01 грудня 2025 року Справа № 160/25021/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
01.09.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу перерахунку пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплати, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг від 06.06.2025 №262940014385 про відмову перерахувати пенсію ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 15, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в редакції рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 перерахувати ОСОБА_1 , як працюючому прокурору, пенсію за вислугу років з 19.05.2025 в розмірах, обчислених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, а також виплатити різницю між перерахованою у такий спосіб з 19.05.2025 та фактичною сплаченою з 19.05.2025 пенсіями.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 15, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в редакції рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019. При цьому, рішенням відповідача було відмовлено у такому перерахунку оскільки відповідно до узгодженого Порядку проведення перерахунків, пенсіонерам, які працюють на посадах прокурорів, перерахунок проводиться у зв'язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати. Позивач вважає вказане рішення про відмову у перерахунку пенсії протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не ґрунтується на приписах ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII. Для перерахунку пенсії достатньо лише однієї з підстав, указаних у ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII, якою вданому випадку є збільшення вислуги років. Тобто, в даному випадку не відбулося підвищення заробітної плати, але підставою для перерахунку пенсії є інша обставина - збільшення вислуги років, яка має таку ж саму силу, як і зростання заробітної плати. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
08.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
24.09.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до узгодженого Порядку проведення перерахунків, пенсіонерам, які працюють на посадах прокурорів, перерахунок проводиться у зв'язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати. Виходячи з вищевикладеного, прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії. Відповідно до частини 15 статті 86 Закону №1697 з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури або в зв'язку із індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати (призначення на вищу посаду; збільшення вислуги років; присвоєння почесного звання або наукового ступеня; збільшення розміру складових заробітної плати пенсіонера; за кожні два відпрацьовані роки з дати призначення/попереднього перерахунку пенсії; після звільнення з роботи). Відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Обчислення пенсій проводиться за зверненням пенсіонера до органів Пенсійного фонду України на підставі довідок про заробітну плату, виданих органами Прокуратури. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.10.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що єдиним доводом, на який посилається відповідач, є відсутність підвищення заробітку, що, на думку Головного управління, свідчить про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Під час звернення позивача 30.05.2025 до відповідача з заявою про перерахунок пенсії в електронному кабінеті була відсутня технічна можливість указати будь-яку іншу підставу для перерахунку пенсії, окрім як підвищення заробітної плати. У зв'язку з цим позивачем долучено додаткову заяву на 5 аркушах, у якій уточнено, що підставами звернення для перерахунку пенсії є не підвищення заробітку, а збільшення стажу і минування 2 років з дня призначення пенсії. Збільшення стажу і минування 2 років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в редакції рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 є окремою підставою для перерахунку пенсії. Тобто, підвищення заробітку є однією підставою для перерахунку пенсії, а збільшення стажу є зовсім іншою підставою для перерахунку пенсії. Вони не залежать одна від одної.
01.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частково задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2025 року ОСОБА_1 звертався із заявою про перерахунок пенсії на підставі ч.ч.2-4 і 20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в редакції рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.06.2025 №262940014385 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зазначено наступне:
«Згідно матеріалів електронної пенсійної справи при призначенні пенсії заявником надано довідки № 21-99зп від від 17.05.2023 про складові заробітної плати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
До заяви від 30.05.2025 ОСОБА_1 надав довідки № 21-1073п від 26.05.2025 про складові заробітної плати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією). Розмір складових заробітної плати відповідає даним попередніх довідок.
Відповідно до узгодженого Порядку проведення перерахунків, пенсіонерам, які працюють на посадах прокурорів, перерахунок проводиться у зв'язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати. Виходячи з вищевикладеного, прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії.».
Позивач вважає вказане рішення про відмову у перерахунку пенсії протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури до 15.07.2015 регулювалися Законом України Про прокуратуру №1789-XII від 05.11.1991 (надалі, також Закон №1789-XII), після 15.07.2015 - також унормовано Законом України Про прокуратуру №1697-VII від 14.10.2014.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
З положень Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ вбачається, що статтею 50-1 визначаються особливості пенсійного забезпечення прокурорів, а саме:
прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);
обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);
призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон №1697-VІІ.
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року.
Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»,
- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 та вирішив таке:
визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.
Суд зазначає, що згідно абзацу 4, 5 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Відповідно до пункту 13-1 Розділу XV Закону №1058-ІV з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» на умовах законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Положення наведених норм є чинними, як на дату звернення позивача із вказаною заявою про перерахунок та виплату пенсії за нормами Закону України «Про прокуратуру», так і на час розгляду справи.
З огляду на те, що позивач є пенсіонером, який працює на посаді та на умовах, передбачених Законом №1697-VII та не відноситься до осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд дійшов висновку, що в даному випадку, на позивача поширюються положення п.13-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV абзацу четвертого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, відповідно до яких пенсія на період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом №1697-VII виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-ІV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2022 року по справі № 380/4215/20.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії на підставі Закону №1058-ІV.
Так, судом встановлено, що згідно матеріалів справи станом на дату звернення із заявою про перерахунок пенсії 30.05.2025 року позивачем відпрацьовано два роки з дати призначення пенсії (18.05.2023 року), у цей же ж період відбулось підвищенням його заробітної плати.
Таким чином, враховуючи первинну редакцію частини 20 статті 86 Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, якою, серед іншого, передбачено можливість перерахунку пенсії працюючого пенсіонера, зокрема, у зв'язку зі збільшенням вислуги років та збільшенням розміру складових його заробітної плати за кожні два відпрацьовані роки, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, як працюючого пенсіонера органів прокуратури, в розмірі обчисленому відповідно до Закону №1058-ІV, у зв'язку з чим спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частина четверта статті 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми вбачається, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення, суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що для належного відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 15, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в редакції рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 перерахувати ОСОБА_1 , як працюючому прокурору, пенсію за вислугу років з 19.05.2025 в розмірах, обчислених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити різницю між перерахованою у такий спосіб з 19.05.2025 та фактичною сплаченою з 19.05.2025 пенсіями, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, що права позивача в частині перерахунку та виплати на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки перерахунок та виплату такої пенсії не проведено, то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також не підлягають задоволенню вимоги в частині перерахунку пенсії з 19.05.2025 року, оскільки право на перерахунок виникає з моменту подачі заяви про такий перерахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №7956-7474-3568-1300 від 31.08.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 605,60 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.06.2025 №262940014385 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 15, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в редакції рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, як працюючому прокурору, пенсію за вислугу років в розмірах, обчислених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV відповідно до поданої заяви від 30.05.2025 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв