ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" грудня 2025 р. справа № 300/9422/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 46095,85 грн,
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 46095,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом в загальному розмірі 46095,85 грн, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, штрафної санкції та пені. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу добровільно не сплачена, позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.32-33).
Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву (а.с.37-44), в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 22.06.2022 начальником Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області складено акт про проведені електронні торги. Відповідно до вищезазначеного акту, реалізоване майно 54/100 частки приміщення телятника №2, загальною площею 1593,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с.47-59), у якій вказано, що правильність нарахованих податкових зобов?язань перевіряється в справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яким нарахований податковий борг. Звернув увагу, що ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0451419-2409-0905 від 25.05.2023, №0215396-2409-0905 від 15.05.2024, №0160592409 від 26.12.2023, на підставі яких виникла заборгованість з несплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
У поданих запереченнях (а.с.53-59) відповідач зазначив, що оскільки він не був стороною договору купівлі-продажу, тому немає оригіналів документів про реалізацію майна виконавчою службою. Звернув увагу суду на відсутність повноважень щодо реєстрації права власності реалізованого майно за покупцем чи щодо зобов?язання переможця торгів зареєструвати таке право власності.
Крім цього, відповідачем долучено до матеріалів справи додаткові документи (а.с.69-72, 74-85).
Позивачем подано до суду заперечення (а.с.61-64), у яких зазначив, що згідно витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта ОСОБА_1 , він є власником приміщення телятника №2, за адресою АДРЕСА_1 , з часткою власності 54/100. Також відповідачем не надано до суду підтверджуючих документів, що свідчать про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області до участі у даній справі (а.с.65-66).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Станом на 08.11.2024 за ОСОБА_1 обліковувалася податкова заборгованість у сумі 46095,85 грн зі сплати податкового зобов'язання, штрафних санкцій та пені по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, зокрема 54/100 частки приміщення телятника №2, загальною площею 1593,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
Дана заборгованість виникла на підставі визначених Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області наступних податкових повідомлень-рішень: від 25.05.2023 №0451419-2409-0905 за 2022 рік на суму 27962,42 грн (враховуючи часткове погашення сума до стягнення складає 13962,42 грн) (а.с.10); від 15.05.2024 №0215396-2409-0905 за 2023 рік на суму 28822,80 грн (а.с.12); від 26.12.2023 №0160592409 на суму 2581,15 грн (а.с.18) та нарахованої податковим органом пені в розмірі 729,48 грн (а.с.7).
Вищевказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.10, 12, 20).
Як слідує з Акта про проведені електронні торги, 02.06.2022 відбувся електронний аукціон щодо реалізації майна відповідача 54/100 частки приміщення телятника №2, загальною площею 1593,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Організатором електронних торгів виступав Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), при примусовому виконанні виконавчого провадження №66063766, відкритого на підставі виконавчого листа №300/4013/20 від 24.05.2021 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом. За результатами проведених торгів переможцем стало Приватне підприємство «Вестхім», код ЄДРПОУ 19394119, яке здійснило розрахунок за придбане майно в повному обсязі (а.с.39-40).
При цьому, відповідно до Інформаційної довідки № 374269934 від 15.04.2024, згідно з Реєстром прав власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 станом на 15.04.2024 перебувала у власності 54/100 частки приміщення телятника №2, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.51).
Оскільки відповідач вищевказану суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.
Пунктом 10.2-1. статті 10 Податкового кодексу України передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно підпунктів 266.1.1 та 266.2.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.6. статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення суми податку.
Так, згідно підпункту 266.7.1. коментованої статті обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Згідно з підпунктом 266.7.3. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Підпунктом 266.7.4. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України визначено, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Пунктом 266.8. статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком, підпунктом 266.8.1. якого передбачено, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 266.8.2. пункту 266.8. статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 266.9.1. пункту 266.9. статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266.10 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, об'єктом оподаткування, за яким відповідачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022-2023, роки в загальному розмірі 46095,85 грн. є 54/100 частки приміщення телятника №2, загальною площею 1593,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Відповідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Частинами 1, 2 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.
У пункті 1 Розділу VIII «Оформлення результатів електронних аукціонів» Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5, визначено, що після закінчення електронного аукціону (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб сайті відображаються відомості про завершення електронного аукціону. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронного аукціону за лотом. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення електронного аукціону; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди за організацію та проведення електронного аукціону, яку повинен сплатити переможець електронного аукціону, та реквізити рахунку для її сплати; відомості про переможця електронного аукціону (унікальний реєстраційний номер учасника, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - переможця аукціону, найменування юридичної особи, якщо переможцем є юридична особа); дата, до якої переможець електронного аукціону повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно.
Пункт 1 Розділу X «Порядок розрахунків за придбане на електронному аукціоні майно та перехід права власності» Порядку реалізації арештованого майна передбачає, що на підставі копії протоколу переможець електронного аукціону протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронному аукціоні майно.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.10. 2019 у справі №922/3537/17, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.
З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів, є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю.
Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів. За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів).
Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу, є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України).
Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.
У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц сформульовано, що процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги.
Як вже зазначено судом вище, з 02.06.2022 згідно електронного аукціону щодо реалізації майна відповідача 54/100 частки приміщення телятника №2, загальною площею 1593,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами проведених торгів переможцем стало Приватне підприємство «Вестхім». Таким чином, з 02.06.2022 відповідач не є власником даного об'єкту нежитлової нерухомості, а тому не має обов'язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач покликається на ту обставину, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 15.04.2024, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить вищезазначений об'єкт нежитлової нерухомості.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси мають право вчиняти такі нотаріальні дії, як право видавати свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (провадження №12-25гс21) вказано, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.
За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22))».
Тобто з 02.06.2022 частка 54/100 приміщення телятника №2, загальною площею 1593,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вже належала ПП «Вестхім», а тому твердження позивача проте, що вказаний об'єкт нерухомості належав відповідачу у спірному періоді, є необґрунтованими.
Суд також приймає до уваги те, що після моменту продажу майна на електронних торгах, від відповідача, як боржника, не залежить вчинення жодних дій щодо оформлення права власності на майно за покупцем переможцем торгів у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, посилання позивача на правомірність нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 , як власнику нежитлового приміщення, є безпідставними та не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний факт спростовано наданими правовстановлюючими документами, зокрема Актом про проведені електронні торги 02.06.2022.
Окрім того суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
У даному випадку суд наголошує, що згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, одним з принципів адміністративного судочинства, є принцип пропорційності.
Прийняття рішень, вчинення дій повинно здійснюватися пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 06.02.2001 (заява № 41205/98) по справі "Tammer v. Estonia" підкреслив, що "в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі "пропорційним правомірній меті" та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, "відповідними й достатніми".
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі Khristov v. Ukraine (заява №24465/04) наголошував на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі Brumarescu v. Romania).
Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права та з урахуванням того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено те, що в період нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у власності відповідача не перебувало 54/100 частки нежитлове приміщення телятника №2, загальною площею 1593,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно здійснив оподаткування відсутнього у відповідача нерухомого майна на загальну суму 46095,85 грн.
Суд зауважує, що покладення на відповідача, обов'язку щодо сплати заборгованості у сумі 46095,85 грн, суперечитиме принципу пропорційності, оскільки порушуватиме необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (стягнення податкової заборгованості).
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084), адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018;
відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Скільський І.І.