Справа № 171/624/24
Номер провадження 2/184/52/25
08 грудня 2025 року
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаша В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку»,-
В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
До суду від відповідача надійшло письмове клопотання, в якому просить зупинити провадження по даній справі. Посилається на те, що з 27.11.2019 року безперервно по теперішній час він перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та приймає безпосередню участь у забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
В судове засідання відповідач не з'явився.
Оскільки в судове засідання сторони не з'явилися, згідно з правилами ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, визначено право суду зупинити провадження по справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.
Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Подібні позиції знайшли своє відображення в ухвалах про зупинення провадження Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 757/5240/16-ц, від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19 та в інших.
У вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами надані докази перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.
У постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19 Касаційний цивільний суд Верховного Суду погодився з зупиненням провадження, у зв'язку з перебуванням сторони у складі ЗСУ. Суд проаналізував довідку командира, згідно з якою позивач перебуває у складі військової частини, що входить до складу ОТУ, залучена та бере безпосередню участь «у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях».
Також Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження, у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20).
Долучена до клопотання довідкою від 29.11.2025 року № 693/74771 не є належним доказом того, що військова частини, у складі якої перебуває відповідач залучена та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у зоні бойових дій.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини проходження військової служби відповідачем, в той час довідка про перебування на військовій службі є недостатнім та неналежним доказом, про неможливість розгляду справи за участю відповідача. За таких обставин, суд, керуючись загальними засадами судочинства, не допускаючи надмірного формалізму, з огляду на категорію спору і обставини у цій справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в зв'язку з перебуванням відповідача на військовій службі.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, від 21.10.2010 року, § 47).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Виходячи зі змісту ст. 12 ЦПК України, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх законних та об'єктивних підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст.251, та, відповідно для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст.10-13, 43, 49, 89, 95, 247, 251, 252, 258, 260, 268, 353-354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження відмовити.
Ухвала суду відповідно до ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш