Справа № 130/1240/25
Провадження № 22-ц/801/2397/2025
Категорія: 47
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач:Сопрун В. В.
10 грудня 2025 рокуСправа № 130/1240/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Ковальчука О.В., Матківської М.В.,
за участю секретаря судового засідання Закерничної А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №130/1240/25 запозовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Вінницькій області про стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року, яке ухвалила суддя Грушковська Л.Ю. в Жмеринському міськрайонномусуді Вінницької області, повний текст складено 19 вересня 2025 року,
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Вінницькій області про стягнення моральної шкоди, мотивуючи його тим, що правоохоронні органи протягом 9 років проводять слідство, кожного року закривають провадження, кожного року суд скасовує такі постанови. Остання постанова про закриття провадження від 28 березня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 просив за порушення відповідачем вимог ст. 2 КПК України про швидке, неупереджене слідство стягнути моральну шкоду в сумі 70000 грн.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, вказав, що суд першої інстанції навмисно не звертає увагу на те, що вимоги ст.2 КПК України передбачає обов'язок правоохоронних органів проводити слідство швидко та неупереджено. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з'явились.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 постанову старшого дізнавача СВД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Кухара Д.В. від 28.03.2025 про закриття кримінального провадження №42016021130000020 від 12.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165 КК України скасовано (а.с. 2-3).
Згідно копії постанови Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 7000 грн. (а.с. 4-7).
Приймаючи своє рішення, апеляційний суд виходив з наступного: - сторонами не заперечується, що 12.08.2016 року за заявою ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42016021130000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165 КК України;
- ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30.05.2023 року у справі № 130/838/23 встановлено, що у кримінальному провадженні № 42016021130000020 неодноразово були скасовані постанови слідчого про закриття кримінального провадження слідчим суддею (а.с.11-19), ця обставина не заперечується прокуратурою, а наданий на позов відзив містить покликання на такі ухвали слідчого-судді:
- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2016 року скасовано постанову слідчого Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 21.11.2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016021130000020 від 12.08.2016 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/63623503 );
- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2017 року скасовано постанову слідчого Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 21.11.2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016021130000020 від 12.08.2016 року (ухвала заборонена для оприлюднення згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" (п. 4 ст. 7);
- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.11.2018 року скасовано постанову слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 29.10.2018 року про закриття кримінального провадження № 42016021130000020 від 12.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77632881);
- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.05.2019 року скасовано постанову слідчого СВ Жмеринського ВП ГУПН у Вінницькій області від 29.04.2019 року про закриття кримінального провадження № 42016021130000020 від 12.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.165 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81633982 );
- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.11.2022 року скасовано постанову дізнавача СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області від 07(04).11.2022 року про закриття кримінального провадження №42016021130000020 від 12.08.2016 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.165 КК України. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107527143 );
- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.06.2023 року скасовано постанову дізнавача СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 19.05.2023 про закриття кримінального провадження №42016021130000020 від 12.08.2016 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111596444 ).
Між сторонами виник спір з приводу стягнення моральної шкоди, спричиненої тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відтак апеляційний суд прийшов до висновку, що доведеним є факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, яке на момент звернення до суду з цією позовною заявою триває вже понад сім років, неодноразове прийняття рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування його доводів та які були скасовані лише судом за активної позиції прокурорів, які стверджували про правомірність закриття кримінального провадження, тому апеляційний суд дійшов до висновку, що позивачу безумовно заподіяна моральна шкода такими діями відповідача.
Апеляційний суд в цьому контексті враховує той факт, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат ОСОБА_1 , які заслуговують на відшкодування у розмірі 100 000 грн, а тому вважає за необхідне, відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачеві, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 7 000 грн (а.с.4-7).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1176 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Така шкода відшкодовується з підстав, передбачених частини першої цієї статті, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав, для застосування частини першої ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
В справі, що розглядається відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» для відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Конституційним Судом України у рішенні від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з положеннями ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. І закінчується прийняттям у кримінальному провадженні на підставі ст. 283 КПК України, одного із таких рішень: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області моральну шкоду з підстав аналогічних, що встановлені рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2024 року у справі № 130/832/24, яке було залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2024 року між тими ж сторонами. Лише уточнив, що за інший період (з березня по червень 2024 року). Оскільки попереднє рішення стосувалося періоду до березня 2024 року, коли він звернувся до суду з попереднім позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову для стягнення моральної шкоди з відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за допущені дії та бездіяльність під час досудового розслідування кримінального провадження №42016021130000020, оскільки таку шкоду з відповідача на користь позивача вже стягнуто рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2024 року у справі № 130/832/24, яке було залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2024 року, а інших підстав для стягнення моральної шкоди за новий період, судом не встановлено.
Апеляційний суд звертає увагу, що лише незгода позивача з прийнятим посадовою особою органу розслідування рішенням, яке було ним оскаржене в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18).
Встановивши, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між завданою шкодою і протиправними діяннями посадових осіб органів прокуратури, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до цитування окремих абзаців рішення суду і незгоди з висновками суду та особистого бачення апелянтом обставин справи та хибного тлумачення норм матеріального та процесуального закону.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Ковальчук О.В.
Матківська М.В.