Справа № 308/9225/21
04 грудня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді Фазикош Г. В.,
суддів - Джуга С. Д., Мацунича М. В.
за участі секретаря Плешинець З. П.,
розглянувши заяви судді Джуги С. Д. та судді Мацунича М. В. про самовідвід у цивільній справі №308/9225/21 за апеляційною скаргою Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У провадженні Закарпатського апеляційного суду знаходиться цивільна справа №308/9225/21 за апеляційною скаргою Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 визначено склад суду: Фазикош Ганна Василівна - суддя-доповідач (головуючий), судді: Джуга Сергій Дийнешович, Мацунич Михайло Васильович.
До початку розгляду провадження по суті, суддя Джуга С. Д. та суддя Мацунич М. В. заявили самовід, посилаючись на те, що колегією суддів у складі головуючого судді Джуги С. Д., суддів Куштана Б. П. та Мацунича М. В., під час розгляду даної справи в порядку апеляційного провадження, 16 березня 2023 року прийнято постанову, якою рішення Ужгородського міськрайонного суду від 01 квітня 2022 року залишено без змін.
Вказана постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду були скасовані постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року. Справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи заяв про відвід та матеріали цивільної справи, суддя прийшла до висновку, що заява про самовідвід судді Джуга С. Д. та Мацунич М. В. підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частиною 1 статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до частин 1, 2 статті 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до статті 2 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Згідно зі статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Як зазначено у Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Враховуючи зазначене, саме з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності судді Джуги С. Д. та судді Мацунича М. В., враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, суддя вважає, що заява про самовідвід судді Джуга С. Д. та Мацунич М. В. підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 36,39 ЦПК України, суд,
Заяви суддів Закарпатського апеляційного суду Джуги Сергія Дийнешовича та Мацунича Михайла Васильовича про самовідвід у цивільній справі №308/9225/21 за апеляційною скаргою Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовільнити.
Справу передати для повторного автоматизованого розподілу з метою заміни суддів Джуги С. Д. та Мацунича М. В.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: