Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2025 року Справа№200/9163/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, 84122, Україна ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 31.05.1988 роки та період строкової військової служби з 31.05.1988 по 17.05.1990 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 31.05.1988 роки, період строкової військової служби з 31.05.1988 по 17.05.1990 роки та перерахувати пенсію починаючи з 06.10.2025 року.
Ухвалою від 25 листопада 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.10.2025 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання та періоду проходження строкової військової служби. Відповідач листом від 31.10.2025 року повідомив про неможливість зарахування до страхового стажу періоду навчання та періоду проходження строкової військової служби, оскільки: у атестаті №10859 має місце виправлення, яке не завірене підписом відповідальної особи та печаткою; у військовому квитку від 30.05.1988 серія НОМЕР_2 по-батькові зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » російською мовою. Дану відмову позивач вважає неправомірною.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що письмове звернення представника ОСОБА_1 - Дзісь А.Р. від 06.10.2025, яке зареєстровано за вх. № 43636/Р-0500-25 розглянуте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96 «Про звернення громадян». Відповідь на звернення ОСОБА_3 від 31.10.2025, яке зареєстровано за вих. № 47933-43636/Р-02/8-0500/25 надано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. В роботу не надходила заява про перерахунок/допризначення від ОСОБА_1 та відповідне рішення не приймалось. Пенсію за вислугу років ОСОБА_1 призначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області з 19.05.2025 відповідно до пункту а) статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», при страховому стажі 34 роки 09 місяців 29 днів, в тому числі стаж за вислугу років - 13 років 01 місяць 10 днів. Період проходження строкової військової служби з 31.05.1988 по 17.05.1990, згідно військового квитка від 30.05.1988 серія НОМЕР_2 не зараховано, оскільки по батькові у документі «ВитальевЫч», що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » російською мовою. Період навчання в середньо-професійному училищі №119 м. Красний Лиман від 26.06.1990 з 01.09.1986 по 31.05.1990 відповідно до атестату № 10859, не зараховано оскільки має місце виправлення, яке не завірене підписом відповідальної особи та печаткою.
Відповідачем у відзиві заявлене клопотання про заміну відповідача на належного, а саме на ГУ ПФУ у Вінницькій області, оскільки у травні 2025 року даний орган ПФУ призначав пенсію позивачу. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки позивачем не оскаржуються дії, бездіяльність чи рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 року «Про пенсійне забезпечення».
06.10.2025 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії позивача та зарахування до страхового стажу періоду навчання та періоду проходження строкової військової служби.
Письмове звернення представника ОСОБА_1 - Дзісь А.Р. від 06.10.2025, яке зареєстровано за вх. № 43636/Р-0500-25 розглянуте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96 «Про звернення громадян». Відповідь на звернення ОСОБА_3 від 31.10.2025, яке зареєстровано за вих. № 47933-43636/Р-02/8-0500/25 надано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому відповідач повідомив про неможливість зарахування до страхового стажу періоду навчання та періоду проходження строкової військової служби, оскільки: у атестаті №10859 має місце виправлення, яке не завірене підписом відповідальної особи та печаткою; у військовому квитку від 30.05.1988 серія НОМЕР_2 по-батькові зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » російською мовою. Так, до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до атестату №10859 та записів військового квитка серії НОМЕР_2 не зараховано: періоди навчання з 01.09.1986 по 31.05.1988 роки; періоди строкової військової служби з 31.05.1988 по 17.05.1990 роки, які загалом складають: 3 роки 8 місяців 16 днів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Отже, законом встановлено порядок розгляду заяви про перерахунок пенсії у відповідності до якого відповідний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти рішення про перерахунок або відмову в перерахунку пенсії.
Судом встановлено, що 06.10.2025 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії позивача та зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1986 по 31.05.1988 роки, періоду строкової військової служби з 31.05.1988 по 17.05.1990 роки.
Вказана заява була розглянута у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Листом від 31.10.2025, яке зареєстровано за вих. № 47933-43636/Р-02/8-0500/25 відповідач повідомив про неможливість зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання та періоду проходження строкової військової служби, оскільки: у атестаті №10859 має місце виправлення, яке не завірене підписом відповідальної особи та печаткою; у військовому квитку від 30.05.1988 серія НОМЕР_2 по-батькові зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » російською мовою. Так, до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до атестату №10859 та записів військового квитка серії НОМЕР_2 не зараховано: періоди навчання з 01.09.1986 по 31.05.1988 роки; періоди строкової військової служби з 31.05.1988 по 17.05.1990 роки, які загалом складають: 3 роки 8 місяців 16 днів.
Зі змісту заяви вбачається, що представник позивача просив у заяві від 6 жовтня 2025 здійснити перерахунок пенсії позивача, зарахувавши до страхового стажу певні періоди роботи.
Між тим, як з'ясовано судом, у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень фактично рішення про відмову у перерахунку пенсії не приймав, хоча представник позивача звернувся з відповідною заявою.
Тобто, у межах цього спору позивач через свого представника звернувся до відповідача не із зверненням в порядку Закону України «Про звернення громадян», а із заявою про перерахунок пенсії, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа від 31 жовтня 2025 року, який суд не вважає належною відмовою у призначені/перерахунку, нарахування та виплаті пенсії позивачу на підставі прямої дії Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин суд констатує, що відповідачем не приймалось рішення за результатом розгляду поданої позивачем заяви від 6 жовтня 2025.
Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17, від 27.11.2019 у справі №748/696/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а, від 16.12.2021 у справі №500/1879/20 та від 09.08.2023 у справі №520/5045/2020.
У постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
Окрім того, питання щодо форми звернення до відповідача було розглянуто Верховним Судом у Постанові від 22.07.2025 у справі №580/710/24, згідно якої відмова у задоволенні звернення навіть за умови подання його у формі адвокатського запиту лише з формальних підстав без належної оцінки його змісту та встановлення дійсного волевиявлення особи, є проявом надмірного формалізму з боку органу державної влади, призводить до фактичного обмеження гарантованого Конституцією України права особи на соціальне забезпечення і суперечить принципам пропорційності, добросовісності та верховенства права у сфері публічно-правових відносин.
За приписами частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для перерахунку пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення/перерахунок пенсії або про відмову у призначенні/перерахунок пенсії). Водночас у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і суперечить наведеним вище нормам.
Таким чином, враховуючи, що судом досліджено зміст поданої позивачем заяви і вказано, що остання є заявою про перерахунок пенсії, тобто її зміст є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, беручи до уваги те, що наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок пенсії за результатом звернення позивача фактично не вирішено, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення з розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, та зобов'язання його повторно розглянути заяву позивача від 6 жовтня 2025 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.11.2023 у справі №300/3457/20, від 23.09.2024 № 620/2027/23.
Водночас, суд вважає передчасними вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 31.05.1988 роки та період строкової військової служби з 31.05.1988 по 17.05.1990 роки; та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 31.05.1988 роки, період строкової військової служби з 31.05.1988 по 17.05.1990 роки та перерахувати пенсію, починаючи з 06.10.2025 року, оскільки відповідач на час розгляду справи не приймав рішення, під час якого здійснював би обчислення стажу позивача, розгляд по суті заяви, з урахуванням доводів позивача, щодо зарахування чи не зарахування періодів роботи позивача до його страхового стажу.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1,8 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, 84122, Україна ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неприйняття рішення з розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої через представника 6 жовтня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) від 6 жовтня 2025, поданої через представника, та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар