Справа № 136/1637/24
Провадження № 22-ц/801/2468/2025
Категорія: 45
Головуючий у суді 1-ї інстанції Присяжний О. І.
Доповідач:Рибчинський В. П.
10 грудня 2025 рокуСправа № 136/1637/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,
за участі секретаря судового засідання Литвин Ю.О., Корнєвої Л.О. та її представника - адвоката Діденко Н.П., представника ОСОБА_1 - адвоката Щавінського К.О., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Діденко Наталії Петрівни на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.04.2023 близько 7 години 40 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Івана Франка в м. Липовець Вінницького району Вінницької області в напрямку смт. Турбів по своїй смузі руху, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, під час руху змінив напрямок свого руху і виїхав на зустрічну смугу для руху, по якій в цей час рухалась ОСОБА_2 на електроскутері ТМ «Yadea» без реєстрації, після чого між зазначеними транспортними засобами відбулось зіткнення. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, водій електроскутера ТМ «Yadea» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень.
Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 02.04.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожньою руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Даним вироком встановлено, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 завдано наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, ссадини лівої половини обличчя та ділянки лоба. Закритий поперечний перелом лівого стегна на межі середньої та нижньої третинах зі значним зміщенням, закритий внутрішньо-суглобовий перелом зовнішнього відростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням. Відкритий перелом обох кісток лівої гомілки на межі середньої та верхньої третини зі зміщенням. Закритий внутрішньо-суглобовий перелом зовнішніх виростків обох великогомілкових кісток зі зміщенням. Травматичний шок ІІ ст. Рекомендовано оперативне лікування після стабілізації стану.
Окрім того, внаслідок ДТП на тривалий час втратила працездатність, постійно перебувала на амбулаторному лікуванні, пройшла неодноразово оперативне втручання, внаслідок чого отримала другу групу інвалідності.
В подальшому стан здоров'я та інвалідність стали причиною продажу усього господарства для забезпечення своєчасного лікування та відновлення здоров'я, здійснення її донькою ОСОБА_3 постійного догляду за нею.
Зазначає, що даним кримінальним правопорушенням їй було завдано матеріальної шкоди, яка обчислюється витратами на лікування, придбання медичних препаратів та проведення оперативного втручання на загальну суму: 117 688,57 гривень.
Окрім того, до події ДТП вона утримувала велику рогату худобу, вела домашнє господарство, реалізовувала молочну продукцію, від чого отримувала дохід, чого не має змоги робити наразі по втраті працездатності. Також від дня ДТП, з 02.04.2023 року по лютий 2024 року догляд за нею здійснювала донька - ОСОБА_4 , яка змушена була звільнитися із роботи через непрацездатність матері, інших осіб, що здійснювали б догляд не було, адже чоловік позивачки перебував на військовій службі, з якої також був змушений звільнитися за сімейними обставинами, а саме доглядом за дружиною, що має інвалідність. Враховуючи зазначені обставини позивач вважає, що внаслідок ДТП їй заподіяно упущену вигоду, у розмірі 289 092,50 гривень:
- втрачений дохід позивачки з моменту ДТП з розрахунку мінімальної заробітної плати з моменту ДТП до винесення вироку: 12 місяців*6700,00 грн, що становить 80 400,00 грн;
- втрачений дохід доньки, яка здійснювала догляд за позивачкою протягом 11 місяців, до звільнення із військової служби чоловіка позивачки: 11 місяців*6700,00 грн, що становить 73 700,00 грн;
- втрачений дохід чоловіка, який змушений був здійснювати догляд за нею та звільнений з цих підстав із військової служби з березня 2024 року по час по даний час: 5 місяців*26 998,50 грн, що становить 134 992,50 грн.
Таким чином, розмір загальної майнової шкоди складає: 406 781,07 гривень.
Враховуючи те, що винуватцем ДТП було відшкодовано 122 286 грн, залишок майнової шкоди складає 284 495,07 грн, із яких 130 000,00 грн підлягає стягненню із страхової компанії та 154 495,07 грн із винуватця ДТП.
Окрім того, враховуючи винні дії відповідача ОСОБА_1 , який, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження, що становили загрозу для її життя та здоров'я, призвели до встановлення інвалідності та втрати працездатності, завдану моральну шкоду потерпіла оцінила у 500 000,00 гривень.
Підсумовуючи позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 154 495,07 грн. матеріальної (майнової) шкоди та 500 000,00 грн. моральної шкоди, а з відповідача ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ» 130 000,00 грн. матеріальної (майнової) шкоди.
Окрім того позивач просить стягнути з відповідачів солідарно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток у розмірі 40 400 (сорок тисяч чотириста) гривень 00 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_2 витрати на лікування у розмірі 82 885 (вісімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 56 коп. та моральну шкоду у розмірі 4 144 (чотири тисячі сто сорок чотири) гривні 28 коп.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 404 (чотириста чотири) гривні 00 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь держави судовий збір в розмірі 870 (вісімсот сімдесят) гривень 30 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Діденко Н.П. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду в частині стягнення моральної шкоди змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в цій частині. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що згідно вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 02.04.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожньою руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в загальній сумі 5 735 грн. 52 коп (т.1 а.с. 12-16).
Вироком встановлено, що 02.04.2023 близько 7 години 40 хвилин, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Івана Франка в м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області в напрямку смт. Турбів по своїй смузі руху, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме, пункту 2.3 «б» «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п. 11.1 «розташування транспортних засобів на дорозі: кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними», п. 11.3 «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу», під час руху змінив напрямок свого руху і виїхав на зустрічну смугу для руху, по якій в цей час рухалась ОСОБА_2 на електроскутері ТМ «Yadea» без реєстрації, після чого між зазначеними транспортними засобами відбулось зіткнення. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, водій електроскутера ТМ «Yadea» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відповідно до висновку експерта № 61 від 23.05.2023 належать: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, садна волосяної частини голови, лівої половини обличчя та ділянки лоба зліва до легких тілесних ушкоджень; закритий поперечний перелом лівого стегна на межі середньої та нижньої третинах зі значним зміщенням, закритий внутрішньо-суглобовий перелом зовнішнього відростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритий внутрішньо-суглобовий перелом медіального відростка правої великогомілкової кістки з незначним зміщенням належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; відкритий перелом обох кісток лівої гомілки на межі середньої та верхньої третини зі зміщенням, являлись небезпечними для життя в момент заподіяння та належать до тяжких тілесних ушкоджень. У ситуації, яка склалась, з технічної точки зору у прямому причинному зв'язку із подією виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм автомобіля марки «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вимог пунктів 11.1, 11.3, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, що підтверджується висновком експерта № 2098/2099/23-21 від 22.05.2023.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.06.2024 (справа № 136/910/23) вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 05.04.2024 залишено без змін (т.1 а.с. 76-78).
Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209695914 від 27.06.2022, строк дії якого з 28.06.2022 по 27.06.2023 включно. За вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260 000,00 грн., франшиза 2 600,00 грн (т. 2 а.с. 36).
Відповідно до довідки виданої КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради № 01-32/777 від 03.04.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася на стаціонарному лікуванні в відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Іллінецька міська лікарня», з 02.04.2023 по дату видачі довідки. Діагноз: закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку, ссадини лівої половини обличчя та ділянки лоба, закритий поперечний перелом лівого стегна на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням, відкритий перелом обох кінцівок лівої гомілки на межі середньої та верхньої третини зів зміщенням, закритий внутрішньосуглобовий перелом зовнішніх виростків обох великогомілкових кісток зі зміщенням (т.1 а.с. 18).
Згідно довідки виданої КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради № 01-32/1408 від 14.06.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічно-травматологічному відділенні КНП «Іллінецька міська лікарня», з 02.04.2023 по 20.04.2023. Після виписки лікується амбулаторно. Діагноз: слабоконсолідуючийся перелом лівого стегна після ОМС блокованим стержнем 05.04.2023; слабоконсолідуючийся перелом обох кісток лівої гомілки після ОМС блокованим стержнем 05.04.2023; слабоконсолідуючий внутрішньо суглобовий перелом обох виростків правої великогомілкової кістки зі значним стійким больовим синдромом, комбінованою контрактурою (після травматичною) обох колінних суглобів, значне порушення функції ходи та опори (т.1 а.с. 19).
Крім того, у судовому засіданні було оглянуто медичну карту стаціонарного хворого № 862 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що позивачка була госпіталізована до КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради 02.04.2023 з діагнозом закритий перелом лівого стегна та обох гомілок. Зазначено діагноз, медичні процедури та хірургічні операції, призначення, процес лікування. Внаслідок отриманих в ДТП травм ОСОБА_2 перебувала на лікуванні в КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради з 02.04.2023 по 20.04.2023.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою належними та допустимими доказами доведено спричинення їй майнової шкоди, та вважав відшкодування втраченого нею доходу за період з моменту ДТП до винесення вироку (12 місяців) обґрунтованим. Водночас, судом відхилились вимоги позивача щодо відшкодування на її користь втрачених доходів її доньки та чоловіка у розмірі 208 692,50 грн, оскільки заявлені вимоги не є втраченим заробітком позивача, а також не є витратами позивача пов'язаними з стороннім доглядом в розумінні положень ч. 1 ст. 1195 ЦК України.
Також враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість, зміни в її звичному способі життя, неможливість незалежно від часу та зусиль відновити попередній стан, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що достатнім є розмір відшкодування спричинених ОСОБА_1 моральних страждань у розмірі 80 000,00 грн. Проте, враховуючи те, що ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди 120 000,00 грн, суд вважав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки залишок відшкодування втраченого заробітку у розмірі 40 400 гривень 00 коп. (80 400,00 грн. втраченого доходу + 80 000,00 грн. моральної шкоди - 120 000,00 грн. сплачених в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди).
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.
Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Крім того, відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Так, суд першої інстанції вірно встановив, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 позивачці було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у фізичних, душевних, психічних стражданнях, а саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, що становили загрозу її життя та здоров'я, призвели до встановлення інвалідності та втрати працездатності, тривалі фізичні страждання, які позивачка перенесла та продовжує відчувати у результаті отриманих від ДТП травм перенесла хірургічне втручання, хворобливий стан та неможливість унаслідок заподіяних тілесних ушкоджень жити повноцінним життям та отримувати додатковий заробіток.
Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд першої інстанції виходив з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач внаслідок вчинення ДТП, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), у зв'язку з чим дійшов до висновку, що достатнім розміром моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню спричиненими діями відповідача ОСОБА_1 , буде 80 000 гривень.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 добровільно сплачено ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн, що не заперечувалось позивачкою, а тому при ухваленні рішення врахував вказані кошти при частковому задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Однак колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди частково, не навів мотивів, що свідчили би про безпідставність суми заявленого позивачкою відшкодування. Хоча у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Колегія суддів бере до уваги встановлені судом першої інстанції обставини, зокрема, стосовно характеру отриманих позивачкою травм, що спричинила втрату нею працездатності, визнання позивачки особою з інвалідністю ІІ групи, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність постійного догляду за нею.
Суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі майже в шість разів меншому порівняно з тим, який просила стягнути позивачка. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивачки про обставини, які свідчать про глибину її фізичного болю та страждань, не навів мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд з урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин завдання позивачці моральної шкоди вважає, що розумним, виваженим і справедливим у її ситуації буде розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000 грн. Проте враховуючи те, що відповідач добровільно сплатив ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн, що не заперечується позивачкою та в цій частині не оскаржується, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 220 000 грн.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги часткового його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення змінити, збільшивши розмір стягнутої судом моральної шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору, а тому за подання позовної заяви з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3 473 грн (9 067,81 грн, що підлягало сплаті за подання позовної заяви х 38,3% - задоволена частина позовної заяви) та за подання апеляційної скарги з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 3 300 грн (7 500 грн, які підлягали сплаті за подання апеляційної скарги х 44 % - задоволена частина апеляційної скарги).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Діденко Наталії Петрівни задовольнити частково.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року змінити, доповнивши його наступним.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 220 000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 473 грн та апеляційної скарги в розмірі 3 300 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: С.Г. Копаничук В.В. Оніщук