Справа № 638/16247/25
Провадження № 3/638/4769/25
01 грудня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Цвірюк Д.В., за участю секретаря судового засідання Рудської В.П., захисника - адвоката Смітюх В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-
встановив:
15 серпня 2025 року близько 20 години 00 хвилин, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewo Nexta, державний номерний знак НОМЕР_2 у м. Харкові по вул. Клочківська біля будинку 195 В з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.
Захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокатом Смітюх В.В. подано до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, згідно яких вважає, що наявні в матеріалах справи докази не дають можливість стверджувати про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні порушення, зазначене у протоколі. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому не мав проходити огляд на вимогу будь-якого з працівників поліції, оскільки для таких випадків існує спеціальний порядок, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП. Військовослужбовець може бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. З огляду на викладене, до військовослужбовця ОСОБА_1 не могли бути застосовані приписи загальної в цьому контексті статті 130 КУпАП та загальний в цьому контексті порядок проходження огляду (інструкція затверджена Наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735), адже для військовослужбовців, як спеціального суб'єкта визначено відповідну статтю 266-1 КУпАП та спеціальні порядки проведення огляду на стан сп'яніння. Тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 130 КУпАП, а провадження у справі підлягає закриттю.
Також захисник просить звернути суд увагу на те, що КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, не передбачено колегіальне складення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на проходження огляду на стан сп'яніння, акту огляду на стан сп'яніння на місці. Натомість протокол про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 424395 від 15 серпня 2025 року складений інспектором УПП в Харківській області лейтенантом Борщем Богданом Олександровичем, а Акт огляду та Направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, від проходження якого ніби то відмовився ОСОБА_1 складені іншим поліцейським інспектором УПП в Харківській області старшим лейтенантом Аубакіровим Олексієм. Зазначена обставина на переконання захисника є грубим порушенням порядку складення адміністративних матеріалів та унеможливлює об'єктивний розгляд справи на підставі поданого суду протоколу, додатків до нього й інших доказів, складених неуповноваженою особою. Фактично "уповноважена особа" - ОСОБА_2 , яка складала протокол ЕПР 1 № 424395 від 15 серпня 2025 року, що розглядається в цій справі не пропонував ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння ані на місці, ані в закладі охорони здоров'я, що підтверджується складеними іншим працівником поліції документами. ОСОБА_1 не міг незаконно відмовити уповноваженій особі - інспектору поліції Борщу Б.О. в проходженні огляду, якщо той, як уповноважена особа не створив відповідне направлення на проходження огляду і не вимагав такого огляду. Дії інших працівників поліції є діями інших уповноважених осіб, кожен з яких наділяється законом як правами за посадою, так і обов'язками та несе відповідальність кожен за свої дії. В цьому випадку дії ОСОБА_1 вважає законними, адже документу про направлення інспектором поліції Борщем Б.О. на огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 не існує. Тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 130 КУпАП, а провадження у справі підлягає закриттю
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся. Його захисник в судовому засіданні просив закрити провадження у справі з підстав, викладених письмових запереченнях. Наполягав на тому, що під час складення протоколу працівниками патрульної поліції було порушено процедуру складання, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем НГУ та матеріал стосовно нього мав складатись уповноваженими особами ВСП. Також посилався на норми Інструкції №726 від 23.08.2017 року щодо порядку проведення огляду військовослужбовців Національної Гвардії України на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, зазначив, що інспектором патрульної поліції Борщ, який складав протокол про адміністративне правопорушення, не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, враховуючи, що в судовому засіданні інтереси ОСОБА_1 представляв його захисник, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Розглянувши адміністративний матеріал, заслухавши пояснення захисника Сопільняка Є.В., дослідивши докази по справі, доходжу наступного.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.
Зокрема, такими доказами, згідно вищевказаної статті, можуть бути пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пункт 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року з наступними змінами (надалі - ПДР) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9. ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).
Відповідно до п.2, 3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Розділом III Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Зокрема визначено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1); огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (пункт 3); метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (пункт 4); за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16).
Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №424395 від 15.08.2025 року, 15 серпня 2025 року близько 20 години 00 хвилин, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewo Nexta, державний номерний знак НОМЕР_2 у м. Харкові по вул. Клочківська біля будинку 195 В з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.
Зазначений протокол відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку з дотриманням вимог ст.256 КУпАП, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Щодо колегіального складення матеріалів про адміністративні правопорушення суд зазначає, що відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 № 111, група реагування патрульної поліції - наряд патрульної поліції у складі не менше 2 працівників, які в зоні оперативного реагування виконують завдання із забезпечення публічного (громадського) порядку, взаємодії з населенням, безпеки дорожнього руху, попередження правопорушень або подій, оперативного реагування на них; наряд поліції - ГРПП, наряди патрульної поліції, поліції охорони, поліції особливого призначення, слідчо-оперативні групи, дільничні офіцери поліції, поліцейські офіцери громади інші сформовані наряди (у тому числі спільні наряди поліцейських різних підрозділів) у складі, не менше двох поліцейських, які в зоні оперативного реагування виконують завдання із забезпечення публічної безпеки і порядку, взаємодії з населенням, безпеки дорожнього руху, запобігання правопорушенням або подіям та їх припинення, оперативного реагування на них, реагування на тривожні сповіщення з об'єктів, які охороняються поліцією охорони. Отже наряди працюють як єдиний суб'єкт і мають рівні процесуальні повноваження, відтак, на переконання суду, не є порушенням складення протоколу, акту огляду та направлення на огляд на стан сп'яніння різними поліцейськими.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім вищезазначеного протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, даними дисків з відеозаписами, дослідженими у судовому засіданні. Крім того, факт керування транспортним засобом не заперечувався як самим ОСОБА_1 згідно досліджених відеозаписів, так і його захисником в судовому засіданні.
Виявлені під час зупинки транспортного засобу ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів) обумовлювали вимогу працівника поліції, який їх виявив, згідно п.2.5. ПДР, запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (ДТП), від якого водій відмовився, та пройти огляд в закладі охорони здоров'я, від якого водій також відмовився.
Щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак, які були зазначені працівником поліції, як ознаки саме алкогольного сп'яніння, суддя вважає потрібним зазначити, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5. ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, достатніми підставами для огляду водіїв на стан сп'яніння є наявність у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому, поліцейський самостійно визначає чи є підстави вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Статтею 130 КУпАП прямо встановлено адміністративну відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №424395 від 15.08.2025 року складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що зафіксовано на відеозаписах, долучених до матеріалів справи. Посилання захисника на ту обставину, що інспектором патрульної поліції ОСОБА_2 не було запропоновано пройти огляд на стан сп'на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі не знайшли свого підтвердження. При цьому на переконання суду складення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів іншим працівником патрульної поліції не впливає кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення та належність і допустимість наданих доказів.
Сама правова природа норми пункту 2.5. ПДР має імперативний характер та зобов'язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами, неухильно дотримуватись цього пункту.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5. ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5. ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відомостями відеозаписів фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу, підтверджено факт свідомого не бажання ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
При цьому, суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст.267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст.ст.5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, суд враховує, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .. Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин доходжу висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування судом доводів захисника в цій частині.
Щодо доводів сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 , як водія-військовослужбовця має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст.266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст.266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч.1 ст.15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч.1 ст.3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п.2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Належить зазначити, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що хоча ОСОБА_1 , повідомив про те, що він є військовослужбовцем, однак це не звільняє його від виконання законних вимог поліцейського відповідно до вищенаведених підстав. Станом на дату розгляду справи ні ОСОБА_1 , ні його захисником не надано до суду доказів керування останнім військовим транспортним засобом, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля, ані перебування ОСОБА_1 на території військової частині під час виявлення у останнього ознак алкогольного сп'яніння та складення відносно нього протоколу працівниками патрульної поліції.
За таких обставин доводи сторони захисту в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб'єктивними.
Виходячи з вищенаведеного, у працівника поліції були законні підстави вимагати у водія ОСОБА_1 , який мав ознаки сп'яніння, проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в порядку, передбаченому ст.266 КУпАП.
Таким чином, дослідженими матеріалами справи встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Вищезазначені докази у справі є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності у розумінні ст.251 КУпАП України.
Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять.
Під час розгляду справи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, суддя, повно та всебічно дослідивши надані докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суддею враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та наданих доказах до них, суду не скеровував.
Суддя звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. При цьому суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Не зважаючи на процесуальну позицію захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, на переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості останнього є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, які відносяться до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника не повинні враховуватись (гл.10 КУпАП).
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI з наступними змінами та доповненнями, із ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі, встановленому зазначеним Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 130, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановив:
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (отримувач коштів ГУК Харківській обл/Харкiвобл/21081300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37874947, рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адмін.штраф у сфері забезпечення безпеки дор. руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до положень ст.ст.307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ст.40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач коштів ГУК у м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37993783, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: 101, рнокпп, судовий збір на користь держави, ПІБ).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Повний текст постанови проголошено 04.12.2025 року о 15 годині 45 хвилин.
Суддя: Д.В. Цвірюк