І статті 38В було передбачено можливість визнання непридатним до військової служби та обмежено придатним у воєнний час.
Так, станом на час виникнення спірних правовідносин (після набрання чинності 04.05.2024 Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), вказана графа І статті 38В передбачає встановлення для особи придатності до військової служби.
Отже, громадяни України, які до внесення змін у законодавство про військовий обов'язок і військову службу (до 04.05.2024) були визнані обмежено придатними до військової служби, підлягають повторному медичному огляду після набрання чинності Законом №3621-ІХ.
Окрім цього, згідно з п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Наказу №402, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Таким чином, військовозобов'язаним потрібно щорічно оновлювати медичну інформацію.
З цього приводу суд бере до уваги, що медичне обстеження позивача проводилося більше 22 років тому, а відтак результати досліджень є неактуальними та не можуть свідчити про реальний стан здоров'я позивача. Тому для вирішення питання перебування позивача на військовому обліку необхідний дійсний висновок військово-лікарської комісії.
Отже, аналіз вказаних вище норм права дає підстави стверджувати, що відомості з обліково-послужної картки ОСОБА_1 не є належними та не створюють юридичних наслідків у розрізі наявності підстав для актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, судом враховано, що у відповідача відсутні відомості щодо медичного огляду позивача.
Окрім того, суд бере уваги те, що відповідач у відповіді на заяву позивача повідомив ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ТЦК та СП для проходження медичного огляду через відсутність діючого висновку військово-лікарської комісії, що, у свою чергу, спрямовано на належне документальне оформлення військово-облікових документів та визначення придатності/непридатності особи у відповідності до вимог Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, яким фактично скасовано такий статус як «обмежено придатний у воєнний час».
З огляду на викладене, зважаючи на мету та завдання військового обліку, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи із заявлених позовних вимог та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, тобто протиправність дій не знайшла свого підтвердження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: с. Підшумлянці, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77183;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя /підпис/ Скільський І.І.