Справа № 442/6888/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.
Провадження № 22-ц/811/2147/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
10 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Підлужного В.І.,
за участі: апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Паращака Н.Б., відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника адвоката Шемеляк Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування грошових коштів,-
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування грошових коштів.
Позов мотивував тим, що 20.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою, відповідно до якого позивач набув у власність житловий будинок (позначений на плані літ. «А-1») загальною площею 84,5 кв.м. з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою площею 0,0758 га з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до умов пункту 6 згаданого договору позивач, як покупець, до моменту підписання даного договору сплатив на користь відповідача ціну договору в розмірі 934848,69 грн, а відповідач ОСОБА_2 , як продавець, засвідчила відсутність будь-яких претензій щодо проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 8 договору купівлі-продажу відповідач, як продавець, свідчить, що, зокрема, на момент укладення договору незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначених у цьому договорі будинку та земельної ділянки - немає, а також, що від позивача, як покупця, не приховано обставин, які мають істотне значення.
Також згідно пункту 11 спірного договору купівлі-продажу, позивач, як покупець, стверджує, що особисто оглянув відчужуваний будинок та земельну ділянку, претензій до відповідача, як продавця, щодо технічного стану будинку не має.
Однак, при фактичному вступі до володіння та користування придбаним нерухомим майном, позивач з'ясував, що придбана земельна ділянка фактично має обмеження у користуванні, оскільки знаходиться в зоні санітарної охорони водоводів і водопровідних мереж.
Зокрема, відповідно до довідки Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради, через земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проходить магістральний водопровід діаметром 500 мм. У зв'язку із даними обставинами, будь-які будівельні роботи, наприклад будівництво чи реконструкція будинку зі збільшенням його меж або облаштування благоустрою земельної ділянки, слід проводити відповідно до вимог ДБН В.2.2- 12:2019 та ДБН В.2.5-74:2013, та тільки за наявності погодження Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради.
Відповідно до вимог ДБН В.2.2-12:2019, ширина санітарно-захисної смуги водоводів та водопровідних мереж, що проходять по незабудованій території, встановлюється (від зовнішньої стінки водоводу): при прокладанні в сухих ґрунтах та умовному діаметрі до 1000 мм включно не менше ніж 10 метрів, а при більшому діаметрі - не менше ніж 20 метрів; при прокладанні в мокрих ґрунтах (незалежно від умовного діаметра) не менше ніж 50 метрів; при прокладанні водоводів по забудованій території ширину санітарно-захисної смуги слід призначати згідно з вимогами ДБН В.2.5-74, допускається визначати санітарно-захисну смугу не менше ніж 5 метрів.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073 має розміри: ширину у верхній частині (прилягає до вулиці Стрийської) - 15,51 метри; ширину у нижній частині - 13,72 метри; довжину - 62,64 метри.
Як вбачається із додатку до довідки Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради - схеми (в масштабі М1:500) водопровід фактично проходить по середині по 2/3 частині довжини земельної ділянки.
Тобто, із врахуванням наявних даних щодо розмірів санітарно-захисної смуги забудованої території в розмірі 5 метрів, земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073 майже повністю перебуває в санітарно-захисній смузі водоводу, залишаються лише по 2,5 метрів крайніх частин земельної ділянки, які також мають обмеження щодо використання в частині відстані до суміжних землекористувачів.
На думку позивача, після укладення спірного договору купівлі-продажу, виникла зміна істотних умов такого договору, а саме, встановлення факту існування обмежень щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, яке визначене як будівництво та обслуговування житлового будинку, внаслідок існування санітарно-захисної смуги, що фактично є недоліком, який значно знижує цінність та можливість використання земельної ділянки, про що він не був повідомлений, можливо, також в силу необізнаності відповідачів за умови їх добросовісності.
Вважає, що наявні всі обставини, передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України, для розірвання спірного договору, оскільки позивач та відповідач ОСОБА_2 (при умові її добросовісності) не знали, що така зміна обставин настане, дані обставини позивач намагався усунути шляхом відповідних звернень, однак, такі є невідворотними, виконання договору вже фактично порушило майнові інтереси сторони покупця, оскільки останній не отримав те, на що розраховував, а із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе сторона покупця.
Зважаючи на вищевикладене, наявні підстави для розірвання спірного договору в судовому порядку, оскільки сторони не домовились про його розірвання в позасудовому порядку у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні даного договору.
Просив суд розірвати договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою, посвідчений 20.10.2023 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л.П., реєстраційний номер 1174, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 934848,69 грн.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування грошових коштів.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
З рішенням не погоджується.
Укладаючи з відповідачами оскаржуваний договір, мав намір використовувати придбану земельну ділянку за цільовим призначенням: а саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель.
Після отримання інформації із КП «Дрогобичводоканал» що через ділянку проходить магістральний водопровід діаметром 500 мм., зрозумів, що фактично не зможе використовувати цю земельну ділянку в цілому за її цільовим призначенням.
Вказані обставини свідчать, що виконання спірного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє його, як покупця, того, на що він розраховував при укладенні договору.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Паращака Н.Б., відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника адвоката Шемеляк Г.Т., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання продавцем умов, передбачених договором, а також на підтвердження наявності умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, дотримання яких необхідне для розірвання договору на підставі істотної зміни обставин, що б могло бути підставою для його розірвання, а також неправомірності поведінки відповідачів. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про розірвання договору та повернення грошових коштів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що 20.10.2023 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л.П., р.№1174, відповідно до якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв за оплату житловий будинок (позначений на плані літ. «А-1») загальною площею 84,5 кв.м. з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0758 га з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно з п.п. 3-7 вищевказаного договору відчужуваний будинок належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого 27.02.2014 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. за р.№142, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 302165846106. Відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі договору купівлі- продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого 27.02.2014 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. за р.№142. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 283590946106. Кадастровий номер земельної ділянки - 4610600000:01:018:0073. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ - 9930196132023 від 20.10.2023, відомості про оренду, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій - відсутні. Продаж зазначеного будинку та земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за ціною 934848,69 грн, які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. На час підписання нього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків. Вартість будинку становить 667 170,10 грн, вартість земельної ділянки становить 267678,59 грн. відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 18.10.2023.
Відповідно до пункту 8 договору купівлі-продажу, відповідач як продавець свідчить, що, зокрема, на момент укладення договору незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням, зазначеним в цьому договорі будинку та земельної ділянки, - немає, а також, що від позивача як покупця не приховано обставин, які мають істотне значення.
Також згідно пункту 11 спірного договору купівлі-продажу, позивач як покупець стверджує, що особисто оглянув відчужуваний будинок та земельну ділянку, претензій до відповідача, як продавця, щодо технічного стану будинку немає.
Сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. (п. 17 договору).
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав від 20.10.2023, за ОСОБА_1 20.10.2023 зареєстровано право власності на вищезгадані будинок та земельну ділянку.
Відповідно до довідки Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради за №6067 від 30.010.2023, ОСОБА_1 повідомлено про те, що через земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проходить магістральний водопровід діаметром 500 мм. Забудову земельної ділянки проводити відповідно до вимог ДБН В.2.2-12:2019 та ДБН В.2.5-74:2013, узгодивши з підприємством. Мінімальна відстань від краю труби до фундаменту будівлі - 5м. До довідки долучено схему земельної ділянки (в масштабі М1:500), з якої вбачається місцезнаходження водопроводу Ф500.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-9945798622024 від 10.08.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073 зареєстрована 17.04.2008, до вказаного долучено кадастровий план земельної ділянки. Площа земельної ділянки складає 0,0758 га. Відсутні відомості щодо обмежень у використанні земельної ділянки.
Як вбачається з договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С., зареєстрованого в реєстрі за №142, такий укладено 27.02.2014 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець); остання прийняла у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій він розташований, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0758 га, кадастровим номером 4610600000:01:018:0073, що знаходиться за цією ж адресою, і оплатила їх вартість за ціною та на умовах, встановлених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору, документами, що підтверджують право власності продавця на відчужувані житловий будинок та земельну ділянку є: договір дарування 59/100 ідеальних часток житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького міського нотаріального округу Спарняк Л.В. 08.05.1996 за реєстром №1710, за яким ОСОБА_5 належить 59/100 ідеальних часток житлового будинку; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене Першою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою 19.12.2011 за реєстром №1904, за яким ОСОБА_4 належить 41/100 ідеальна частка житлового будинку; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 515461, виданий Дрогобицькою міською радою 17.04.2008 та рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2013 (вступило в законну силу 16.10.2013, справа №442/5546/13).
Як вбачається з технічного звіту про виконані роботи по підготовці матеріалів до видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , а саме, висновку Дрогобмицького міського управління земельних ресурсів від 10.05.2006, на земельній ділянці загальною площею 0758 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Дрогобицької міської ради, що використовується для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, відсутні обмеження і вона не обтяжена сервітутом.
З витягу ДЗК номер НВ-994 6879252024 від 26.08.2024 видно, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073, АДРЕСА_1 , площа 0,0758 га, дата державної реєстрації - 17.04.2008, цільове призначення: категорія земель - землі житлової та громадської забудови, будь-які обтяження у використанні земельної ділянки відсутні.
Листом КП «Дрогобичводолканал» від 03.10.2024 за №4290 повідомлено, що ОСОБА_1 , як власник житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , не звертався до КП «Дрогобичводоканал» ДМР щодо погодження проекту на реконструкцію (будівництво) за вказаною адресою або будівельного паспорта на реконструкцію (нове будівництво) за вказаною адресою.
Відповідно до плану території із зображенням земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:018:0073, АДРЕСА_1 , площа 0,0758 га, виготовлений 05.02.2025 інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1 , зображено місце прокладення через цю земельну ділянку магістрального водопроводу діаметром 500 мм.
Згідно з листом заступника начальника ВП - начальника СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області майора поліції О.Ортинського від 21.01.2025, 18.12.2024 закрито кримінальне провадження №12023141110000971 від 02.11.2023.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Згідно частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 385/227/15-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2024 року у справі. № 500/89/17.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з п.11 спірного договору покупець свідчить, що особисто оглянув відчужуваний житловий будинок та земельну ділянку до підписання даного договору, претензій до продавця щодо технічного стану будинку немає.
Згідно п.17 договору сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, а саме предмет договору, ціна, строк дії договору, права та обов'язки сторін, перехід права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, при придбанні відповідачами у 2014 році спірної земельної ділянки як і при її відчуженні в 2023 році жодних обтяжень у використанні земельної ділянки встановлено не було.
Вказане також підтверджено витягом з ДЗК по земельній ділянці кадастровий номер 4610600000:01:018:0073, адреса: АДРЕСА_1 , площа 0,0758 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 17.04.2008, цільове призначення: категорія земель - землі житлової та громадської забудови, з якого вбачається, що будь-які обтяження у використанні земельної ділянки відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність істотної зміни обставини, яким сторони керувались при укладенні договору, та наявності умов, визначених статтею 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору.
01 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про долучення доказів, а саме висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи.
27 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_2 подала клопотання про долучення висновку інженерно-технічної експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право, серед іншого, подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду . Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу . У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена учасником справи та належним чином обґрунтована.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Такий підхід є усталеним та відповідає практиці Верховного Суду (постанова від 04.09.2024 року в справі № 363/3231/18, постанова від 10.04.2024 року в справі №638/6852/18).
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляли клопотання про призначення по справі експертизи. Висновки експерта подані з порушенням строків встановлених в ЦПК України, а тому до уваги судом апеляційної інстанції не беруться.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.